Безпека життєдіяльності - Купчик

витирають досуха, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тканиною. Одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба акуратно, якщо ж це зробити не вдається, то розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному перевантаженні у нерухомому вологому повітрі.

При легкому ступені перегрівання спостерігаються загальна слабкість,

нездужання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується від 37,5 до 38,9 °С.

Середній ступінь супроводжують сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі у ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу від 120 до 130 ударів/хв, часте і поверхневе дихання, температура тіла 39...40 °С.

Потерпілого у цих випадках слід вивести (звільнити) з-під теплового впливу,

покласти в тінь так, щоб голова була вище за тулуб. Роздягнути, напоїти холодною водою, дати валідол.

Тяжкі ступені перегрівання тіла кваліфікують по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, то йдеться про тепловий удар; якщо довго діяли сонячні промені — про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище ніж 4.0 °С, людина непритомніє, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, припиняється дихання. Насамперед слід зробити штучне дихання.

Термічні опіки. Виникають внаслідок дії високої температури (полум'я,

потрапляння на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів тощо).

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступеня опіку: І — почервоніння шкіри і її набряк; II — пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III — утворення некрозу шкіри (струпів): IV — обвуглення тканин. Якщо ділянки опіків великі,

то виникає шок.

Насамперед потерпілого треба швидко вивести або винести із зони вогню.

Якщо зайнявся одяг, то треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я

360

на одязі можна гасити водою, засипати піском або качатися по землі, щоб загасити його.

При опіках першого ступеня треба промити ураженні ділянки шкіри антисептичним засобом, потім обробити спиртом-ректифікатом. До уражених ділянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місць опіку шматки одягу, не можна накладати мазі,

порошки. Поверхні опіку треба накрити чистою марлею. Якщо опеченого морозить, треба зігріти його: укрити, дати багато пити. При сильних болях можна дати 100-150 мл вина або горілки, У разі знепритомніння внаслідок отруєння чадним газом треба дати понюхати нашатирний спирт, у разі припинення дихання — зробити штучне дихання.

Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і сльозові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів,

фосфору, інших речовин. Під час горіння або вибухів хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

За глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяють на чотири ступеня: 1 — чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, уражене місце болить і пече; 2 — великий набряк, утворення пухирів різних розміру і форми; 3 —

потемніння тканин або побіління через кілька годин, хвилин, шкіра припухає,

виникають різкі болі: 4 — глибоке омертвіння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп.

При опіках лугами тканина волога, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, то його треба швидко зняти. Потім механічно видалити речовину, що потрапила на шкіру,

енергійно змиваючи її струменем води 10-15 хв, поки не зникне специфічний запах. При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи треба прополоскати горло 3-відсотковим розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі.

Не можна змивати водою хімічні сполуки, що займаються або вибухають у разі дотикання з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина спричинила опік і немає нейтралізувального засобу, то на місце опіку треба накласти чисту суху пов'язку, після чого спробувати зняти або зменшити біль.

361

Ураження електричним струмом. Виникає від дії електричного струму на людину. Змінний струм уже під напругою 220 В спричинює дуже тяжке ураження організму, що посилюється, якщо людина перебуває у мокрому взутті і має мокрі руки. У разі тривалої дії електричного струму відбуваються зміни в організмі людини, можуть бути опіки різних ступенів, судомний спазм діафрагми — головного дихального м'яза і серця. Внаслідок цього припиняються серцева діяльність і дихання.

Потерпілого треба негайно від'єднати від провідника або джерела електричного струму, пам'ятаючи про особисту безпеку, — вимкнути рубильник чи відкинути великою сухою палкою (дошкою) провід або перерубати провід сокирою, лопатою з дерев'яною ручкою. Для більшої безпеки потерпілого відтягують за одяг (якщо він сухий). В разі виникнення опіків накладають стерильну пов'язку. Якщо потерпілий непритомний, немає дихання, пульсу, то треба терміново почати оживлення (штучне дихання, прямий масаж серця) до повного відновлення функцій, напоїти великою кількістю води, чаєм, потім створити тепло.

Ураження блискавкою. Ознаки подібні до ознак при ураженні електричним струмом і електроопіку. Допомога така сама, як при ураженні електричним струмом. Закопувати в землю потерпілого не можна: грудна клітка, здавлена землею, не може розширюватися, навіть коли з'являється самостійне дихання.

Утоплення. У разі справжнього (мокрого) утоплення рідина обов'язково потрапляє в легені (у 75...95 % усіх випадків утоплення). У разі рефлекторного звуження голосової щілини (сухе утоплення) вода не потрапляє в легені й людина гине від механічної асфіксії (у 5...20 % усіх випадків утоплення).

Трапляються утоплення від первинного припинення серцебиття і дихання внаслідок травми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.

У разі мокрого утоплення, коли потерпілого рятують зразу після занурення під воду, після його підняття на поверхню спочатку спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання шлунковим вмістом із проковтнутою

362

при досить спонтанному диханні, то його кладуть горизонтально, підіймають на

40-50° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, масажують грудну клітку, розтирають руки й ноги.

Отруєння. Отруїтися можна в разі вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів, неїстівних грибів, від укусу отруйної змії, лугами, оксидом вуглецю та іншими сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) та їхніми сполуками.

Отруєння продуктами. Захворювання, як правило, починається через 2...3

год після вживання заражених продуктів, інколи через 20...26 год. Ознаками отруєння є загальне нездужання, нудота, блювання (неодноразове),

переймоподібний біль у животі, часте рідке випорожнення, блідість, спрага,

підвищена температура тіла від 38 до 40 °С, частий слабкий пульс, судоми.

Блювання і пронос зневоднюють організм, сприяють втраті солей. Іноді потерпілий непритомніє, холодіють кінцівки.

Потерпілому негайно декілька разів промивають шлунок, примушують випити 1,5...2,0 л води, а потім викликають блювання до появи чистих промивних вод. Потім дають багато пити (чай). Перший час треба постійно спостерігати за хворим, щоб запобігти припиненню дихання і кровообігу.

Отруєння неїстівними грибами. Симптоми отруєння проявляються через певний час, залежно від виду грибів. Так, після мухомора — через півгодини,

після блідої поганки — через сім годин. Загальними ознаками отруєння грибами є нудота, блювання, пронос, судоми. В усіх випадках отруєння слід звернутися до лікаря.

До прибуття медичної допомоги треба штучно викликати блювання, дати послаблююче, тіло розтерти куском тканини. Давати багато пити міцного чаю,

на живіт накласти грілку, на голову — холодний компрес.

Укус змії. Ознаки: різка слабість, нудота, блювання. Сильніша дія отрути проявляється через 10...12 год після укусу. Надання допомоги: випустити отруту з кров'ю із ранки або відсмоктати ротом (якщо немає тріщин на губах). Промити ранку розчином марганцівки або перекису водню і перев'язати; забезпечити потерпілому повний спокій, дати велику кількість теплого пиття

364

і найшвидше відвести в лікарню. Не слід накладати джгут, не припалювати ранку розжареним металом, сірниками.

Найнебезпечнішим часом для укусів змії є весна. В цей час змії паруються, тому надзвичайно кусливі.

Отруєння лугами. У роті виникає неприємний металевий присмак,

починається кашель, сильні виділення із слизових оболонок очей і гортанні, біль за грудниною, зіниці розширені, настає різка слабість.

Щоб надати допомогу потерпілому, треба забезпечити приплив свіжого повітря, вивільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирного спирту. У разі припинення дихання слід зробити штучне.

Отруєння оксидом вуглецю. Від вдихання чадного газу, генераторного газу, продуктів горіння, диму в крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кров'ю від легенів до тканини.

Ознаками отруєння є: яскраво-рожева шкіра, запаморочення, шум у вухах,

загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, непритомність (при легкому отруєнні). Допомога потерпілому подібна до тієї, що надається при отруєнні лугами.

Отруєння сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) та їхніми сполуками можливе при концентраціях їх, що перевищують гранично допустимі під час аварій на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО). Першу медичну допомогу особам, які уражені СДОР та травмовані, надають на місцях ураження

(травмування). Потерпілих евакуюють за межі аварії та зони зараження незалежно від тяжкості ураження. Основна вимога до організації надання першої медичної допомоги — надати її максимальній кількості потерпілих в мінімально короткі терміни і евакуювати в лікувальні заклади.

При наданні першої медичної допомоги в таких випадках необхідно:

1.Викликати швидку медичну допомогу.

2.Ураженого перенести на свіже повітря.

3.Якщо немає дихання, то зробити штучне дихання методом "рот в рот".

4.Зняти забруднений одяг і взуття.

5.При важкому диханні подати кисень.

365

6.У разі взаємодії з речовиною терміново промити шкіру або очі проточною водою не менше 15 хв.

7.Швидко видалити речовину зі шкіри.

8.При обмороженні зігріти обморожені частини шкіри водою.

9.Забезпечити тепло і спокій.

10.У разі потрапляння отруйної речовини всередину організму викликати блювання або зробити промивання шлунка.

11.Терміново госпіталізувати потерпілого.

7.6. ДОПОМОГА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ,

ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗМІНЕННЯМ БАРОМЕТРИЧНОГО

ТИСКУ

Однією з головних причин виникнення розладів діяльності організму є зниження вмісту кисню у крові — гіпоксія. Виникає завжди коли зменшується парціальний тиск у дихальному середовищі (при розрідженні в кабіні літака, у

горах), а також у разі запалення легенів, інших порушень легеневої тканини,

перетворення гемоглобіну, отруєння чадним газом. Гостра гіпоксія може виникнути від тривалої затримки дихання під час пірнання, від інтенсивного фізичного навантаження.

Вираженість гіпоксії залежить від швидкості подачі парціального тиску у дихальні суміші. Через брак чітких ознак кисневе голодування є особливо небезпечним.

Щоб надати допомогу потерпілому, треба швидко забезпечити умови для нормального дихання атмосферним повітрям, при можливості дати вдихати чистий кисень. Якщо гіпоксія супроводжується непритомністю і припиненням дихання, то треба робити штучне дихання, непрямий масаж серця. Після успішного здійснення реанімаційних заходів створюють спокій, зігрівають потерпілого.

Розглянуті в розділі способи надання долікарської допомоги потерпілим за умови правильного, швидкого і рішучого застосування відіграють позитивну роль в умовах боротьби за життя і здоров'я людей, що потрапили в біду.

366

20.Абдурагимов И.М., Однолько АА. Пожарьі на радиационно загрязненнь їх территориях // РАН «Природа». — М.: Наука, 1993. — № 1 (299). — С.28-31.

21.Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини: Навч. посіб. — К.: Лібра, 1999.

22.Основи охорони праці: Шдруч. / За. ред. М.П. Купчика і МЛІ. Гандзюка — К.: Основа, 2000.

23.Маршалл В. Основньїе опасности химических производств. — М.: Мир, 1989.

24.Навакатікян О.О., Кальниш В.В., Стрюков С.М. Охорона праці користувачів комп'ютерних відеодисплейних терміналів. — К.: Редакція журн. "Охорона праці", 1997.

25.Вернадский В.Н. Философская мьісль натуралиста. — М.: Наука,

1988.

26.Мартьінова А.П. Гигиена труда в пищевой промьішленности. — М.: Агропромиздат, 1988.

27.Радіаційна медицина / За ред. проф. А.П. Лазаря — К.: Здоров'я,

1993.

28.Яцюк М.М. Навчально-методичні матеріали з питань радіаційної безпеки на підприємствах харчової промисловості. — К.: КТІПП, 1993.

29.Яцюк М.М., Прокопенко О.І. Організація та проведення дозиметричного контролю на підприємствах харчової промисловості. — К.: УДУХТ, 1997.

30.Гетьман В.М. Перша долікарська допомога в екстремальних ситуаціях // Охорона праці. — 1995. — № 5. — С. 28-32.

31.Донченко Л.В., Надьікта ВД. Безопасность пищевого сьірья и продуктов питання.

—М.: Пищепромиздат, 1999.

368