Розвивиток вміння вчасно і правильно виходити з контакту не образивши співрозмовника:

При короткотривалому контакті використовуєм мовний етикет

Авторитетний фахівець з проблем мовного етикету Ярослав Ра-девич-Винницький чітко визначає ці стандартні етикетні ситуації й відповідно до них називає стереотипні словесні формули, якими варто послуговуватись у ситуаціях, що безліч разів повторюються у повсякденні15.

Вітання та побажання

Доброго ранку!

Добрий день (добридень, здрастуйте, здорові будьте)!

Добрий вечір (добривечір)! Доброї ночі!

Доброго здоров я/

Вітаю (тебе; Вас)!

Радий (тебе; Вас) вітати!

Моє шанування!

Дозвольте Вас привітати!

Слава Україні! - відповідь: Героям слава!

Хай живе...

З приїздом Вас!

Поздоровляю Вас!

Здоровлю з...

Зичу радості, успіхів!

Віншую Вас з...

Зі святом Вас!

Вітаю з днем народження!

З настанням Нового року!

З передноворіччям! З прийдешнім Новим роком!

Бажаю (зичу) щасливого Нового року! Хай щастить у Новому році!

Будьте здорові з Новим роком!

З неділею святою будьте здорові!

Зі святом будьте здорові!

Дай, Боже, щастя! - відповідь:Дай, Боже, здоров'я! Слава Ісусу Христу! - відповідь: Слава навіки! Христосрождається! - відповідь: Славіте Його Христос Воскрес! - відповідь: Воістину воскрес! Бажаю (зичу) Вам здоров я, щастя, успіхів, усіляких гараздів! Щасливих Вам свят!

Дозвольте вітати Вас від імені...

Наше щире вітання...

Хай збудуться всі Ваші мрії!

Вузлики на пам'ять! Правила вітання

1. Першим вітається:

o молодший із старшим;

o підлеглий з начальником:

o чоловік із жінкою:

o молода жінка з літнім чоловіком. Незалежно від віку, статі, посади:

o той, хто проходить повз когось або переганяє його;

o той, хто підходить до гурту:

o той, хто заходить у приміщення.

2. Словесні вітання слід супроводжувати невербальними знаками:

o жінки - плавним нахилом голови;

o чоловіки - легким схилянням верхньої частини тулуба і/або голови:

o молоді люди - такими ж, але трохи нижчими поклонами.

3. Вітаючись, треба:

o привітно усміхнутися і дивитися людині у вічі:

o вийняти цигарку з рота, а руки з кишень:

o зняти темні окуляри;

o чоловікові підвестись і стояти доти, доки жінка не сяде або не піде.

4. Першим руку подає:

o старший молодшому;

o жінка чоловікові;

o соціально вищий соціально нижчому.

5. Подають тільки праву руку.

6. У руку цілують:

o тільки заміжніх і старших жінок;

o дівчат цілують у щічку;

o руку жінки беруть за пальці, підносять і в легкому нахилі голови цілують у тильну сторону пальців або ж у передню частину тильної сторони долоні;

o під час поцілунку чоловік має зняти капелюха і рукавиці.

 Інформаційне повідомлення “Слухати – розуміти – взаємодіяти”

Під час спілкування між людьми  відбувається досить складний процес розуміння.

Чому цей процес складний? Тому, що, коли уявити реальність у вигляді якогось ландшафту, кожен з нас бачить власну карту цього ландшафту. У створенні карти беруть участь особливості сприймання (переважно зорового, слухового або чуттєвого), особливості мови, засоби, за допомогою яких ми відбираємо важливе чи неважливе, власний досвід людини тощо. Звичайно, якщо люди належать до однієї мовної сім’ї, одного соціокультурного середовища, мають подібний життєвий досвід – можливостей зрозуміти одне одного в них більше. Якщо ж спілкування відбувається між людьми різних поколінь, то одне й  те саме слово в їхньому розумінні може мати різне значення ( наприклад, для вчителя “драп” – це різновид тканини, а для підлітка – різновид наркотичної речовини). Ви тільки уявіть, що  може вийти з такого спілкування! Отже, можливості  взаєморозуміння між ними значно обмежується.

Водночас невміння слухати часто стає основною причиною неефективного спілкування, непорозумінь і навіть конфліктів. Чому ми часом не вміємо вислухати і  зрозуміти іншого? Тому, що рівень нашої уважності нестабільний,  він коливається. Побічні думки спотворюють зміст повідомлень. Наш емоційний стан також відволікає увагу від того, про що говорить співрозмовник, і ми “відключаємося”. Уміння слухати є найважливішою умовою ефективного спілкування.

Активне слухання – це не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності та культури.

Існує кілька рівнів активного слухання:

1 рівень – найпростіший. Він передбачає, що слухач вставляє у монолог свого співрозмовника слова “ага”, “так”, чи повторно проговорює те, що почув, – свого роду “ відлуння”, що свідчить про увагу до співрозмовника.

2 рівень – у процесі спілкування партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що теж дає змогу уникнути непорозуміння. Найвідоміші прийоми цього рівня – перефразування, підсумування.

 Прийом перефразування полягає в тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане співрозмовником. Наприклад, “Якщо я правильно тебе зрозумів, то…”.

Пояснення дає змогу здобути більше інформації, полегшити співрозмовникові розуміння іншої точки зору. Сам прийом полягає в тому, щоб якомога більше перепитувати, використовувати різні запитання.

3 рівень – пов’язаний з розвиток ідей, які ви почули від співрозмовника. Але, перш ніж розвивати ідеї співрозмовника, ви маєте дати належну оцінку почутому.

Прийом належної оцінки допомагає  показати співрозмовникові, що його думка є важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад, “Я ціную твоє бажання вирішити проблему”; “Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи”; “Дякую за твої зусилля”.

Після інформаційного повідомлення доцільним видається висновок: ефективність процесу спілкування залежить від багатьох чинників і неодмінно від усіх елементів комунікації (відправника, приймаючого та середовища).

Демонструється  плакат “Секрети ефективного спілкування”:

Говори так, щоб тебе почули.

Слухай так, щоб зрозуміти, про що йдеться.

Створюй умови для того, щоб ситуація навколо процесу спілкування сприяла комунікації.