4. Транспорт. Внутрішня і зовнішня торгівля першої половини 19 ст.

Фінанси. Для війни 1812 р. і внутрішніх потреб були здійснені емісії асигнацій грошей, в результаті чого відбулася інфляція. Тому в 1839-1844 рр. була проведена фінансова реформа за ініціативою міністра фінансів Канкріна. В основу грошового обігу був поставлений срібний рубль. Це зміцнило на деякий час економіку (до Кримської війни). Торгівля внутрішня. Продовжувалося формування всеросійського ринку, що гальмувала низька купівельна спроможність населення. Роль торгових центрів відігравали ярмарки (понад тисячу). Розвивалася магазинна (постійна роздрібна) торгівля. Розширення асортименту товарів і торгових операцій (промислова продукція поряд з с.г.-кою). Торгівля зовнішня. Сальдо позитивне (вивіз перевищував ввіз). Але змінилася структура експорту (зникли чорні метали, зросла с.г.-продукція), імпорт задовольняв інтереси дворян (предмети розкоші) і промисловості (незначний ввіз техніки). Транспорт. Розширення внутрішньої і зовнішньої торгівлі, виникнення ярмарків потребували удосконалення транспортної системи. Основні види транспорту – водний і гужовий (сезонний характер), які були малорозвинутими і архаїчними.

Зміни транспортної системи: Вдосконалення водної внутрішньої (Маріїнська і Тихвинська системи каналів, перші пароходи) і зовнішньої (балтійські і чорноморські порти) торгівлі. Будівництво державою залізниць (Петербург – Царське Село, Варшава – Відень, Петербург – Москва).

Покращення стану шосейних доріг, які були короткими і незадовільними для розвитку економіки.

5. Двірцевий переворот 11-12 березня 1801 року. Прихід до влади Олександра і.

- Причини перевороту. Павло І проводив політику, яка викликала невдоволення дворянства (відміна деяких положень «Жалуваної грамоти», перебудова армії за прусським зразком, посилення поліцейського свавілля, зміцнення імператорської влади, розрив відносин з Англією і зближення з Пруссією). Тому певне коло людей (не широкі маси) здійснили останній переворот проти царів у ніч з 11 на 12 березня 1801 р. Олександр знав про це, але йому обіцяли не посягати на життя батька. Та коли його вбили, Олександр був приголомшений. «Я найнещасніша людина на світі». Вина тяготіла над Олександром до смерті.

- Олександр І. Вступивши на престол, Олександр І заявив, що буде правити «за законами і серцем бабки». Тому перший період правління Олександра відзначається ліберальною політикою, яка забезпечила йому славу в суспільстві. Було скасовано найбільш одіозні заходи Павла І (поновлено опальних дворян, дозволено виїзд за кордон, закрито таємну експедицію, відновлено торговельні зв’язки з Англією, поновлено привілеї дворянства, в тому числі дворянське самоуправління). Він відчував, що Росії потрібна модернізація, в тому числі системи управління, бо «монарх може приймати необдумані рішення, які розвалюють підвалини системи». Тому було створено:

• Дорадчий орган при імператорі – Неодмінну раду (1801), яка розглядала найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики.

• Негласний комітет (1801-1803) – неофіційний орган, який завідував питаннями у плані перетворень, куди входили друзі Олександра (Строганов, Чарторийський, Новосільцев, Кочубей).

Потім Олександр став консерватором, а наприкінці життя навіть реакціонером.

- Натура Олександра І:

• Позитиви: стриманість, привітливість, вміння зачаровувати, релігійність, совісність (все життя відчував свою провину за смерть батька), вихованість, лібералізм (ідеї просвітництва йому привив швейцарський політичний діяч Лагарп)

• Негативи: лицемірність і нещирість, лавіювання між батьком і бабкою, пасивність, нерішучість (постійно перебував у сумнівах і коливаннях).

Тобто, Олександр І був суперечливою натурою, але в цілому охарактеризований історіографами позитивно.