2.Зовнішня політика Камбіза. Переворот Гаумати.
Після смерті Кіра в 530 році царем Перської імперії стає його старший син Камбіз II. Відразу після свого сходження на трон він почав підготовку нападу на Єгипет.
Після довгої військової й дипломатичної підготовки, у результаті якої Єгипет опинився в повній ізоляції, Камбіз виступив у похід. Сухопутна армія одержала підтримку з боку флоту фінікійських міст, які ще в 538 р. підкорилися персам. Перська армія благополучно добралася до прикордонного єгипетського міста Пелусій (в 40 км від сучасного Порт-Саїда). Навесні 525 р. там же відбулася єдина велика битва. У ній обидві сторони понесли важкі втрати, а перемога дісталася персам. Залишки єгипетського війська й найманців безладно бігли в столицю країни Мемфіс.
До кінця серпня 525 р. Камбіз був офіційно визнаний царем Єгипту. Він заснував нову, XXVII династію фараонів Єгипту. Як свідчать офіційні єгипетські джерела, Камбіз додав своєму походу характер особистої унії з єгиптянами, коронувався по єгипетських звичаях, користувався традиційною єгипетською системою датування, прийняв титул "цар Єгипту, цар країн" і традиційні титули фараонів "нащадок [богів] Ра, Осиріса" і т.д. Він брав участь у релігійних церемоніях у храмі богині Нейт у Саїсі, приносив жертви єгипетським богам і інші знаки уваги. На рельєфах з Єгипту Камбіз зображений у єгипетському костюмі. Щоб додати захвату Єгипта законний характер, створювалися легенди про народження Камбіза від шлюбу Кира з єгипетською царівною Нитетідою, дочкою фараона.
Захопивши Єгипет, Камбіз почав готуватися до походу проти країни ефіопів (Нубії). Із цією метою він заснував у Верхньому Єгипті кілька укріплених міст. Відповідно до Геродота, Камбіз почав вторгнення в Ефіопію без достатньої підготовки, без запасів продовольства, у його армії почалося людожерство, і він був змушений відступити.
Поки Камбіз знаходився в Нубії, єгиптяни, знаючи про його невдачі, підняли повстання проти перського панування. Наприкінці 524 р. Камбіз повернувся в адміністративну столицю Єгипту Мемфіс і почав сувору розправу з повсталими. Підбурювач повстання колишній фараон Псаметих III був страчений, країна втихомирена.
Поки Камбіз протягом трьох років безвиїзно знаходився у Єгипті, на його батьківщині почалися хвилювання. У березні 522 р., будучи в Мемфісі, він одержав звістку про те, що його молодший брат Бардія підняв повстання в Персії й став царем. Камбіз направився в Персію, але вмер на шляху при загадкових обставинах, не встигши повернути собі владу.
Повстання Гауумати.
Незабаром після смерті Барді Камбіс отримав тривожні звістки з Ірану, де з'явився самозванець, що називав себе Бардем. Самозванцем був якийсь маг Гаумата. У Бехістунському напису, що оповідає про ці події, повідомляється, що, коли в 522 р. до н.е. Гаумата оголосив себе бардами, "весь народ збунтувався і перейшов від Камбіса до нього, і Мідія, і інші країни. Гаумата захопив царство". Однак рух, очолений Гауматою, почався трохи раніше, і не в Персії, а в Мідії. Згідно Геродота, узурпація царської влади магом-самозванцем розглядалася як перехід влади в державі від персів знову до мідянам. Смерть Камбіса, який при загадкових обставинах помер у липні 522 р. на шляху з Єгипту до Ірану, зміцнила владу Гаумати.
В інтересах мідійської знаті Гаумата намагався зруйнувати общинну організацію, що ще залишалася, Персії з метою нанесення збитку перським воїнам-общинникам. Однак значення перевороту Гаумати не обмежувалося тільки цим. У складній за своїм складом державі перепліталися різноманітні і суперечливі інтереси. Геродот повідомляє, що "маг розіслав по всім народам свого царства розпорядження про свободу від військової служби і від податей на три роки" і що, коли він загинув, "все в Азії шкодували про нього, за винятком самих персів".
Народи завойованих Кіром і Камбісом країн і окремі угруповання правлячої верхівки були озлоблені тяжкими поборами і різними повинностями на користь Перської держави і підтримували Гаумату. У той же час саме політика Гаумати, мало відрізнялася від політики Ахеменідів, призвела до повстання народних мас в Маргіані.