Матеріали конференції 2015

мотивації до творчості та оволодіння певними уміннями. Найважливішим структурним компонентом творчого потенціалу дитини є пізнавальні потреби. Пізнавальна мотивація виражається у формі дослідницької та пошукової активності дитини.

Отже, дитяча творчість – своєрідна сфера дитячого життя. Займаючись нею, дитина діє, спілкується з дорослими та однолітками.

Для дитини гра є провідною діяльністю, тому що саме під час гри вона засвоює значення і способи вживання предметів, а також різні варіанти соціальних відносин. Гра залишається важливим елементом у житті людини будь-якого віку. Психологи давно та активно вивчають ігрову діяльність. Зокрема, психологічну теорію гри розробляли Л. Виготський [1-2], С. Рубінштейн [3], Д. Ельконін [4] та інші.

Ігрова діяльність впливає на формування довільних психічних процесів. Умови гри вимагають зосередженості на змісті дій і сюжеті, на діючих особах чи предметах, включених до ігрової ситуації. Ігрова ситуація впливає на мислення і психіку дитини, підлітка і дорослого. Гра сприяє розвиткові рефлексії, оскільки в цьому процесі виникає реальна можливість контролювати, як виконується будь-яка дія, що входить у процес спілкування. У рольовій грі формується здатність осмислювати свої власні дії, передбачати реакцію інших людей.

Уявна ситуація задається правилами, ігровим простором та ігровими об’єктами. В комп’ютерній грі немає потреби у використанні заміщення, ігрового приписування нових функцій реальним об’єктам, так як сам комп’ютерний простір є заміщенням реального, всередині нього можна створити будь-який необхідний предмет. Комп’ютерний світ завжди вторинний, у ньому немає нічого, що не містилось би до цього в реальному світі чи в уяві його творця, але в той же час він не обмежений рамками фізичних законів, у ньому доступні будь-які ресурси для відтворення ситуації, віртуального втілення самих фантастичних ідей. В той же час створення уявної ситуації в комп’ютерній грі проблематично і має деякі особливості:

1.У комп’ютерній грі немає відриву значення, немає розходження видимого та змістовного поля, але немає й реальної дії (дії в цій реальності), все відбувається в умовно-наочній реальності, і, можливо, супроводжується реальними переживаннями, як і дія, що заміщується в реальній грі. Зникає вирішальна роль слова у створенні та утриманні умовної ситуації, так як ситуація не уявна, а наочна.

2.Особливістю уявної ситуації у комп’ютерній грі є те, що, гравець діє в її рамках, але не може її змінювати. Комп’ютерна уявна ситуація являється зовнішньою стосовно дитини. Гравець не створює її, а потрапляє в неї.

90

3.Комп’ютерна гра є одночасно діяльністю і «серйозною», і «не посправжньому». Пропонується альтернативна реальність, в якій дитина переступає стадію гри (як не утилітарної, «несправжньої» дії – у віртуальній реальності її діяльність цілком «серйозна»), вона діє в ній як повноправний герой, учасник подій.

4.У сфері реальних соціальних контактів та людських відносин не можна «випробовувати» ту чи іншу дію, направлену відносно іншої людини, не можна

їїпереграти, виправити. В комп’ютерній реальності завжди можливо повернутись, переграти, спробувати інші варіанти.

5.Етап попереднього орієнтування в комп’ютерній грі виступає не на смисловому рівні, а, перш за все, на рівні дії. При взаємодії з комп’ютером неможливо діяти за власними неусвідомленим правилом, правило повинно бути кимось повідомлено машині, інакше, вона не зможе реагувати на дії гравця.

Список використаних джерел:

1.Моляко В.А.Психологиятворческойдеятельности.–К.: Знание, 1978.– 44с.

2.Пиаже Ж. Теория Ж.Пиаже// Историязарубежнойпсихологии(30-60-е гг. XXв.). Тексты/ Под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Ждан. – М.: Изд-воМоск. ун-та,1986. – С 232-292.

3.Роменець В.А. Психологія творчості. – К.: Либідь, 2004. – 288 с.

4.Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад.

шк., 1989. – 608 с.

К. В. Бобровська,

аспірантка кафедри теоретичної та консультативної психології

ДИНАМІКА ОБРАЗУ СВІТУ ПІДЛІТКІВ З ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ, КОТРІ ПРОЙШЛИ ТРЕНІНГ ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЩОДО МАЙБУТНЬОГО

Формування образу світу для особистості в підлітковий період набуває особливого значення, оскільки як ніколи раніше вона докладає зусилля для побудови та дотримання того образу майбутнього, який прагне отримати найближчим часом. Це в першу чергу стосується професійного самовизначення та прагнень до побудови власної родини через певний час. Досвід сімейної депривації, якого зазнали підлітки з прийомних родин, що проявляється в нестабільній, здебільшого заниженій, самооцінці, невпевненість в собі та

91

відсутність самостійності ускладнюють процес формування необхідних уявлень підлітків щодо того ким буде його життя в подальшому.

Проблематикою образу світу в підлітків та специфікою даного вікового періоду займались такі вчені як Бердяєва М.О, Булах І.С., Бушай І.М., Долинська Л.В., Колшанський Г.В., Кузнецова Т.Ф., Лотман Ю.М., Леонтьєв О.М., Магіровська О.В., Мяковський М.М., Скрипченко О.В., Скурт Н.П., Огороднійчук З.В., Утробіна Т.Г., Яковлева О.С. та інші.

Образ світу виникає та формується завдяки тому, що людина як індивід включена в життя інших людей та суспільство і по відношенню до суспільства виконує свій спектр діяльності, підпорядковує поведінку певним правилам. О.В. Магіровська зазначає, що розкриття картини світу можливе в процесі здійснення внутрішнього самозаглиблення та саморозуміння.

Л.В.Долинська зазначає, що підлітки не лише прагнуть розвивати в собі бажані якості. Вони уявляють те, ким вони будуть у найближчому майбутньому. Враховують всі свої можливості та зовнішні обставини, спираються на власний світогляд, який пов’язаний із вибором професії [3, с. 196]. Що продовжує формуватись в юнацькому віці. Проте для вибору професії підлітку необхідна самостійність у здатності робити вибір. Для пубертанта без досвіду сімейної депривації, самостійність є органічним явищем, про нього зазначають “Однією з важливих особливостей свідомості підлітка є потреба в опануванні системи прав та обов’язків. Що стимулює підлітка до розвитку почуття відповідальності за себе та інших, необхідність самостійно приймати рішення в повсякденному житті”[3, с.197]. На думку М.І.Боришполець розвиток особистості в підлітковий період тісно пов’язаний з динамікою самосвідомості, котра включає в себе такі компоненти як самооцінка, рівень домагань та соціально – психологічні очікування[2, с. 35]. Основну мету, яку несе в собі підлітковий період для дитини це є вибір життєвого шляху, визначення ціннісних орієнтацій та здійснення вибору своєї професії. Підлягаючи під вплив змін у внутрішньому світу дитини, котрі приходять від початку підліткового періоду.

Специфіку образу світу в підліткий період було досліджено наступними методиками. Зокрема діагностику установок по відношенню до власного теперішнього та майбутнього, а також місця батьків, інших дорослих та однолітків в картині світу досліджуваних було здійснено за допомогою методики незавершених речень, модифікованого cтрукторованого інтерв’ю Я.Раєвської та проективної методики «Кінетичний малюнок родини». Рівень самооцінки було визначено за допомогою методики Буддасі. Дослідження було проведено на базі Всеукраїнської громадської організації «Асоціація моя родина», в якому прийняли участь діти – підлітки з досвідом сімейної

92

деривації, що проживають в м. Тернапіль, Львів, Івано – Франківськ, Київ, Миколаїв та Вінниця. Контрольну групу дослідження склали підлітки, котрі проживають в повних сім’ях в м. Києві, Тернополі, Івано – Франківську та інших містах України.

Здійснивши попередні заміри до проведення групового тренінгу, було отримано результати, котрі показали, що підлітки з прийомних сімей приймають власне майбутнє через призму освітнього аспекту та прагнення до матеріальної незалежності від батьків. Даний показник спостерігався у 51.5% опитаних, котрі зазначили, що маю відповідальне та схвальне відношення до навчання. Решта 7,1% опитуваних, засвідчили, що поки не визначені щодо власного майбутнього. Також на запитання «На кого ти зазвичай розраховуєш в скрутних ситуаціях», 45,1% респондентів з прийомних сімей відповіли, що отримують підтримку від батьків. Разом з тим, з одного боку дані результати засвідчили певну залежність підлітків від батьків у процесі вирішення життєвих ситуацій, а з іншого боку досліджувані відзначали про сприятливі стосунки з власними батьками, проте які на їхню думку потребують подальших корекцій та удосконалень. Значно менша кількість учасників дослідження,понад 10,5% обрала варіант відповіді «справляюсь із труднощами самостійно».

Показник емоційної залежності від батьківської підтримки та низький рівен самостійності може говорити про наявність ускладнень у формуванні цілісного образу світу та стійких уявлень щодо майбутнього.

Аналогічне дослідження серед підлітків з функціонуючих сімей мало іншу тенденцію, 76,1% опитаних схвально відносяться до власного навчання та відповіли, що прагнуть отримувати профільну фахову освіту по завершенню середньоосвітного навчального закладу, доброзичливо відносяться до працевлаштування, проте говорять про роботу, як про те що можливе лише по завершенню профілюючого навчального закладу. 21,8% відповідаючи на запитання щодо власного майбутнього було відзначено тенденцію в бік створення власної родини, проте думки про продовження навчання за обраним фахом якщо не були на першому місці, то все ж йшли в слід за бажанням створити відносини.

А на запитання про пошук підтримки у несприятливих ситуаціях, лише 28,1% респондентів з функціонуючих сімей відповіли, що звертаються до батьків і понад 35,5% відповіли, що розраховують лише на себе.

Здійснивши заміри до колекційного тренінгу та після, котрий було направлено на особистісне зростання учасників експерементальної та контрольної групи, було отримано та опрацьовано результати даних в яких помітна різниця між показниками обох груп.

Зокрема, результати контрольної групи рівня самооцінки та домагань, який

93

є однією із складових самосвідомості підлітка, у другому замірі у порівнянні з першим засвідчили, що: а) рівень самооцінки став вищим ніж був у 65,8%, не змінився у 24, 2%; б) рівень домагань, став вищим ніж був у 47,4%, не змінився у 52,6 %. Переконання щодо власних можливостей та здатності розраховувати на себе в даній групі суттєво не змінились, по при першопочатково високих показниках, понад 35,5% це при в двічі менших показниках серед учасників експериментальної групи, лишились без особливих змін, даний показник зріс лише на 2,4%. Решта 62,1% відзначили, що як і раніше схильні розраховувати на допомогу батьків, друзів інших дорослих, не проявляли особливого бажання щодо аналізу власного потенціалу, що може викликати ускладнення при формуванні уявлень та професійному визначнні щодо їхнього майбутнього. Ставлення до ровесників та батьків залишилось таким же ж як і було у 63,4% підлітків, відбулись незначні зміни у якісному спектрі у кращий бік у 36,6%.

Проведенні заміри з експериментальною групою підлітків з прийомних сімей, показала протилежні дані. Динаміка рівня самооцінок, домагань, ставлень до себе та інших учасників групи до початку і після закінчення тренінгу показала тенденція до зміни в кращий бік: а) ставлення до себе змінилось у кращий бік, мисленнєві переконання стали більш схвальними, зросло прагнення до самостійності, бажання розвивати власні унікальні здібності та здатності у 78,5%, що в подальшому призведе до професійного визначення. Залишились без змін у 21,5%; б) ставлення до ровесників набуло схвальної спрямованості у 87,5%, залишилось не змінним у 12,5%; в) ставлення до членів родини змінилось, зріс рівень авторитетного відношення до батьків серед 57,8% опитуваних; г) результати діагностики рівня самооцінки став вищим ніж був у 85,4% підлітків, не змінився у 1,6% учасників; д) рівень домагань став вищим ніж був у 72,6%, і лише у 27,4% учасників дослідження залишились без змін.

Таким чином, отриманні дані по проведенню обох замірів як експериментальної так і контрольної групи дозволили отримати показники в результаті яких помітне прагнення до розвитку та змін у власному житті з боку підлітків з прийомних сімей, більшою мірою ніж з боку підлітків з функціональних сімей. По першопочаткових показниках, більшою мірою розраховувати на дорослих ніж на себе, професійної не визначеності у власному майбутньому та полярність відносин з однолітками та батьками, результати другого заміру підтвердили здатність підлітки з прийомних сімей проявляти самостійність, готовність до праці над собою та своїм потенціалом, докладати зусилля у побудові відносин з іншими.

Дані учасників контрольної групи, яку склали підлітки з функціонуючих сімей, на перший погляд показали високі показники в першому замірі, зокрема

94

самостійність, здатність розраховувати на себе, професійна визначеність та інше. Результати ж другого заміру показали тенденцію задовольнятись вже наявним, пасивність групи щодо праці над собою та байдужість групи до отримання нових знань. Що в майбутньому може призвести до «затримки» на одному місці, не здатності здійснювати нові кроки у власному розвитку.

Список використаних джерел:

1.Бушай І.М. Психологічні особливості розвитку образу світу школярів: Монографія.

–Чернігів, 2007. – 382с.

2.Высоцкий А.И. Воспитание волевых качеств у подростков в условиях школы интерната (Доклады на Межвуз. научной конференции по проблемам психологической воли и формированию волевых качеств личности). – Рязань, 1964. – с. 39 – 83.

3.Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібн./О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук а ін. 4-те вид., випр. і доп. – К.:Каравела, 2014. – 400с.

4.Леонтьев О.Н. «Образ світу» Вибр. психолог. твори, М.: Педагогіка, 1983, с. 251-261.

5.Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально – психологического тренинга. – М.: МГУ, 1982 – 168 с.

Л. М. Бойко,

аспірантка кафедри теоретичної та консультативної психології

ПСИХОДІАГНОСТИКА УЯВЛЕНЬ ПРО СВІТ У ДОШКІЛЬНИКІВ

На сьогоднішній день суспільний запит та потреби практичної психології актуалізують необхідність пізнання психологічних особливостей становлення уявлень про світ у дітей дошкільного віку, з метою визначення їх відхилень та вчасної подальшої психокорекції.

Уявлення про світ як будь-якої людини, так і маленької дитини, доступні для зовнішнього сприймання лише за умови, коли вони якимось чином втілені, матеріалізовані, «опредмечені» – у вигляді розповіді, вчинку, малюнку та інше. Аналізуючи їх, з певним ступенем достовірності ми можемо реконструювати внутрішній зміст духовного життя іншої людини, зокрема вияснити особливості її уявлень про світ. Діти-дошкільники іще не здатні давати достовірну інформацію, відповідаючи на сталі шаблонні запитання. У ситуації штучного експерименту вони стають сковані і ведуть себе не природно. Коли завдання, яке задається дитині під час дослідження, занадто складне для неї, монотонне чи не цікаве – вона швидко втрачає інтерес і не бажає більше

95

співпрацювати. Тому для роботи з дошкільниками слід використовувати такі методики, які є цікавими для них, відповідають провідній діяльності даного віку, не перевантажують їх, проводяться у звичних для них умовах, нагадують гру і в той же час дають найбільш достовірну і повну інформацію щодо їх уявлень про світ.

Враховуючи все вище сказане, вікові та психологічні особливості дітей дошкільного віку, у своєму дослідженні основний акцент ми зробили на проективних методах, зокрема використали «сучасну перспективну методологію вивчення психічних образів дитини – арт-психологію (арттерапію) ….», яка «… полягає у застосуванні різноманітних методів мистецтва та творчої діяльності для досягнення поставленої терапевтичної мети»

[1, с.106].

З метою дослідити особливості розвитку уявлень про світ у дітей дошкільного віку, зокрема когнітивну складність світосприймання нами були використані наступні психодіагностичні методики: «Подорож на невідому планету» (авт. І.М. Бушай в модифікації Л.М. Бойко «Світ в якому ти живеш»), «Колаж» (авт. І.В. Макарова, Ю.Г. Крилова в мод. Л.М. Бойко «Мій довколишній світ»), «Світу тест» (World Test) (авт. М. Ловенфельд в мод. Л.М. Бойко), методика «Нісенітниця» авт. Р.С. Немов, методика «Що тут зайве?» авт. Р.С. Немов; також були проведені бесіди на тему: «Я і світ», «Що я зобразив у малюнку?»,«Що я зобразив у колажі?», «Світ, який я збудував»; крім того проведене спостереження за поведінкою дошкільників на заняттях, під час прогулянок, гри, та творчої діяльності дітей, а також експертне оцінювання батьків і вихователів.

Коротко зупинимось на характеристиці основних методик дослідження особливостей розвитку уявлень про світ у дітей дошкільного віку та на аналізі отриманих даних.

Методика «Світ в якому ти живеш» належить до експресивних проективних методик і характеризується тим, що досліджуваний здійснює образотворчу діяльність, малюнок на вільну або задану тему. За класифікацією Л.Ф. Бурлачука тематичний малюнок «Світ в якому ти живеш» можна віднести до структурної проекції, що «… пов'язаний із переважною об’єктивацією неусвідомлюваних установок … готовністю сприймати явище у певному ракурсі, відношенні» [3, c. 321]. У контексті нашого дослідження йдеться про структуризацію реального світу у формі перцептивного, смислового образу, який малюється дошкільниками на папері.

Методика «Мій довколишній світ» є як арттерапевтичним, так і проективним методом дослідження. Вона полягає в наклеюванні на основу матеріалів, які відрізняються від неї по кольору і формі. В колажі передаються

96

знання, переживання, уявлення, почуття, цінності дитини. «… Те, що для неї є важливим, значимим, обов’язково знайде своє відображення в роботі, а другорядному буде приділено значно менше уваги. Колаж дуже інформативний, в його створенні і аналізі знаходять відображення як свідомі установки людини, так і неусвідомлені переживання, потреби, відносини»

[2, с.144].

Методика «Світу тест» належить до конструктивних проективних методик, оскільки полягає у «створенні із оформлених деталей усвідомленого цілого» [4, с.251]. «Світу тест» є надзвичайно інформативною методикою для нашого дослідження. По перше вже сама назва тесту говорить про те, що він призначений для дослідження того, як дитина розуміє, сприймає, уявляє, пояснює навколишній світ; по друге – він вдало підходить для досліджуваних даної вікової категорії, оскільки в основі тесту лежить робота з іграшковими фігурками, то діти, сприймають виконання тесту як захопливу гру і тому безвідмовно і ефективно виконують завдання; по-третє – він дає можливість досліднику наочно у тривимірному просторі побачити, як дитина уявляє та будує навколишній світ.

За результатами емпіричного дослідження було визначено наступні рівні когнітивної складності уявлень про світ у дошкільному віці (когнітивнопростий, когнітивно-перехідний, когнітивно-складний) та обргунтовано їх показники у дітей дошкільного віку:

-когнітивно-складний – діти мають достатній обсяг знань про предмети і явища оточуючого світу, здатні встановлювати причинно-наслідкові і часові відношення, мають елементарні образні уявлення про оточуючий світ, легко визначають зв’язки і відносини, які існують між деякими об’єктами цього світу: тваринами, їх образом життя, природою, предметами, їх призначенням та діяльністю людей, у своїх роботах (малюнках та колажах) відображають окремі об’єктивні закономірності оточуючого світу у взаємозв’язку, несуперечності та послідовності, у конструюванні світу присутня логічність та системність.

-когнітивно-перехідний – у дітей помірний обсяг знань про предмети і явища оточуючого світу, вони розуміють причинно-наслідкові і часові відношення між ними, мають елементарні образні уявлення про світ, але їм складно визначати зв’язки і відносини між деякими об’єктами і явищами оточуючого світу, у їхніх роботах (малюнках та колажах) іноді відсутній взаємозв’язок та послідовність у відображенні окремих об’єктивних закономірностей, у конструюванні світу вони відображають природні та життєві явища, але при цьому відсутня системність і послідовність.

-когнітивно-простий - дошкільникам важко зрозуміти причиннонаслідкові і часові відносини, існуючі в світі, вони не можуть вибудувати

97

правильну послідовність подій, не здатні виділяти зв’язки та відносини, між деякими об’єктами оточуючого світу, не можуть відобразити окремі об’єктивні закономірності у взаємозв’язку, несуперечності та послідовності, не здатні сконструювати оточуючий світ.

У діаграмі 1 представлені узагальнені результати дослідження особливостей розвитку уявлень про світ у дітей дошкільного віку, зокрема рівні когнітивної складності уявлень про світ.

Діаграма 1

Кількісні показники (%) рівнів розвитку когнітивної складності уявлень про світ у дошкільному віці

n=252

Як показано на діаграмі, найбільший відсоток досліджуваних у молодшій групі мають простий рівень когнітивної складності, поступово показники когнітивної складності уявлень про світ дошкільників зростають, і уже в старшій групі у досліджуваних домінуючим є складний рівень, тобто показники когнітивної складності уявлень про світ зростають відповідно до групи, у якій перебуває дитина. Таким чином можемо припустити, що розширення світогляду зумовлено життєвим досвідом дитини та якістю навчально-виховної діяльності.

Гендерні відмінності розвитку когнітивної складності уявлень про світ у дошкільному віці представлені у вигляді таблиці 1.

98

Таблиця 1. Кількісні показники розподілу рівнів розвитку когнітивної складності

уявлень про світ у хлопців та дівчат дошкільного віку

Як видно із таблиці, у хлопців, на відміну від дівчат, спостерігаються дещо вищі показники когнітивного розвитку уявлень про світ у молодшій та середній групі, але вони не значні і уже в старшій групі їхні показники вирівнюються. Тобто, можемо стверджувати, що суттєвих відмінностей між показниками хлопців і дівчат не виявлено, когнітивна складність уявлень про світ хлопців та дівчат суттєво не відрізняється.

Отже, в результаті емпіричного дослідження ми з’ясували, що когнітивна складність уявлень про світ у дошкільному віці не залежить від статі, але залежить від віку досліджуваних дітей. Вона зумовлена якістю їх навчання та виховання у сім’ї та дитячому садочку, наявними умовами розширення кругозору, зокрема, можливістю додаткового відвідування різноманітних секцій, гуртків за інтересами тощо, а також від особистісних рис дошкільників

– відкритості, допитливості, уважності, спостережливості, активності, комунікабельності, товариськості та ін.

Список використаних джерел:

1.Бушай І.М. Психологічні особливості розвитку образу світу школярів: Монографія.

–Чернігів: 2007. – 382 с.

2.Минюрова С.А. Методика «коллаж»: исследование психологических особенностей картины мира человека. // Практическая психология. – Ежегодник 2002. т. 5 Екатеринбург

2002. – С. 208-214.

3.Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика : Учебник для вузов. – СПб. : Питер, 2004. – 351 с.

4.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб. : Издательство «Питер», 2000. – 528 с.

99