41)Поняття про травми, їх види.Профілактика травматизму.

Фізична травма — пошкодження тканинабоорганівтіла внаслідокудару,поранення,опікутощоВиди травм:Відкриті — пошкоджувальні покрови організмуЗакриті — шкіра та слизові оболонки залишаються цілимиЗабиті місця — представляють собою пошкодження м'яких тканин, що розвиваються при різкому стисканні тканин між твердими поверхнямиРозтягнення — це обмежене ушкодження зв'язувального апаратусуглоба, при якому під дією зовнішньої сили відбувається надмірне розтягення зв'язок суглобу, при цьому, зазвичай, частина волокон рветься.ВивихРозтягнення зв'язокПерелом кісткиТакож травми бувать механічні, термічні, хімічні, електричні та ін.Виробнича травма — травма, отриманалюдиноювнаслідок впливу виробничих чинників.Побутова травма — травма, отримана людиною поза виробництвом. Для боротьби з травматизмом насам­перед треба створити для людини спри­ятливі соціально-економічні та еко­логічні умови та проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього й морально-етичного характеру.

42)Дитячий травматизм.Засоби профілактики дитячого травматизму.

 Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей.  Дитяті травматизми поділяються на:грудний (з моменту народження до 1 року), перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.), 

дошкільний (від 3 р. до 7 р.), шкільний (від 7 р. до 16 р.).

Дитячий травматизм залежить від неуважності батьків та низького рівня виховання дітей. Систематичне роз'яснення небезпеки вуличних і побутових травм, а також створення дитячих садків, майданчиків і продовженого дня знижують дитячий травматизм. Профілактика дитячого травматизму здійснюється комплексними заходами медичних і народно-освітніх закладів. Велику роль у цьому питанні відіграє сучасне планування будівництва, яке передбачає організацію дитячих закладів, майданчиків, садків тощо Плановість в організації відпочинку і навчання дітей з продовженим днем значно знижують дитячий травматизм.

43)Травматичний шок, його перебіг, основні ознаки. ПМД при травматичному шоці. Травматичний шок — викликаний травмою важкий стан, що супроводжується вираженими порушеннями функцій життєво важливих органів, в першу чергу кровообігу і дихання. Найчастіше виникає внаслідок тяжких обширних пошкоджень, що супроводжуються крововтратою.Сприятливими моментами до розвитку травматичного шоку є нервова та фізична втома, переляк, охолодження, наявність хронічних захворювань (туберкульоз, хвороби серця, обміну речовин тощо). Шок часто спостерігається у дітей, які погано переносять крововтрати, людей похилого віку, які дуже чутливі до больових подразників.Травматичний шок може виникнути при пошкодженнях, що не супроводжуються великою крововтратою, особливо якщо травмовані найбільш чутливі, так звані рефлексогенні зони (грудна порожнина, череп, черевна порожнина, промежина).Шок може виникнути відразу після травми, але можливий і пізній шок, через 2-4 години, частіше за все унаслідок неповного проведення протишокових заходів та його профілактики. Упродовж травматичного шоку виділяють дві фази.Перша фаза - еректильна - виникає у момент травмування. Внаслідок больових імпульсів, що йдуть від зони ураження, виникає різке збудження нервової системи, підвищується обмін речовин, у крові підвищується вміст адреналіну, прискорюється дихання, спостерігається спазм кровоносних судин, посилюється діяльність ендокринних залоз - гіпофізу, надниркових залоз. Ця фаза шоку дуже короткочасна та проявляється явним психомоторним збудженням.Захисні властивості організму швидко виснажуються, компенсаторні можливості вгасають та розвивається друга фаза - торпідна (фаза загальмованості). В цій фазі виникає пригнічення діяльності нервової системи, серця, легенів, печінки, нирок. Токсичні речовини, що накопичуються у крові, викликають параліч судин та капілярів. Знижується артеріальний тиск, надходження крові до органів різко зменшується, посилюється кисневе голодування, — усе це дуже швидко може привести до загибелі нервових клітин та смерті постраждалого.У залежності від тяжкості протікання торпідна фаза шоку поділяється на чотири ступеня.Шок І ступеню (легкий). Постраждалий блідий, свідомість ясна, іноді легка загальмованість, рефлекси знижені. Пульс прискорений,90-100 ударів за хвилину, артеріальний тиск не нижче 100 мм рт.ст.Шок ІІ ступеню (середньої тяжкості). Виражена загальмованість, млявість, шкірні покриви та слизові оболонки бліді, акроцианоз. Шкіра вкрита липким потом, дихання прискорене та поверхове. Зіниці розширені. Пульс 120-140 ударів за хвилину, артеріальний тиск 80-70 мм рт.ст.Шок ІІІ ступеню (тяжкий). Стан постраждалого тяжкий, свідомість збережена, але навколишніх він не сприймає, на больові подразники не реагує. Шкірні покриви землисто-сірого кольору вкриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа та кінчиків пальців. Пульс ниткоподібний, 140-160 ударів за хвилину, артеріальний тиск менш ніж 70 мм рт.ст. Дихання поверхове, часте, іноді зріджене. Можуть бути блювання, мимовільне сечовиділення та дефекація.Шок IV ступеню (преагонія або агонія). Свідомість відсутня. Пульс та артеріальний тиск не визначені. Тони серця дуже важко вислуховуються. Дихання агональне, по типу ковтання повітря. Слід пам'ятати, що шок легше попередити, ніж лікувати, тому при наданні першої допомоги травмованим необхідно виконувати 5 принципів профілактики шоку:зменшення болю,прийом чи введення всередину рідини,зігрівання,створення спокою та тиші навколо постраждалого,обережне та правильне транспортування у лікувальний заклад.