- •80. Функціональні різновиди часток
- •79. Класифікація часток за структурою
- •78. Частки як клас службових слів
- •77. Поняття про сполучні слова.
- •75. Сполучник як частина мови
- •74. Особливості вживання прийменників з відмінковими формами іменників.
- •73. Класифікація прийменників
- •72. Прийменник як частина мови
- •70. Значеннєві розряди прислівників
- •71. Ступені порівняння прислівників
- •68. Перехід дієприслівників у прислівники і прийменники.
- •67.Творення дієприслівників доконаного і недоконаного виду.
- •66. Дієприслівник як незмінна частина мови
- •65.Ад’єктивація і субстантивація дієприкметників.
- •64. Пасивні дієприкметники. Їх творення і значення.
- •63. Активні дієприкметники. Їх творення і значення.
- •62. Дієприкметник як неособова недієвідмінювана форма дієслова.
- •61. Уживання форм часу у вторинних значеннях.
- •60. Майбутній час дієслова.
- •59. Минулий і давноминулий час.
- •58. Теперішній час
- •57. Категорія часу і її зв'язок з категорією виду
- •56. Вторинні значення форм способу дієслова.
78. Частки як клас службових слів
Ча́стка —службова частина мови. Частки не мають лексичного значення, не служать засобом вираження синтаксичних відношень, а вживаються для надання слову або реченню певних семантичних або граматичних значень. велика частина часток не має наголосу і виступає як енклітика або проклітика.
В українській мові термін частка з'являється тільки з 1926-ого року. Закріпив його «Український правопис».
За походженням частки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних часток належать ті, які в сучасній українській мові не виявляють ні словотвірних зв'язків, ні формальних співвідношень з іншими частинами мови. Наприклад: не, ні, же, ж, бо, но, ну, он та деякі інші: Он глянь, - у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч.).
Більшість у мові становлять вторинні (похідні) частки, тобто ті, що перейшли від інших частин мови:
відприслівникового походження: прямо, рівно, точно, просто, приблизно, вже, куди, там, тут.
відзайменникового походження: воно, це, собі, тобі (Наприклад: Жив собі багатий пан
віддієслівного походження: знай, дай, давай, мовляв, бач, було
частки, співвідносні із сполучниками: та, і, й, а, бо (Наприклад: Чогось уже і ти став непривітний (Л.Укр.) та вигуками: о, ой, ну, геть, наприклад: Сонце вже геть було нахилилося до Заходу
77. Поняття про сполучні слова.
Сполучні слова ― це повнозначні слова; вони, на відміну від сполучників, є членами речення. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники і прислівники хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, як, чому, коли (Хто думає, той і розум має (Нар. тв.).
Різниця між сполучниками та сполучними словами полягає в тому, що: 1) сполучники не відповідають на питання, а сполучні слова відповідають; 2) підрядне речення зі сполучним словом можна перетворити на питальне речення, а зі сполучником — не можна (Сталося щось таке, чого не могло статися (В. Козаченко) — Чого не могло статися?); 3) сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово — тільки іншим сполучним словом.
Класифікація сполучників за структурою і способом уживання.
За структурою вирізняють сполучники: 1)Прості – (непохідні і похідні)
непохідні – а, бо і, ні, та , чи;
похідні - також, якщо, немовби, начеб, нібито, щоб, себто, причому, притому, зате, проте;
2) Складені - тому що, лиш тільки, подібно до того, як, через те, що, а також парні: що-то, чим-тим, не стільки - скільки.
За способом уживання поділ. На одиничні, повторювані та парні.
Одиничні сполучники (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки).
Повторювані сполучники ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка)
Парні сполучники ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним.
