52. Західноєвропейська модель інтеграції

Найбільш розвита у світі інтеграційне угруповання — Європейський союз, — розширивши своє членство з б до 15 країн, пройшла всі основні етапи інтеграційного процесу ЄС утворився з трьох інтеграційних співтовариств — Європейського об'єднання вугілля і стали, Європейського співтовариства по атомній енергії і Європейському економічному співтоваристві, створених у 50-і роки.

Етапи формування інтеграції

Західноєвропейська інтеграція у процесі свого розвитку пройшла такі етапи:

• Етап зони вільної торгівлі (1958-1969 р.). У цей період інтеграція знаходилася на рівні зони вільної торгівлі: відповідно до Римського договору були поступово скасовані мита і кількісні обмеження на взаємну торгівлю, установлені загальний митний тариф і введений загальна митна політика у відношенні третіх країн. Між членами інтеграції виникали часткові зони вільної торгівлі, причому кожна з них зберігала свій національний митний тариф у відношенні третіх країн. З 1962 року була введена в дію єдина сільськогосподарська політика.У 1965 році три європейських співтовариства прийняли рішення про злиття своїх виконавчих органів.

• Етап митного союзу (1968-1976 р.) — етап розвитку переваг митного союзу і зовнішньоторговельної політики стосовно третіх країн, спочатку в рамках шести країн-засновників, а пізніше — у рамках постійно ЄС. Цілеспрямована єдина сільськогосподарська політика доповнюється в цей період єдиною політикою в області охорони навколишнього середовища й в області досліджень і технологічного розвитку. До цього ж етапу відноситься початок інтеграції у валютно-финансовій сфері: у 1972 році було введено спільне плавання валют деяких країн — членів ЄС у визначених межах («валютна змія»), а з 1979 функціонування європейської валютної системи.

• Етап загального ринку (1987- 1992 р.). На основі Єдиного европейського акту ліквідували бар'єри, що залишилися, на шляху пересування товарів і факторів виробництва.

• Етап економічного союзу (з 1993 року — по даний час). Посилення політичної інтеграції і форсований розвиток валютного союзу на основі підписаного на початку 1992 року в голландському місті Маастрихте договору про Європейський союз.

Єдиний внутрішній ринок ЄС

Найбільш великим досягненням інтеграційного процесу в рамках ЄС стало створення до кінця 1992 року єдиного внутрішнього ринку, у результаті чого свобода внутрішньоінтеграційного пересування товарів і послуг не тільки доповнилася вільним переміщенням капіталу і робочої сили, але і серйозними мірами погодження внутршньо-еномічної політики країн-членів.

Програма внутрішнього ринку ЄС — діяла в період з 1985 по 1992 рік програма створення загального ринку товарів і послуг.

У результаті здійснення програми до початку 1993 року між країнами ЄС були усунуті всі тарифні і нетарифні обмеження у взаємній торгівлі товарами і послугами, включаючи транспортні і фінансові послуги; ліквідовані всі обмеження на міждержавне пересування капіталу усередині ЄС і введене взаємне визнання фінансових ліцензій і принцип розсудливого нагляду; усунуті національні обмеження імпорту промислових товарів із третіх країн (вони замінені єдиними для всіх країн ЄС механізмами кількісних обмежень на імпорт); уведені мінімальні технічні вимоги до стандартів, взаємне визнання результатів іспитів і сертифікації; відкриті ринки державних закупівель для фірм інших країн ЄС.

Механізми керування ЄС

Керування ЄС здійснюють п'ять головних інституціональних органів — Європейська Рада, Комісія ЄС, Рада міністрів, Європейський парламент і Суд ЄС. У сукупності вони являють собою унікальну систему міждержавного керування, що здійснює в заданих межах законодавчі, виконавчі і судові функції.

• Європейський парламент — представницький і консультативний орган ЄС. З моменту утворення ЄС у 1957 році до 1979 року депутати делегувалися до складу Європейського парламенту національними парламентами. Починавши з 1979 року депутати обираються прямим голосуванням від кожної країни ЄС терміном на п'ять років. Кількість депутатів від кожної країни залежить від питомої ваги економіки кожної з країн. Парламент приймає рішення разом з Європейською Радою з питань внутрішнього ринку, бюджету ЄС, прийняття нових членів, висновку угод про асоціації з країнами, що розвиваються, і співробітництві з країнами з перехідною економікою. Має право виносити вотум недовіри Комісії ЄС, накладати вето на постанови у визначених областях (охр|ра навколишнього середовища, культура, утворення, молодіжна політика).

• Європейська Рада — директивний орган ЄС, що збирається на періодичні засідання (не рідше двох разів у рік) у складі глав держав і урядів країн — членів ЄС і голови Комісії ЄС.Приймає рішення по ключових питаннях інтеграції — прямі вибори в Європейський парламент, прийняття нових членів, створення європейської валютної системи, реформа єдиної сільськогосподарської політики, відносини з третіми країнами, — які є обов'язковими для виконання всіма іншими органами ЄС. Головою Ради є глава держави або уряду країни ЄС, що змінюється кожні 6 місяців.

•Рада ЄС — міжурядовий орган ЄС. Засідання проводяться в міру необхідності і збираються, у залежності від обговорюваних питань, на рівні міністрів закордонних справ, фінансів, економіки, сільського господарства, транспорту і т.д..

• Комісія ЄС — наддержавний виконавчий орган ЄС. Складається з членів, призначених урядами країн ЄС на п'ятирічний термін. Члени Комісії не можуть одержувати яких-небудь інструкцій від своїх урядів і зобов'язані діяти в інтересах співтовариства в цілому. Кожний з них відповідає за визначену сферу діяльності ЄС. Голова Комісії призначається за домовленістю між урядами країн ЄС і за узгодженням з Європейським парламентом на п'ять років. Комісія керує повсякденною діяльністю ЄС, готує пропозиції на розгляд Ради ЄС, здійснює контроль за виконанням рішень Ради національними урядами, стежить за здійсненням єдиної політики ЄС

• Суд ЄС— верховная судова інстанція ЄС, що складається з 13 суддів, призначених на шість років за взаємною згодою між урядами країн ЄС.

Політика області сільського господарства

Оскільки сільськогосподарська продукція країн ЄС недостатньо конкурентноздатна на світовому ринку, однієї з головних цілей інтеграції є створення сприятливих умов для національних виробників.

Єдина аграрна політика — погоджені дії країн ЄС по забезпеченню стабільності постачань сільгосппродукції за стабільними цінами, підвищенню продуктивності сільського господарства, підтримці життєвого рівня фермерів і їхніх родин і підтримці розумного рівня роздрібних цін.

Основні елементи єдиної аграрної політики наступні:

Єдині ціни на сільськогосподарську продукцію усередині ЄС і єдиний механізм їхньої підтримки.

Свобода торгівлі сільгосппродукцією усередині ЄС, відсутність тарифних і кількісних обмежень.

Єдине фінансування сіъского господарства

Спільні фінансові інститути

• Єропейський фонд розвитку — надає фінанси для стабілізаційних фондів і венчурный капітал. Фінансує Стабекс-фонд стабілізації доходів від експорту, Сисмін — фонд стабілізації добувної промисловості, надає надзвичайну допомогу у випадку природних катаклізмів, фінансує допомогу біженцям і структурні перетворення в країнах, що здійснюють економічні реформи.

• Європейський інвестиційний банк

Отже, найбільш развитой інтеграційним угрупованням у світі є Європейський союз (ЄС). З моменту свого утворення ЄС пройшов всі основні етапи інтеграційного процесу і в даний час знаходиться на етапі розвитку й удосконалювання економічного союзу. У рамках країн ЄС забезпечено волю пересування товарів і усіх факторів виробництва, проводиться єдина зовнішньоторговельна політика на базі загального митного тарифу, єдина політика в області сільського господарства, энерге-зрки, транспорту і деяких інших областей.