6.Заробітна плата і нормування на підприємстві

1. Склад і структура заробітної плати.

2. Організація оплати праці на підприємстві.

3. Форми і системи оплати праці.

4. Основи нормування праці.

6.1.Заробітна плата(ЗП) – це винагорода обчислена в грошовому виразі, яку згідно за колективним договором, власник або уповноважений їм орган повинен виплачувати за виконану їм роботу.

Розмір ЗП залежить від складності та важкості роботи, професійно – ділових якостей працівника та умов праці на підприємстві.

Структура ЗП працівника згідно з законом об оплаті праці складається з наступних частин:

1. Основна ЗП – це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норм часу, норми виробітки, норму обслуговування та посадових обов’язків). Основна ЗП встановлюється у вигляді тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок –(для робочих, посадових окладів, для службовців) та договірна оплата.

2. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлених норм, за трудові успіхи, винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає в себе доплати і надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати передбачені чинним законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань.

До доплат і надбавок належать:

- за умови праці;

- за проф.. майстерність;

- за інтенсивність праці;

- за роботу у важких умовах;

- за суміщення професії і виконання обов’язків тимчасового відсутнього працівника;

- за роботу в над нормований час;

- за роботу у нічний і вечірній час;

- доплата за пересування до місця роботи та назад;

До компенсаційних витрат згідно законодавств належать:

- оплата чергових відпусток;

- лікарняні;

- доплата до тарифу або середньої ЗП;

- відпустки учбові.

Премії нараховуються у % від основної заробітної плати та доплат і надбавок, крім ходових.

Премії додаткової зарплати можуть бути виплачені:

- за результатами роботи підприємства або дільниці;

- за виконання нормованих завдань;

- за економію матеріальних цінностей;

- за підвищення якості продукції;

- за підвищення продуктивності праці.

3. Інші заохочувальні та компенсаційні витрати - це винагорода за підсумками роботи за рік (13 зарплата та вислуга років), премії зі спеціального фонду за спеціальними системами і положеннями (премії по ОП, за раціоналізацію), компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або встановлені понад зазначених норм (компенсація на харчування, побутового вугілля, оплата санаторно – курортних путівок).

4. Дивіденди по акціям.

6.2. Основою організації ЗП на підприємстві, є тарифна система.

Тарифна система– це сукупність нормативів, які забезпечують можливість здійснювати диференціацію та регулювання заробітної плати різних груп і категорій виробників в залежності від якісних характеристик їх праці.

Елементами ТС є:

- тарифна сітка – це лекала кваліфікаційних розрядів і відповідним їм тарифним коефіцієнтам.

ТС використовується для розрахунку в оплаті праці рівня кваліфікації працівників. ТС на гірничому підприємстві складається з 4 розрядів.

- між розрядний коефіцієнт – це відношення розрядів присвоєних до першого розряду.

Тарифний коефіцієнт до першого розряду диференціює для різних галузей від мінімальної ЗП по Україні.

- тарифна ставка – визначає абсолютний розмір заробітної плати різноманітних груп робітників за 1 робочого часу (за годину, за зміну), і використовується у грошовій формі.

ТС, є основою для визначення розміру оплати праці для працівників усіх категорій.

ΣЗПосн=Фт*Тст

Розмір ТС першого розряду визначається на рівні встановленим державою мінімальної зарплати, нижче якої не може проводитися оплата праці працівників.

ТС інших розрядів визначаємо множенням ТС першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.

- тарифно кваліфікаційний довідник – це збірник нормативних документів, які включають перелік робіт, які виконуються в визначеній галузі, які містять кваліфікаційні характеристики, а також вимоги до робітників визначеної професії і кваліфікації.

- районний коефіцієнт до заробітної плати – це нормативний показник ступеня збільшення ЗП робітників в залежності від територіального роз положення підприємств, нараховується на основну ЗП та добавки.

6.3. Форми і системи оплати праці.

Тарифна система служить основою для нарахування прямої заробітної плати (ЗП), а порядок нарахування і величину преміальних виплат визначають формами і системами оплати праці.

В промисловості використовують 2 основних оплати праці:

- відрядна (сумісна);

- погодинна (почасова).

Відрядна форма і система праці: при відрядній формі оплати праці нарахування ЗП відбувається за кожну одиницю виробленої продукції, виходячи із тарифної ставки відповідного розряду, по якому виконується відповідно Єдиного тарифно – кваліфікаційного довідника.

Відрядну форму оплати праці застосовують в наступних умовах:

1. якщо встановлені кількісні і якісні показники виробки продукції в одиницю часу;

2. при достовірному обліку виконуваної роботи;

3. чітка організація і якість нормування праці.

Для визначення ЗП за відрядною формою необхідно застосовувати норму часу на вироблення одиниці продукції та норму виробки одиниці продукції за одиницю часу.

Норма часу Тч.

Норма виробки – зворотна величина норми часу:

Nв=Тз\Тч(м/зміну)

Тз – тривалість зміни.

Виходячи з Nв для визначення прямої ЗП розраховують розцінку за одиницю виконаної роботи.:

R=Тсм\Nвир (грн),

Тсм- змінна тарифна ставка.

Пряма ЗП за місяць:

Зпер= Vміс*R

Vміс – місячний обсяг робіт.

При відрядній формі оплати праці застосовують наступні системи оплати:

1) пряма відрядна система (заробіток робочих визначається за відрядними розцінками згідно виконаного обсягу робіт);

2) відрядно – преміальна (окрім ЗП по відрядним розцінкам ) робітник отримує премії за виробниче досягнення колективу (бригади, дільниці, підприємства в цілому). Премія розраховується у % окремо за виконання плану та за кожен % його перевиконання.

3) колективна система (при нарахуванні ЗП по цій системі розраховується фонд ЗП по всій бригаді, а також заробіток розподіляється між членами бригади за допомогою ТУ(труд. участі)).

4) акордна система (передбачає встановлення розцінки не на одиницю виконаної роботи, а відразу на увесь обсяг робіт із встановленням терміну його виконання).

Погодинна форма оплати праці.

Передбачає залежність суми заробітку від фактично відпрацьованого часу та рівня кваліфікаційного розряду.

Воно застосовується в наступних умовах:

1) коли нормування і облік результатів роботи неможливий;

2) при виконанні робіт експериментального характеру;

3) коли застосування відрядної форми оплати праці може негативно сказатися на якості продукції.

Погодинна форма оплати праці підрозділяється на наступні системи:

1) пряма погодинна система – визначає оплату праці працівників згідно їх кваліфікації (тарифної ставки, складу) і кількості фактично відпрацьованого ними часу.

Розмір прямої ЗП визначається:

ЗП=Тсм(год)*Гсм(год), грн.

Тсм – змінна (годинна) часова ставка,

Гзм – кількість відпрацьованих змін (годин).

2) погодинно – преміальна – на прямий погодинний заробіток нараховується премія за виконання і перевиконання плану виробництва, дільниці або підприємства в цілому.

3) контрактна система оплати – ґрунтується на укладанні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обговорюється режим та умови праці, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці і термін дії контракту. Оплата за контрактом нараховується під час перебування виконавця на підприємстві, в інших випадках оплата здійснюється за погодинною формою.

4) система участі у прибутках (дивіденди за акціями) передбачає розподіл визначеної частини прибутку підприємства між його працівниками.

Оплата керівників, спеціалістів, службовців нараховується за почасовими формами і системами і розміри їх заробітку визначається виходячи з місячного посадового окладу, планової і фактичної кількості виходів та нарахування доплат і премій.

6.4. Основи нормування праці.

Нормування праці- процес по визначенню мінімально припустимого обсягу продукції, виготовленої в одиницю часу; співвідношення чисельності працівників і устаткування або технічно припустимого часу для виконання конкретних операцій. Це процес затвердження контролю, дотримання і стимулювання норм праці.

Предмет нормування праці– це тривалість трудового процесу у часі.

Основне завдання нормування праці:

1) встановлення нормативу часу на одиницю випуску продукції (норми часу);

2)встановлення більш раціонального режиму роботи устаткування;

3) впровадження ефективної організації праці на робочих місцях.

Основним поняттям нормування праці є норма і нормативи.

Норма – це відносна величина, яка характеризує рівень використання засобів і предметів праці, використовується у %.

Основні види норм і нормативів:

- норма часу – визначає необхідні витрати часу, одного робітника або бригади по виконанню одиниці роботи або виготовленої одиниці праці.

- норма виробітку – визначає кількість однорідної продукції, що повинно бути виготовлено в одиницю часу одним робітником або бригадою. Це зворотна величина норми часу.

- норма обслуговування – визначає необхідну кількість робочих місць або устаткування та робочих планів закріплених за обслуговуванням за одним робітником.

- норма чисельності – визначає кількість робітників, яка необхідна для обслуговування, закріпленого за ними устаткування.

- норма керованості – визначає чисельність робітників, що безпосередньо повинні підлягати ся одному керівнику.