3.1 Поняття, завдання та функції міліції громадської безпеки

Невід'ємною частиною системи органів міліції в Україні є міліція громадської безпеки.

Міліція громадської безпеки — це структурний підрозділ міліції у системі органів внутрішніх справ України, діяльність якого спрямовано на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадсмкого порядку та громадської безпеки, запобігання й припинення злочинів і адміністративних правопору­шень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попередньо­го слідства не обов'язкове, а також надання в межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об'єднанням.

Правову основу її діяльності становлять правові акти, що регулюють правовідносини з громадської безпеки та спокою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих правових актах кола осіб. Такими правовими актами є закони України ("Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"), постанови Верховної Ради України (зокрема, постанова "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), укази і розпорядження Президента України (зокрема, Указ "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), а також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (зокрема, "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ")

Невід'ємною частиною системи органів міліції України є мі­ліція громадської безпеки.

Правову основу її діяльності становлять правові акти, що ре­гулюють правовідносини з громадської безпеки та спокою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих правових актах кола осіб. Такими правовими актами с закони Ук­раїни («Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про адміністратив­ний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»), постанови Верховної Ради України (зокрема, постанова «Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю»), укази й розпорядження Президента України (зокрема, Указ «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю»), а також постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (зокрема, «Про Концепцію розвитку системи Міністерства внут­рішніх справ»).

На основі цих правових актів МВС видає накази, інструкції, поло­ження, статути тощо. Представницькі органи місцевого самовря­дування в межах їхніх повноважень також можуть видавати рішення, що є обов'язковими для органів міліції громадської безпеки.

Конкретне правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки, визначення її безпосередніх завдань (функцій, структури, підпорядкування тощо) здійснюють переважно шляхом відомчої регламентації. Так, за роки незалежності України МВС було вида­но такі документи, як Положення про службу дільничних інспек­торів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Головне управління охо­рони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ Украї­ни (нині — Департамент громадської безпеки), Статут патрульно-постової служби міліції, Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб та Інші нормативні акти. Як відомо, за часів СРСР подібні нормативні акти були ни ключною прерогативою центральної адміністративно-командної системи.

Міліція громадської безпеки входить до складу органів внут­рішніх справ України. Відповідно до чинної Конституції завдання та функції, що стоять перед нею, є надзвичайно важливими й ви­магають від особового складу постійного контакту з населенням і керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Основні завдання міліції громадської безпеки:

- забезпечення особистої безпеки, прав, свобод і законних інте­ресів громадян;

• запобігання правопорушенням і їх припинення;

• охорона та забезпечення громадського порядку й громадської безпеки;

• виявлення та розкриття злочинів, у справах яких проваджен­ня попереднього слідства не обов'язкове;

• забезпечення безпеки дорожнього руху;

• захист власності від злочинних посягань;

• надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

Функції міліції громадської безпеки:

1) Профілактична функція полягає в запобі­ганні найпоширенішим загальнокримінальним злочинам і адміні­стративним правопорушенням (таким як хуліганство, крадіжка, злочини та правопорушення, що їх вчиняють на ґрунті повсякден­них негараздів, тощо), а також у виявленні причин, умов вчинення злочинів і правопорушень і вжитті заходів щодо їх усунення.

2) Адміпістратшпш-прпвтУшупапьна функція полягає в організації і практичному здійсненні охорони громадського порядку й гро­мадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, та документуванні під час цього правопорушень.

3) Кримінально-процесуальною функцією слід розуміти розгляд заяв та інформації про злочини, в справах яких провадження попе­реднього слідства не обов'язкове, та провадження дізнання по них. Так, у ст. 425 КПК подано перелік нетяжких (а тому не особливо; небезпечних) злочинів, за якими досудову підготовку матеріалів і проводять у протокольній форміОрганізаційна будова міліції громадської безпеки залежить від її функціонального призначення та наявних рівнів управління, які під повідають адміністративно-територіальному устрою держави.

Внутрішня структура міліції громадської безпеки ґрунтується на лінійному принципі її організації та діяльності (лінійна спеціаліза­ція й відповідне підпорядкування), згідно з яким утворюють і фун­кціонують структурні підрозділи цієї служби за окремими напря­мами їх діяльності.

Відповідно до типової структури органів внутрішніх справ Ук­раїни до міліції громадської безпеки належать:

1. адміністративна служба міліції (включає підрозділи охорони громадського поряд­ку.

2. дільничних інспекторів міліції,

3. підрозділи з питань радіоактив­ного забруднення, підрозділи охорони й забезпечення карантин­них і ветеринарно-санітарних заходів під час проведення боротьби з епізоотією, конвоювання затриманих і взятих під варту осіб).

4. Державна автомобільна інспекція.

5. Підрозділи Державної служби охорони, патрульно-постова служба міліції.

Крім того, за своїм функціональним призначенням до зазначеного підрозділу входять також приймальники МВС України.

Висновки

Під час проходження навчальної практики , була вивчена нормативно-правова база, до якої входить : Конституція України, Закон України «Про міліцію», а також курс лекцій «Організація судових і правоохоронних органів України» та ін.

Була вивчена структура правоохоронних органів області міста Миколаєва, яка складається з Управління міліції районних та обласних відділів, транспортної міліції, дорожньо-автомобільної інспекції, міліції охорони. Така структура потрібна для забезпечення порядку в районах,містах, обласних центрах.

Під час практики були набуті необхідні уміння пошуку інформації ( Інтернет-ресурси, бібліотека, правова література, навчальні посібники). Методами практики були : аналіз і синтез законів, підзаконних нормативно-правових актів.

Методи практики : аналіз законів та нормативно правових актів.

У процесі проходження моєї навчальної практики я ознайомилась з діяльністю міліції громадської безпеки, яка входить до складу органів внут­рішніх справ України функції якої є надзвичайно важливими й ви­магають від особового складу постійного контакту з населенням і керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.

. Отже, пройдена практика має для нас, майбутніх фахівців дуже велике значення. Тому що в результаті її проходження ми вивчили організаційно-адміністративну МВС України, структурних підрозділів також ознайомились їз положенням Закону України « Про міліцію», вивчили зміст, завдання та основні напрямки діяльності міліції.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на 5-тій сесії ВРУ 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком, 1996.

2. Закон України „ Про міліцію” від 20 грудня 1990 року N 565-XII, в редакції закону N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003

3. Розпорядження Президента України "Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України" від 27.01.99 р.

4. Молдован В.В. Правоохоронні органи. Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1998.

5. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посібник/Ред. І.Е. Марочкін. – Х.: Право,2000. – 272 с.

6. Правоохоронні органи України: Навч. посібник/ Н.І. Клименко. – К.: Вид-во Європейського інституту,2002. – 194 с.

7. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посібник/ С.М. Тимченко. – К.: Центр навчальної літератури,2004. – 415 с.

8. http://www.pravo.vuzlib.org/book_z1747_page_68.html

24