21.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.

Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицею душ», «княгинею мистецтв», вказуючи на такі її функції, як соціально організаційну (засіб агітації), культурно-освітню, а також одержання знань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо. Поняття «ораторське мистецтво», або «красномовство», має два значення: 1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої - інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова; 2) високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом. Із моменту свого зародження в античному світі ораторське мистецтво вважалося ефективним засобом переконання людей. Ще 335 р. до н.е. було створено першу теорію ораторського мистецтва, що зберегла своє значення й донині. Йдеться про «Риторику» Аристотеля, в якій вінвизначає її як мистецтво переконливого виливу, як здатність знаходити різні засоби впливу на кожний предмет. Своєрідність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовність аудиторії, певним чином вплинути на неї. Метою переконання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій формі, щоб вона перетворилась на систему настанов і принципів особистості або істотно вплинула на цю систему. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв'язок, промовець залучає аудиторію до процесу спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критично осмисливши те, про що він говорить, свідомо сприйняли його інформацію. Тоді це буде вже їхній власний погляд, він відповідатиме їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним у практичній діяльності.

22.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.

Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицеюдуш», «княгинею мистецтв», вказуючи на такі її функції, як соціальноорганізаційну (засіб агітації), культурно-освітню, а також одержаннязнань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо. Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, щопотребують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою,звітною, науковою.Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у нійз'ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь - це офіційне повідомлення про шляхи розв'язанняокремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу,організації.Звітна доповідь - це доповідь, у якій повідомляється про роботу,виконану особою чи колективом за певний період.Наукова доповідь - це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію,досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповідівиголошують на різноманітних наукових зібраннях - конференціях,симпозіумах тощо. Промова - заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні,інформаційні, агітаційні, вітаїьніпромови. Виступ - публічне виголошення промови з одного чи декількох питань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовномає бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина.Повідомлення - невеликий публічний виступ з певної теми.Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і формою, проособливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено.