Розділ 6. Особливості портрету Північного Відродження

Відмінності від італійського відродження:

• Сильний вплив готичної культури з дедалі більшою тенденцією до світськості.

• Заглиблення у внутрішній світ людини.

• Сильний вплив реформації.

• Ретельне, реалістичне відображення у творах мистецтва навколишнього світу.

6.1 Ренесанс в Нідерландах

Відомі представники живопису Нідерландів вдало запроваджували нові технології - саме нідерландці, брати ван Ейки вважаються головними засновниками живопису олійними фарбами в Західній Європі. Нідерландські художники вдало конкурували і з художниками самої Італії, роками працюючи в її мистецьких центрах. А італійські магнати залюбки замовляли релігійні образа нідерландським майстрам ( вівтар Портінарі та інші ). Відродження в Італії мало аристократичне спрямування, а відомі ренесансні центри формувалися при дворах вельможних володарів ( в Урбіно при дворі Монтефельтро, в Мантуї при дворі Гонзага, в Мілані при дворі Сфорца, у Флоренції під патронажем родини Медичі, в Римі при дворі римських пап ).

Відродження в Нідерландах мало досить демократичний, народний характер. А митці не затуляли очей перед протиріччями доби, її жорстокістю до людей, її ганебними чи потворними рисами. Готичні наслідки в мистецтві були доповнені і розвинені в бік більшого узагальнення, ускладнення характеристик, увагою до пейзажу і інтер'єру - як оточенню людини. Мистецтво Нідерландів стане могутньою базою для розквіту фламанського бароко і голландського реалізму в 17 столітті. (див. додаток 11).

В галузі портретного живопису майстри Нідерландів були і залишились головними конкурентами художників Італії, нічим їм не поступаючись десятиліттями. Серед митців відродження Нідерландів -

Ян ван Ейк ( 1390—1441), Робер Кампен( 1378—1444), Рогір ван дер Вейден ( 1400—1464), Гуго ван дер Гус( 1425—1482), Ганс Мемлінг( 1435—1494), Гертген тот Сінт Янс( бл. 1465—до 1495), Квентін Массейс ( 1466—1530), Бернар ван Орлей ( 1492—1542), Йоахим Патінір (бл. 1480—1524), Лука Лейденський( 1494—1533), Мартен ван Гемскерк( 1498—1574), Пітер Брейгель старший( бл. 1525—1569), Ян ван Скорель ( 1495—1562), Мабюз( Ян Госсарт, 1478—1532), Адріан Ізенбрант(бл.1490—1551), Ян Провост( бл.1465—1529 ).

6.2 Особливості Німецького Відродження

Розвиток мистецтва Відродження в Німеччині проходив під впливом ідей Реформації. За часом це був досить короткий період від середини 15 століття до кінця 1520-х рр. Селянська війна, жорстоке придушення селянських заворушень, релігійний розкол і відокремлення декількох земель від католицизму обірвали розвиток німецького відродження. Кордон 1530 року пережили лише поодинокі майстри, серед яких Альбрехт Альтдорфер, Ганс Гольбейн Молодший в Англії та Лукас Кранах Старший, що перебував останні роки життя у добровільному засланні разом зі своїм вельможним покровителем.

Воно формувалося в жорстокій релігійній боротьбі, яка сповнила його драматизмом, особистими трагедіями та стресами. Яскравого втілення в німецькому мистецтві набули теми смерті, Страшного суду, кінця світу. Майже всі німецькі художники пройшли через школу гравюри, що наклало на їхній живопис відбиток жорсткості, безрадісності й гротеску.

Світські і реалістичні елементи спочатку накопичувались в релігійних образах, бо німецьке мистецтво 15 століття майже цілком було релігійним. Тобто, реалістичні тенденції в німецькому мистецтві в порівнянні з мистецтвом Італії і Нідерландів розвинулися з запізненням. На це вплинуло декілька несприятливих факторів - провінційність німецьких мистецьких центрів, їх віддаленість від тогочасних розвинених країн, довгий полон середньовічного за формами мистецтва готики. Роздрібнені німецькі князівства входили до складу велетенської імперії Габсбургів і оновлення економіки і культури йшло в умовах справжної ідеологічної кризи, посиленої релігійним розколом, великою селянською війною і поразкою народного повстання. Більшість німецьких художників стануть активними учасниками політичної і релігійної боротьби і відчують на собі усю гіркоту поразки виплеканих ідей, що не сприяла натхненню. Тому кінець 16 століття не дасть жодної значущої фігури в мистецтві німецьких князівств.

Найяскравішим представником мистецтва німецького Відродження був Альбрехт Дюрер (1471—1528) - видатний живописець, гравер, вчений. У його живописних творах та майстерних гравюрах знайшли справжній відбиток велич епохи Відродження та титанічна напруженість інтелектуальних пошуків. У цей період створено відомі автопортрети Альбрехта Дюрера - «Автопортрет з пейзажем »(1498), «Автопортрет в образі Христа» (1500), Майстерські гравюри та ін.

Однак справжній успіх митцеві принесли гравюри. У гравюрах Дюрера міфологічні сюжети переплітаються з мотивами середньовічних фантазій і сатири. Найвідоміша серія гравюр створена ним на теми Апокаліпсису ( 1498 ). В останні роки життя Альбрехт Дюрер створив декілька чудових портретів. Серед них - « Портрет імператора Максиміліана » ( 1519 р. ). Він також продовжував писати картини на релігійну тематику. Одним з останніх полотен митця став диптих «Чотири апостоли» (1526), на якому зображено Іоанна, Петра, Павла та євангеліста Марка як велетнів духу, як вчителів людства.

Детальне вивчення доби німецького відродження подарувало дослідникам сюрприз - творчість майстра, що обдарованістю не поступався жодному з відомих німецьких художників. Ще в 19 столітті було віднайдено декілька релігійних композицій надзвичайної мистецької вартості в провінційних німецьких церквах. Талановиті твори ніяк не належали Дюреру, майстру досить шанованому та вивченому. Поряд з новонайденими творами навіть картини обдарованого Дюрера сприймалися менш сміливими і в композиції, і в колориті, і в накалі несамовитих почуттів. В життєписах Йоахима Зандрарта , який не був сучасником художника, знайшли неточні свідоцтва про майстра Грюневальда. Правця дослідників впродовж декількох десятиліть мало що прояснила, але вдалося віднайти декілька нових творів художника велетенської обдарованості, інженера і фортифікатора. Він був єдиним значущим майстром серед німців, що не займався гравюрою. Але поодинакі малюнки Грюневальда вимірюють на вагу золота. Досить повне відтворення його біографії ще попереду.

Найменше пов'язаною з німецькою середньовічною традицією була творчість Ганса Гольбейна Молодшого. Кращими в надбанні художника стали як портрети, так і малюнки, і гравюри з серії «Танок смерті». В портретах - Ганс Гольбейн підкреслено реалістичний, іде за натурою без схильності ідеалізувати особу, який би високий щабель в суспільній ієрархії вона не посідала. Ганс Гольбейн безжально відтворював в малюнках і портретах олійними фарбами і зморшки, і депресивність осіб, і сліди руйнівних пристрастей чи хвороб портретованих. Він практично єдиний з німецьких майстрів, що підійшов до межі створення гармонійних характерів, таких привабливих в творах майстрів італійського Високого відродження ( Джованні Белліні, Рафаель Санті, Джорджоне, Тиціан) . Але драматична дійсність доби не сприяла ні масовому формуванню гармонійних особистостей, ні відображенню їх в творах Ганса Гольбейна, незважаючи на усю привабливість молодості чи інтелекту портретованого в картинах і малюнках майстра. (див. додаток 12)