- •В.О. Балух
- •Передмова
- •Методичні рекомендації до проведення практичних занять з історії античної цивілізації
- •Тема 1. Греція в XI - іх ст. До н.Е.
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Господарський лад передполісного періоду а ) землеробство і землеволодіння
- •Б) виноградарство, садівництво, маслинництво
- •В) тваринництво
- •Ремесло і торгівля а) ремісничі професії
- •Б) зброя та її виготовлення
- •В) ювелірне мистецтво
- •Г) будівельна справа
- •Д) виробництво шкіри
- •Е) ткацтво
- •Є) торгівля
- •Органи управління і соціальна структура а) р і д
- •Б) розклад родових відносин
- •В) народні збори
- •Г) рада старійшин
- •Д) б а с и л е ї
- •Рабство а) джерела рабства
- •Б) заняття і становище рабів
- •Тема 2. Утворення афінської демократії план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Розклад родового ладу в Аттиці, розорення селянства, посилення влади
- •Родової знаті
- •Фукідід. Історія, і, 2.
- •Фукідід. Історія, II, 15
- •Виступ м е н е с т е я плутарх. Тесей, 32, 35
- •Езоп. Хлібороб і його діти
- •Аристотель. Афінська політія, II, 2
- •З м о в а к і л о н а фукідід. Історія, і, 126
- •Закони д р а к о н т а
- •Р е ф о р м и с о л о н а аристотель. Політика, іі.
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Плутарх. Солон, 3
- •Солон. Елегії
- •Напис про виведення колонії на о. Саламін (сер. Vі ст. До н.Е.) постанова афінських народних зборів
- •Тиранія пісистрата геродот. Історія, і, 59
- •Аристотель. Економіка, іі.
- •Фукідід. Історія, vі
- •Фукідід. Історія, і
- •Аристотель. Афінська політія, хіх
- •Р еформи клісфена геродот. Історія, V
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Аристотель. Політика, ііі, 1,10
- •Філохор. Фрагмент
- •Плутарх. Аристид, 17
- •Тема 3. Економічний розвиток греції в
- •V ст. До н.Е. План
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Соціально-економічний розвиток Афін у V ст. До н.Е.
- •Плутарх. Перикл, 11 - 12
- •Фукідід. Історія, іі, 13
- •Розвиток рабства в Афінах
- •Плутарх. Перикл, 16
- •З „життя софокла”, 126
- •Зі схолій до „вершників” аристофана, 44
- •Діонісій галікарнаський. Фрагмент
- •Лісій. Промови, XII, 19
- •Фукідід. Історія, VII, 27; VIII, 40
- •Тема 4. Афінська демократія в період її розквіту план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Державний устрій Афін за Ефіальта-Перикла
- •Аристотель. Афінська політія, іі, 43-59, 61-62.
- •Порядок обрання посадових осіб. Рада 500 і народні збори.
- •Рада і адміністрація
- •Архонти
- •Посади, які обираються підняттям рук
- •Вибори жеребкуванням, платня. Повторність заміщення посад
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Еліан. Різні історії, VI, 10
- •Напис про заснування афінської колонії бреї у фракії
- •Афіни та їхні союзники фукідід. Історія, і, 97—99
- •Плутарх. Аристид, 24
- •Понтійська експедиція Перикла плутарх. Перикл, 19 - 21
- •Тема 5. Греція в першій половині іv ст. До н.Е. План
- •Реферати:
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Теоретичне обґрунтування рабства аристотель. Політика, іі, 1252 а – 1254 б
- •Платон. Закони, VI, 5, 757а; VI, 19, 777а – 778а
- •Поневолення полонених
- •Ксенофонт. Грецька історія, і, 6
- •Плутарх. Нікій, 29
- •Демосфен. Проти нікострата, liii
- •Демосфен. Проти евбуліда, lvii
- •Продаж землі ісей. Про спадок філоктемона
- •Ісей. Про спадок менеклея
- •Ісей. Про спадок дікеогена
- •Ісей. Про спадок аполлодора
- •Лісій. На захист ференіка з приводу спадку андрокліда, хlіі
- •Лісій. Промова проти хлібних торгівців, ххіі
- •Політичні наслідки Пелопоннеської війни.
- •Відновлення демократії
- •Встановлення спартанської гегемонії плутарх. Лісандр, 13
- •Другий Афінський морський союз
- •Тема 6. Земельні відносини в елліністичних державах план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Присвоєння діадохами царських титулів юстин. Епітоми, хv, 1-2
- •Поземельні відносини в елліністичних державах Папірус 257/56 рр. До н.Е. З Філадельфії Аполлонію
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 253/2 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 235/4 р. До н.Е. З Арсиноїтського нома
- •Папірус ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус сер. Ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Інструкція економу (копія)
- •Загострення соціальної боротьби у грецьких полісах Афіней, VI, 272 є – 273 а.
- •Елліністична Спарта плутарх. Агіс, 3-20
- •Плутарх. Клеомен, 1-3, 7, 11.
- •Тиранія набіса полібій. Всесвітня історія, іv, 81
- •Полібій. Всесвітня історія, хііі, 6-7
- •Полібій. Всесвітня історія, хvі, 13
- •Тема 7. Римське суспільсво за законами хіі таблиць план
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел
- •Таблиця іі
- •Таблиця ііі
- •Таблиця іv
- •Таблиця V
- •Таблиця vі
- •Таблиця vіі
- •Таблиця viiі
- •Таблиця іх
- •Таблиця х
- •Таблиця хі
- •Таблиця хіі
- •Тема 8. Аграрний рух у римі в іі ст. До н.Е. Та реформи братів гракхів
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Становище селянства в Італії в другій половині III — на початку II ст. До н.Е. Аппіан. Громадянські війни, і, 7—8
- •Аграрний законопроект Тиберія Гракха аппіан. Про громадянські війни, і, 9—11, із
- •Плутарх. Тиберій гракх, 8 – 21
- •Гай Гракх та його діяльність
- •Плутарх. Гай гракх, 4-18
- •Наслідки аграрно-демократичних реформ братів Гракхів веллей патеркул, II, 2, 3, 6, 7
- •Тема 9. Повстання рабів під проводом спартака план
- •Реферати
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Джерела рабства та становище римських рабів у і ст. До н. Е. Лівій. Історія рима від заснування міста, xlv, 34
- •Плутарх. Марк катон, 21
- •Полібій. Історія, IV, 38
- •Катон. Про землеробство, 56—59, 104
- •Аппіан. Громадянські війни. І, 7
- •Плутарх. Красс, 2
- •Початок і хід повстання під проводом Спартака. Рушійні сили і програма повсталих плутарх. Красс, 8 – 10
- •Аппіан. Громадянські війни, і, 116
- •Луцій анней флор. Епітома римської історії, III, 8
- •Поразка повстання та її причини плутарх. Красс, 11
- •Тема 10. Соціальна суть принципату августа
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел октавіан август. Діяння божественного августа
- •Діон кассій. Римська історія
- •Тема 11. Виникнення та розвиток колонату в римській імперії
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Виникнення колонату та становище колонів. Колумелла. Про сільське господарство, і
- •Розвиток колонатних відносин у іі – ііі ст. До н.Е.
- •Напис з Ейн-Джемала в Тунісі з часів Адріана
- •Напис з Ейн-Кусселя в Тунісі (кін. Іі – поч. Ііі ст. Н.Е.)
- •Напис з Бурунітанського сальтуса 180-183 рр. Н.Е.
- •Напис із Сепина в Італії. 168 р. Н. Е.
- •Напис із Фракії 238 - 240 рр.
- •Напис з Філадельфії в Лідії, серед. Ііі ст. Н.Е.
- •Напис із Фригії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Напис з Нумідії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Імператорське законодавство IV - V ст. Н. Е. Про колонів Кодекс Юстиніана хі, 63, 1. Імператор Константин, 319 р. Н.Е.
- •Кодекс Феодосія. Хі, 72.
- •Кодекс Феодосія, хіі, 1, 33. Імператори Констанцій і Констант, 342 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, 16, 5; Кодекс Юстиніана хі, 75, 1.
- •Кодекс Юстиніана vі, 4, 2.
- •Кодекс Юстиніана хі, 1.
- •Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 8. Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 4. Імператори Граціон, Валентиніан і Феодосій. 379 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія х, 20, 10; Кодекс Юстиніана хі, 8, 7. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 380 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 14, 3; Кодекс Юстиніана хі, 63, 3. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 383 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 51, 1.
- •Імператори Валентиніан, Феодосій і Аркадій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 17, 2. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 5.
- •Імператори Феодосій, Аркадій і Гонорій, 393 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 50, 2. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 48, 12. Імператори Аркадій і Гонорій. 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 11. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хіv, 7, 1. Імператори Аркадій і Гонорій, 397 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, і, 26. Імператори Аркадій і Гонорій, 399 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 13. Імператори Аркадій і Гонорій, 400 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 6, 3. Імператори Феодосій і Гонорій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, і, 3, 16. Імператори Гонорій і Феодосій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 18, 1.
- •Кодекс Феодосія іі, 31, 1; Кодекс Юстиніана іv. 26, 13. Імператори Гонорій і Феодосій, 422 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 18. Імператори Феодосій і Валентиніан, 430 р н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 3, 1; Кодекс Юстиніана і, 3, 20. Імператори Феодосій і Валентиніан, 434 р. Н. Е.
- •Новела Валентиніана 451 р. Н. Е.
- •Новела Севера іі, 465 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 69, 1.
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Дігести Юстиніана. Кн. 23. Титул і. Про шлюбний зговір
- •§ 1. Також установлено, що можна здійснювати зговір між відсутнім і відсутньою, і це робиться повсякчас.
- •Титул іі. Про укладення шлюбу
- •Титул ііі. Про право щодо приданого.
- •Титул іv. Про договори і придане.
- •Титул V. Про маєток, який входить у придане.
- •Книга 24 Титул і. Про дарування між чоловіком і дружиною
- •Титул ііі. Яким чином придане може бути витребувано по закінченні шлюбу
- •Тестові завдання з історії Стародавньої Греції Модуль 1. Перші держави на Криті та в Ахейській Греції. Створення передумов для формування грецьких полісів
- •Тестові завдання з історії Стародавнього Риму
- •Глосарій а
- •Булевтерій – місце для засідань Ради старійшин
- •Ключі до тестових завдань з історії Стародавньої Греції
Тексти джерел октавіан август. Діяння божественного августа
Перелік діянь божественного Августа, за допомогою яких він підкорив усю земну кулю владі римського народу, і тих витрат, які він зробив на користь держави і народу римського...
Гл. І. У 19 років я за своєю ініціативою і на свої кошти спорядив військо, з допомогою якого я повернув свободу державі, пригнобленій пануванням (однієї) кліки [Антонія та його прихильників. – В.Б.]. За це в консульство Г. Панси та А. Гірція сенат почесною постановою ввів мене до свого складу, зарахувавши до консулярів з правом висловлювати свою думку разом з ними, і наділив мене імперієм [січень 43 р. до н.е. – В.Б.]. Сенат наказав мені, пропретору, разом з консулами турбуватися про те, щоб державі не було завдано жодної шкоди [лютий 43 р. до н.е. – В.Б.]. А народ у тому ж році, оскільки обидва консули загинули на війні, обрав мене консулом і тріумвіром для упорядкування держави.
Гл. ІІ. Тих, хто вбив мого батька, я вигнав на заслання на законних підставах, за вироком суду, помстившись їм за їхні злочини. Згодом, коли вони пішли на державу війною, я розбив їх у двох битвах [при Філіппах. – В.Б.].
Гл. ІІІ. По всій земній кулі: і на суші, і на морі – я часто вів громадянські і зовнішні війни і, отримавши перемогу, подарував пощаду усім громадянам, які молили про неї. Ті іноземні народи, яким можна було подарувати пробачення без небезпеки (для держави), я вважав за краще зберегти, аніж знищувати. Близько 500 000 римських громадян склали присягу мені на вірність. З них дещо більше 300 000, які відбули термін військової служби, я вивів у колонії або відпустив у їхні муніципії. [Інші 200 000 або не дожили до відставки, або пішли у відставку уже при Тиберії. – В.Б.]. Усім їм як нагороду за військову службу я виділив земельні наділи чи подарував гроші. Я захопив 600 кораблів, не рахуючи тих, що були менші трирем.
Гл. ІV. Двічі я відсвяткував овацію, тричі – курульні тріумфи [овації – у листопаді 40 р. і листопаді 36 р. до н.е., а потрійний тріумф – 13-15 серпня 29 р. до н.е. – В.Б.], і 21 раз я проголошувався імператором. І хоча сенат декретував мені багато тріумфів, я від них відмовився. Лаври з фасцій я поклав на Капітолії як виконання обітниць, які я приймав під час кожної війни [на честь Юпітера Капітолійського. – В.Б.]. Під час воєн, які успішно велися на суші і на морі мною чи моїми легатами, які знаходилися під моїм командуванням, сенат 55 разів виносив рішення про організацію (подячних) молебнів безсмертним богам. Днів, в які за постановою сенату звершувалися молебні, було 890. Під час моїх тріумфів попереду моєї колісниці було проведено 9 царів чи царських дітей. Я був консулом 13 разів, і коли я писав це, я був 37-й раз наділений владною народного трибуна. [37-й рік трибунської влади Августа – 14 р. до н.е. – В.Б.].
Гл. V. Я не прийняв диктатури, запропонованої мені народом і сенатом у консульство М. Марцелла і Л. Аррунція і заочно, і в моїй присутності [22 р. до н.е. – В.Б.]. Проте за крайньої нестачі продовольства я не відмовився від опіки за постачанням, яке я організував таким чином, щоб упродовж декількох днів я звільнив усе місто від страху і загрожуючої небезпеки, причому це було зроблено моїми коштами і під моїм (безпосереднім) керівництвом. Запропоноване мені тоді річне і пожиттєве консульство я не прийняв [22 р. до н.е. – В.Б.].
Гл. VІ. Коли у консульство М. Вінуція і К. Лукреція, а потім П. і Гн. Лентулів і втретє при П. Фабії Максимі і К. Тубероні сенат і народ одностайно обрали мене єдиним куратором законів і моралі з вищою владою, я не прийняв посади, встановленої всупереч звичаям предків. [Цю посаду Августу пропонували тричі – у 19, 18 та 11 р. до. н.е. – В.Б.]. Тоді сенат забажав, щоб те, що робиться мною, я здійснював би, користуючись владою народного трибуна. І, більше того, я сам 5 разів просив і отримував від сенату колегу, який володів цією владою [мова йде про Агриппу (18; 13 рр. до н.е.) і Тиберія (6 р. до н.е., 4 і 13 рр. н.е.)].
Гл. VІІ. Я був тріумвіром для облаштування держави впродовж 10 років безперервно [з 43 до 33 р. до н.е. – В.Б.]. Принцепсом сенату я був впродовж 40 років [з 28 р. до н.е. – В.Б.] аж до того дня, коли це написав. Я був великим понтифіком, авгуром, квіндецемвіром для звершення священнодійств, сентемвіром епулонів, арвальським братом, содалом Тиція, феціалом [йдеться про найпочесніші жрецькі колегії Риму. – В.Б.].
Гл. VІІІ. У своє 5-те консульство я за наказом народу і сенату збільшив кількість патриціїв [29 р. до н.е. – В.Б.]. Список сенаторів я переглядав тричі [28 і 8 рр. до н.е. та 14 р. н.е. – В.Б.]. У своє 6-те консульство я разом з колегою М. Агриппою провів перепис громадян [28 і 8 рр. до н.е. і 14 р. н.е. - В.Б.] Люстр я провів після проміжку в 42 роки [жертвопринесення богам після підведення підсумків цензу. Останній ценз у 70-х р. до н.е., тому проміжок до цензу Августа і складав 42 роки. – В.Б.]. При цьому люстрі було внесено у списки громадян 4 063 000 осіб. Коли, користуючись консульським імперієм, я одноосібно провів люстр вдруге у консульство С. Цензорина та Г. Азінія, то при люстрі громадян, занесених у списки цензу, було 4 233 000. Третій же люстр я провів, користуючись консульським імперієм, зі своїм сином Тиберієм Цезарем як колега у консульство Сек. Помпея і Сек. Апулея. При цьому люстрі громадян, внесених у списки цензу, було 4 937 000. За допомогою нових законів, прийнятих з моєї ініціативи, я відновив багато звичаїв предків, які в наш час вийшли з користування, і сам залишив нащадкам багато прикладів, достойних наслідування. [Маються на увазі закони про зміцнення римської сім’ї. – В.Б.]
Гл. ІХ. Сенат постановив, щоби обітниці за моє здоров’я приймалися консулами і жерцями кожний 5-й рік. Упродовж мого життя ігри для виконання цих обітниць часто влаштовували то 4 вищих жрецьких колегії, то консули. Також і всі громадяни у всіх храмах одностайно і безперестанно молилися за моє здоров’я і від свого імені, і від імені свого муніципію.
Гл. Х. За постановою сенату моє ім’я було включене в гімн саліїв і законом мені була надана законна пожиттєва трибунська влада [23 р. до н.е. – В.Б.], щоб особа моя завжди була священною і недоторканою. Коли народ запропонував мені посаду великого понтифіка, яку обіймав (колись) мій батько, я відмовився від неї, щоб не зайняти місця (мого) колеги при його житті [мова йшла про Емілія Лепіда. – В.Б.]. Цю жрецьку посаду я прийняв лише декілька років потому після смерті того, хто захопив її лише завдяки громадянським чварам. На мої вибори зібралась така кількість народу зі всієї Італії, якої ніколи не було в Римі до цього. Це сталося у консульство П. Сульпиція і Г. Вальгія [12 р. до н.е. – В.Б.].
Гл. ХІ. Після мого повернення [19 р. до н.е. після дипломатичної перемоги над парфянами. – В.Б.] сенат присвятив Фортуні Повертаючій вівтар, що знаходився перед храмом Честі і Доблесті поблизу Капенських воріт. Сенат наказував, щоб на цьому вівтарі приносили (щорічно) жертви понтифіку і весталки в день мого повернення в Місто із Сирії в консульство Кв. Лукреція і М. Вініція, а цей день сенат оголосив „Августовим” на честь (нашого) почесного прізвиська.
Гл. ХІІ. Тоді ж за постановою сенату частина преторів і народних трибунів з консулом Кв. Лукрецієм і першими мужами (держави) була відправлена мені назустріч у Кампанію. Аж до цього часу таку честь не віддавали нікому, крім мене. Коли в консульство Т. Нерона і П. Квінтилія я повернувся в Рим з Іспанії і Галлії, успішно завершивши справи в цих провінціях [16-13 рр. до н.е. – В.Б.], сенат на честь мого повернення постановив присвятити на Марсовому полі вівтар Августовому Миру, щоб магістри, жерці і весталки щорічно здійснювали на ньому жертвопринесення.
Гл. ХІІІ. Як встановили наші предки, храм Януса Квірина зачиняють лише тоді, коли в усій країні народу римського – і на суші, і на морі – панує мир, здобутий перемогами. Від заснування Рима і до мого народження, як гласить переказ, цей храм зачиняли двічі. Під час мого принципату сенат тричі наказував його зачиняти. [Вперше при Нумі Помпилії, вдруге – у 235 р. до н.е. У роки принципату – 29 і 25 рр. до н.е., а третя дата невідома. – В.Б.]
Гл. ХІV. Моїх синів Гая і Луція Цезаря, яких юнаками забрала у мене доля, сенат і народ римський в знак поваги до моїх заслуг призначили консулами, коли їм ішов 15-й рік, з тим щоб вони вступили на цю посаду через 5 років. І в той день, коли їх привели на форум, сенат ухвалив, щоб вони (віднині) брали участь в його засіданнях. А римські вершники спільно проголосили їх обох керівниками юнацтва, подарувавши їм срібні щити і списи.
Гл. ХV. Римському плебсу, за заповітом мого батька, я виділив по 300 сестерцій на людину, а від свого імені я в своє 5-те консульство видав по 400 сестерцій з військової здобичі. Потім у моє 10-те консульство я виплатив зі своїх коштів по 400 сестерцій на людину як конгіарій [екстраординарна видача грошей чи продуктів плебсу. – В.Б.]. У моє 11-те консульство я 12 разів влаштовував роздачу хліба, купленого на мої кошти. На 12-му році моєї трибунської влади я втретє видав по 400 сестерцій на людину. Ці мої конгіарії ніколи не охоплювали менше 250 000 чол. На 18-му році мого трибунату в моє 12-те консульство я видав 320 000 плебеїв по 60 денаріїв кожному. В колоніях моїх воїнів я видав з військової здобичі по 1000 сестерцій на людину. Цей тріумфальний конгіарій отримали в колоніях близько 120 000 чоловік. У моє 13-те консульство я видав по 60 денаріїв кожному плебею з тих, хто колись отримував хліб від держави. Цей конгіарій отримали трохи більше 200 000 чоловік.
Гл. ХVІ. Я заплатив муніципіям гроші за земельні наділи, які я відвів воїнам у своє 4-те консульство і пізніше – в консульство М. Красса і Гн. Лентула Авгура [в 30 і 14 рр. до н.е. – В.Б.]. Та сума, яку я віддав жителям Італії за їхні земельні ділянки, дорівнювала 600 000 000 сестерцій, а та, яку я заплатив жителям провінції за їхні земельні ділянки, досягала 260 000 000 сестерцій. Так вчинив я перший і єдиний зі всіх, хто за нашої пам’яті виводив колонії воїнів в Італії і провінціях. І пізніше – консульство Т. Нерона і Гн. Пізона [7 р. до н.е. – В.Б.], а також Г. Антистія і Д. Лелія [6 р. до н.е. – В.Б.], а також Г. Кальвізія і Л. Пазієна [4 р. до н.е. – В.Б.], а також Л. Лентула і М. Мессали [3 р. до н.е. – В.Б.], а також Л. Канінія і К. Фабриція [р. до н.е. – В.Б.] – я вивів воїнів, які відслужили свій термін, в їхній муніципії, виплативши їм винагороду за службу. На це я витратив близько 400 000 000 сестерцій.
Гл. ХVІІ. Чотири рази я за свої кошти допомагав ерарію [державна скарбниця. – В.Б.]. З цією метою я передав тим, хто відав ерарієм, 150 000 000 сестерцій. А в консульство М. Лепіда і Л. Аррунція я передав у військовий ерарій [організований 6 р. н.е. і для його поповнення ввели податок зі спадку 5%, а з аукціону – 1%. – В.Б.] зі свого майна 170 000 000 сестерцій. Цей ерарій було створено за моєю ініціативою для того, щоб виплатити винагороду за службу солдатам, які прослужили 20 років і більше [легіонер, ідучи у відставку, отримував 12 000 сестерцій, преторіанці – 20 000, а річна платня легіонера при Августі складала 900 сестерцій. – В.Б.].
Гл. ХVІІІ. Починаючи з того року, коли консулами були Гн. і П. Лентули [18 р. до н.е. – В.Б.], у тому випадку, коли податкових надходжень не вистачало, я видавав зі своїх складів і зі своїх коштів (щорічні) внески трибуту [поземельний податок провінційних землевласників. – В.Б.] хлібом і грішми іноді 100 000 чоловік, а іноді значно більшій кількості.
Гл. ХІХ. Я побудував курію і ближній до неї халкидік [критий портик курії Юлія. – В.Б.], храм Аполлона з портиками на Палатині, храм божественного Юлія, Луперкалій [святилище пана. – В.Б.], портик поблизу цирку Фламінія, який я дозволив назвати Октавієм за іменем того, хто перший спорудив його на тому ж місці, храм біля Великого цирку, храми Юпітера Переможця і Юпітера Громовержця на Капітолії, храм Квірина, храми Мінерви і Анони Цариці і Юпітера Визволителя на Авентині, храм богині Юності, храм Великої Матері (богів) на Палатині.
Гл. ХХ. Я відновив Капітолій і театр Помпея – обидва з великими витратами, не залишивши жодного напису з моїм іменем. Водогони, що за тривалий час зруйнувалися в багатьох місцях, я відновив, а кількість води у водопроводі, який називається Марцієвим, я подвоїв, ввівши в його русло нове джерело. Я завершив будівництва, розпочаті і майже доведені до кінця моїм батьком, – форум Юлія, і базиліку, що знаходилась між храмом Кастора і храмом Сатурна. Цю базиліку, після того як її знищила пожежа, я розпочав будувати заново від імені моїх синів, розширив її фундаменти і наказав звершити моїм нащадкам, якщо я при житті не встигну цього зробити. У своє 6-те консульство я за розпорядженням сенату відбудував 82 храми, не пропустивши жодного, який в той час вимагав реставрації. У своє 7-ме консульство я відремонтував Фламінієву дорогу від Міста і до Ариміна, а також усі мости (на ній), крім Мульвійського і Мінуцієвого.
Гл. ХХІ. На власній землі я побудував на кошти військової здобичі храм Марса Месника і Форум Августа. Я побудував від імені мого зятя М. Марцелла театр поблизу храму Аполлона на землі, більша частина якої була куплена у приватних осіб. На кошти військової здобичі я присвятив пожертви в Капітолії, в храм божественного Юлія, в храм Аполлона, в храм Вести і в храм Марса Месника. Мої видатки при цьому склали близько 100 млн. сестерцій. Вінкове золото вагою 35 000 фунтів, передане в моє 5-те консульство муніципіями і колоніями Італії для моїх тріумфів, я відправив назад. І згодом, скільки б разів я не був проголошений імператором, я не приймав вінкового золота, призначеного муніципіями, які, як і раніше, добровільно його призначали.
Гл. ХХІІ. Тричі я влаштовував гладіаторські ігри від свого імені і 5 разів від імені моїх синів і внуків. Під час цих ігор у боях брало участь близько 10 000 чоловік. Видовище змагань скликаних звідусіль атлетів двічі я представляв народу від свого імені, а втретє – від імені мого внука, 4 рази я влаштовував ігри від свого імені, а також 23 рази – разом з іншими магістратами (від їхнього імені). У консульство Г. Фурнія і Г. Силана [17 р. до н.е. – В.Б.] як глава колегії квіндецемвірів з М. Агриппою як члена колегії влаштував Секулярні ігри [відзначалися раз на 100 чи 110 років. Останній раз у роки Республіки відзначалися 146 р. до н.е. – В.Б.] від імені цієї колегії. У своє 13-те консульство я вперше організував Марсові ігри [2 р. до н.е. – В.Б.], які після цього влаштовували щорічно за постановою сенату консули разом зі мною. Від свого імені чи від імені моїх синів і внуків я 26 разів влаштовував для народу полювання африканських звірів у циркові, чи на форумі, чи в амфітеатрах. При цьому було знищено 3500 тварин.
Гл. ХХІІІ. Я влаштував для народу видовище морської битви за Тибром, там, де тепер знаходиться гай Цезарів, виривши для цього в землі (став) 1800 футів завдовжки і 1200 футів завширшки. У поєдинку билися 30 трієр чи бірем, споряджених таранами, а також багато менших кораблів. У складі цих флотів крім веслувальників билося ще близько 3000 чоловік.
Гл. ХХІV. У храми усіх общин провінції Азія, я, ставши переможцем, повернув прикраси, які присвоїв, сховавши їх у храмі, той, з ким я вів війну [мова йшла про Марка Антонія. – В.Б.]. У Місті стояло близько 80 срібних статуй, що зображували мене пішим, на коні чи в квадризі. Я забрав їх, а на гроші, отримані від цього, я відправив золото в храм Аполлона як пожертву від свого імені і від тих, хто на мою честь поставив статуї.
Гл. ХХV. Я очистив море від піратів. Під час цієї війни [з Секстом Помпеєм. – В.Б.] було захоплено майже 30 000 рабів, які втекли від своїх господарів і підняли зброю проти держави. Я передав їх господарям для (належного) покарання. Вся Італія склала мені добровільно присягу і вимагала, щоб я був вождем у цій війні, в якій я отримав перемогу при Акції. Таку ж присягу мені склали провінції Галлія, Іспанія, Африка, Сицилія, Сардинія. Із тих, хто бився тоді під моїми прапорами, сенаторів було більше 700 [бо 300 підтримувало Марка Антонія. – В.Б.]. В їх число входило 83 консули, які отримували свій пост або до цього, або вже після – до того часу, коли це було написано, а також близько 170 жерців.
Гл. ХХVІ. Я розширив територію всіх провінцій народу римського, з якими межували народи, які не підкорялися нашій владі. Я приборкав провінції Галлії і Іспанії, а також Германії, що омиваються океаном від Гадеса і до гирла (річки) Альби. Альпи я наказав утихомирити, починаючи з того району, який ближче всього підходить до Адріатичного моря і аж до Тускського моря [тобто Лігурійського. – В.Б.]. Причому на жоден народ я не пішов війною незаконно. Мій флот здійснив плавання океаном до гирла (річки) Ренус у бік області, що знаходилася на сході, досягши землі кімврів, до якої раніше не добирався жоден із римлян ні сушею, ні морем. Кімври, хариди, семнони і інші германські народи з того ж краю через (своїх) послів просили про мою дружбу і народу римського. За моїм наказом і під моїм верховним командуванням майже в один і той же час дві армії рушили (в похід) на Ефіопію і на Аравію, яка називалася “щасливою”. Величезні армії кожного ворожого народу були розбиті в битвах і багато міст було захоплено. В Ефіопії (військо) дійшло аж до м. Набата, яке знаходиться поблизу Мерое. В Аравії воно дійшло аж до м. Мариба на землі сабіїв [25 р. до н.е. – В.Б.].
Гл. ХХVІІ. Єгипет я підкорив владі римського народу. Велику Вірменію, яку я міг перетворити в провінцію, коли вбили її царя Артакса, я волів за прикладом наших предків передати через Тиберія Нерона, який був тоді моїм пасинком, царю Тиграну, сину царя Артавазда і внуку царя Тиграна [20 р. до н.е. – В.Б.]. Коли згодом її народ відокремився і збунтувався, а через мого сина Гая приборкав її і передав царю Аріобарзану, сину царя мідян Артабаза, а після його смерті – сину його Артавазду. Коли ж його вбили, я відправив у це царство Тиграна, який походив з роду вірменських царів. Я знову відвоював усі провінції на схід від Адріатичного моря і Кірену, більшою частиною яких володіли царі [мова йде про Клеопатру та її дітей. – В.Б.], а перед тим Сицилію і Сардинію, захоплену під час рабської війни.
Гл. ХХVІІІ. Колонії воїнів я вивів в Африку, Сицилію, Македонію, в обидві Іспанії, Ахайю, Азію, Сирію, Нарбонську Галлію, Писидію. Італія ж має 28 колоній, виведених за моєю ініціативою, які за мого життя були багатолюдними і багатими.
Гл. ХХІХ. Багато військових значків [тобто прапорів. – В.Б.], утрачених іншими вождями, я відвоював у переможених ворогів в Іспанії, Галлії і Далмації. Я змусив парфян повернути мені трофеї і значки, захоплені у трьох римських армій, і звернутися до народу римського з проханням про дружбу [20 р. до н.е. римляни повернули значки, захоплені в армій Красса (53 р.), Деція Сакси (40 р.) і Антонія (36 р.). – В.Б.]. А значки ці я поклав у святилище храму Марса Месника.
Гл. ХХХ. Племена паннонців, з якими до мого принципату не стикалося військо народу римського, після того як вони були переможені Т. Нероном, який був тоді моїм пасинком і легатом, я підкорив владі народу римського і розширив кордони Іллірика до берегів річки Данувій. Військо даків, яке переправилося через Данувій, було переможене і знищене (армією) під моїм верховним командуванням, потім моє військо, перейшовши Данувій, змусило племена даків підкоритися владі народу римського.
Гл. ХХХІ. Царі з Індії часто направляли до мене посольства – явище до цього не бачене при жодному з вождів. Нашої дружби просили через вождів бастарни, скіфи, царі сарматів, які живуть за річкою Танаїс [сучасний Дон. – В.Б.] і далі, царі албанців, іверів і мідян.
Гл. ХХХІІ. У мене шукали пристанище з проханням (про захист) царі парфян Тиридат і потім Фраат, син царя Фраата; цар мідян Артавазд; цар адіабенів Артаксеркс; царі британців Думнобеллаун і Тинкоммій, сугамбрів Мелон; цар маркоманів і свевів Рус. Цар парфян Фраат, син Орода, відправив до мене в Італію всіх своїх синів і внуків не через те, що він був переможений на війні, але для того, щоби просити нашої дружби, через своїх дітей – заручників. Також і багато інших народів, які раніше не були пов’язані з народом римським ні через посольства, ні дружбою, під час мого принципату (вирішили) пізнати покровительство народу римського.
Гл. ХХХІІІ. На прохання парфян і мідян, висловлені їхніми послами, я призначав у них царями перших серед них людей: парфянам – Вонона, сина царя Фраата, внука царя Орода [9 р. до н.е. – В.Б.], мідянам – Аріобарзана, сина царя Артавазда, внука царя Аріобарзана.
Гл. ХХХІV. У 6-те і 7-ме консульства, після того як припинив громадянські війни, володіючи при загальній згоді вищою владою, я передав державу зі своєї влади у розпорядження сенату і народу римського. За таку мою заслугу постановою сенату мене призначили Августом, одвірки мого будинку були прикрашені лаврами, на вході прикріпили громадянський вінок, а в курії Юлія встановили золотий щит з написом, який сповіщав, що сенат і народ римський дарував мені його за доблесть, милосердя, справедливість і благочестя. Після цього я переважав усіх (своїм) авторитетом, влади я мав аж ніяк не більше, ніж ті, хто були моїми колегами по кожній магістратурі.
Гл. ХХХV. Коли я був консулом 13-й раз, сенат, вершницький стан і весь народ римський проголосили мене „Батьком вітчизни” і постановили, щоб це було записано у вестибулі [передпокої. – В.Б.] мого дому, в курії Юлія і на форумі Августа під квадригою, що була встановлена там на мою честь за постановою сенату. Коли я написав це, мені йшов 76-й рік.
