5.3. Гумусний стан грунтів.

Гумус – специфічна органічна речовина грунту. Є найхарактернішою групою темнозабарвлених азотовмісних, постійно охолоджуваних специфічних за складом, походженням і будовою поверхнево активних, колоїдальних органічних речовин, притаманних винятково грунту.

Запаси гумусу у різних грунтах є неоднаковими. Це зумовлюється впливом багатьох чинників, серед яких найважливішими є: тривалість оптимального режиму гумусоутворення; гранулометричний та мінералогічний склад материнських порід; наявність у грунті багатовалентних обмінних катіонів.

Гумусний стан грунтів є одним з не багатьох інтегрально екологічно інформативних параметрів, не менш індикативних за хіміко – аналітичну характеристику органічних і органо – мінеральних сполук у різних типах грунтів.

Система оцінок гумусового стану грунтів охоплює вміст і запаси в них гумусу, його профільний розподіл, збагаченість азотом, ступінь гуміфікації, типи та специфіку гумусових речовин. Вона інформує про вплив гумусоутворення та генезис грунтів, надаючи можливість зробити висновок про роль гумусових речовин у формуванні забарвлення, структури, стабілізації або руйнуванні глинистих мінералів і міграції по профілю органо – мінеральних речовин. Якісні особливості гумусу характеризує його фракційно – груповий склад. Фракційний склад характеризує розподіл речовин, які входять до різних груп гумусових речовин, за формами їх зв’язку з мінімальними компонентами грунту, як функції вмісту та складу солей, мінералогії та умов гуміфікації, серед яких найважливішою виявляється ступінь кислотності, лужності, нейтральності грунтів, тісно пов'язаний з їх насиченістю основами. Всі ці чинники впливають і на груповий склад гумусу, через що кореляція між груповим і фракційним його складом є звичайним явищем

Таблиця 8

Вміст, запаси і якість гумусу.

Назва грунту	Генетичний горизонт	Глибина, см	Вміст гумусу, %	Запас гумусу, т/га	Сгк/Сфк
Чорноземи звичайні середньогумусні	Н/к	0-43	6,3	314,2	1,74
	Нрк	44-70	4,9	173,3	3,27
	РНк	71-100	2,9	122,8	2,55
Лучно – чорноземні	Н(н)	0-45	3,6	186,3	1,69
	Нрк	46-83	1,7	72,9	2,38
	Phk	84-100	0,95	19,7	1,81
Лучно - болотні	Hiks/gl	3-26	1,7	167,5	1,81
	Нpigks	27-56	1,34	200,2	1,47
	PGlks	57-100	1,07	137,6	1,37

Накопичення у грунтах чорних ГК неодмінно супроводиться зростанням їх частки, зв’язаної з Са. Водночас у збагачених Кальцієм грунтах створюються найбільш сприятливі для гуміфікації умови, які забезпечують переважання чорних ГК. Така еколого – біогеохімічна ситуація є типовою для чорноземів. Гумусний стан орного шару чорноземів типових характеризується високим вмістом органічних речовин та їх великими запасами, поступовим розподілом їх по профілю, середньою збагаченістю їх азотом, дуже високим ступенем гуміфікації, фульватно – гуматним і гуматним типами гумусу.

Лучно – чорноземні грунти мають багато спільних ознак у гумусовому стані з чорноземами типовими, відрізняючись від них дещо меншими запасами та різкішим падінням вмісту гумусу у метровій площі, меншим ступенем гуміфікації у разі підвищеного вмісту вільних ГК.