- •20.2. Повсякденне життя українців у 1964—1985 рр.
- •21.1. Політика суцільної колективізації
- •20.2. Повсякденне життя українців у 1964—1985 рр.
- •21.1. Політика суцільної колективізації
- •21.2. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.
- •21.2. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.
- •22.1. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •22.1. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •22.2. Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •22.2. Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •23.1. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •23.1. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •23.2. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •23.2. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •24.1. Входження усрр до Складу срср.
- •24.1. Входження усрр до складу срср.
- •24.2. Суть та соціальна значущість Закону України «Про Голодомор
- •1932—1933 Років в Україні».
- •24.2. Суть та соціальна значущість Закону України «Про Голодомор
- •1932—1933 Років в Україні».
- •24.2. Суть та соціальна значущість Закону України «Про Голодомор
- •1932—1933 Років в Україні».
23.2. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз величезні території були окуповані. Загарбникам уже в 1941р. відійшла територія України з населенням близько 42 млн осіб. І'ітлерівці поривалися до Москви, намагаючись водночас закріпитися на завойованих землях. Але план блискавичної війни «бліцкріг»не вдався, і вона набула затяжного характеру.
Залишаючи ворогу територію, радянське командування віддало наказ знищувати все за собою — комунікації, підприємства, їстівні припаси. Із відданих радянській владі людей у населених пунктах створювались підпільні групи. Для розвідувальної та підривної роботи в німецькому тилу залишалось чимало співробітників НКВС — народного комісаріату внутрішніх справ. Восени 1941 р. в Україні формувались підпільні обкоми, райкоми, первинні організації та групи ВКП(б). У лісах з'явилися партизанські загони, які очолювали здебільшого ті, хто був здатний здійснювати бойові операції.
У Москві довелося терміново переглянути довоєнну теорію війни, згідно з якою в разі нападу противника на СРСР бойові дії будуть перенесені на його територію. У 1930-х рр. було ліквідовано створену в лісах мережу матеріально-технічних баз. Підібрані для можливої партизанської боротьби кадри звинуватили в підготовці замаху на Сталіна та винищили. Тепер радянське командування покладало великі надії на організований партизанський рух та підпільну роботу на окупованих територіях. Однак із 3,5 тис. партизанських загонів і диверсійних груп, залишених на окупованій території, улітку 1942 р. діяли лише 22 загони, інші розпалися або були розгромлені. Проти недосвідчених підпільників і партизанів діяли фашистські каральні органи.
В Україні найбільш сприятливими були умови для таборів партизан на Волині й Поліссі. Рух набув організованого характеру в 1942 р.,коли було створеноУкраїнський штаб партизанського руху,який очолив Т. Строкач.У русі Опору брали участь утікачі-військовополонені, партійні й безпартійні, дорослі й діти. Причини розгортання руху Опору:
окупація батьківщини загарбниками;
план відповіді
Передумови розгортання руху Опору.
Причини і форми руху Опору.
Рух Опору в Україні.
Першого удару було завдано в Україні по старій інтелігенції, особливо тих, хто раніше співпрацював з українськими урядами й небільшовицькими партіями. Хоча насправді опозиція сталінському режиму внаслідок тотального контролю була незначною, розпочались судові процеси з викриттям неіснуючих таємних організацій. Це було потрібно, щоб довести наявність у СРСР ворогів, які загрожують суспільному й державному ладу.
На початку 1929 р. відбулися арешти діячів української науки, культури й автокефальної церкви. Через рік у Харкові над ними пройшов судовий процес. До різних термінів ув'язнення були засуджені 45 осіб, у тому числі два академіки, 11 професорів, два письменники, науковці, викладачі вузів, студенти, їм приписувалося створення контрреволюційної організації під назвою «Спілка визволення України», яка прагнула шляхом збройного повстання повалити радянську владу в Україні.
Наступ проти української інтелігенції продовжувався розгромом наукових шкіл. «Буржуазних націоналістів»виганяли із Всеукраїнської академії наук, закривали її секції і вводили цензуру. Причетним до таємної організації зробили й М. Грушевського. Представники історичної науки, мовознавства, філософії зазнавали утисків і фізично винищувались. Уся освіта спрямовувалась на виправдання існуючого режиму і насаджування російської культури.
Тяжких переслідувань зазнала й церква. Українську автокефальну православну церкву змусили саморозпуститися. Митрополита М. Борецькогота сотні священиків заслали до таборів.
Великою в історії українського народу є трагедія голодомору 1932—1933 рр. Загнані в колгоспи, селяни змушені були безкоштовно працювати, і обсяг хлібозаготівель зменшився. Тоді в Україну прибула надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, яка взялася за вилучення всіх запасів зерна, у тому числі посівного. Проводилися подвірні обшуки. Незабаром масовий голод винищив близько 3,5 млн селян.
Хвиля репресій спрямовувалась проти членів партії. Виключення з партії за «ідеологічні помилки» означало розстріл або заслання. Найбільших переслідувань зазнали ті українські комуністи, які активно проводили політику українізації.
Але репресій не уникли й учасники боротьби за радянську владу — керівники КП(б)У і Ради народних комісарів. Майже весь Центральний Комітет, обраний на XIII з'їзді Компартії України, у 1937 р. був знищений.
У другій половині 1930-х рр. репресії посилились. їхнім «виправданням» стали теорія загострення класової боротьби в період побудови соціалізму і вбивство С. Кірова.
Напрямок сталінського терору був перенесений на військових. Стратили Й. Якіра — командуючого Київським військовим округом, фізично винищили весь штаб цього округу. Крім того, загинули або потрапили до концтаборів сотні інших військових командирів і спеціалістів, що підірвало боєздатність Червоної армії.
Напередодні Другої світової війни «велика чистка» охопила весь Радянський Союз. Судові й позасудові органи («трійки») виносили смертні вироки, які одразу ж виконувалися, а рідні репресованих одержували тавро «члена сім'ї ворога народу». Жертвами сталінської сваволі стали всі категорії населення — інтелігенція, робітники, селяни, військові, духовенство, представники партійного і державного апарату. Репресії завдали непоправ-
мої шкоди всім народам СРСР і поставили під сумнів саме існування української нації. . . . / ; ІІисновок. Сталінський терор справив негативний вплив на громад- < і.ісо-політичне життя республіки. Під його лещата потрапили мільйони іюдей. Гинула віра людей у добро,руйнувалися авторитети та світлі ідеали. І иавпаки, заохочувалися низькі вчинки — доноси, наклепи. У країні сформувався тоталітарний режим, що підкорив собі всі сфери життя суспільства. Я Дати: 1934 р. — убивство С. Кірова. Початок масових репресій у СРСР; 1936 р. — «Сталінська» конституція СРСР; 1937 р. — пік масових репресій в УРСР.
■ Поняття, терміни, назви:репресії, Спілка визволення України, Український національний центр.
