анатомія людини

ланг. Суглоби мають кулясту форму, окрім першого, який є блокоподібним, що зумов­ лено наявністю двох (присередньої та бічної) сесамоподібних кісточок. Рухи в суглобах — згинання, розгинання та не­ значні розведення (приведення, відведен­ ня) пальців. Суглобові капсули зміцнюють­ ся обхідними та підошвовими зв'язками

{ligg. collateralia et plantaria). Глибока попе­ речна плеснова зв'язка [lig. metatarseum profundum transversum) проходить у попе­ рек головок від І до V плеснових кісток, зрощується з капсулами усіх плесно-фалан- гових суглобів.

Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis) утворені сугло­ бовими поверхнями проксимальних і се­ редніх фаланг та середніх і кінцевих фа­ ланг. Суглобові капсули зміцнюються обхідними та підошвовими зв'язками. Суг­ лоби належать до блокоподібних, у них можливі лише згинання та розгинання. Цих суглобів дев'ять. У стадії спокою про­ ксимальні фаланги перебувають у стані розгинання, а середні — згинання.

10. На завершення потрібно торкнути­ ся будови стопи в цілому. Найбільші розбіжності між будовою стопи і кисті зустрічаються у людини, оскільки у неї верхня кінцівка повністю звільнилася від локомоторної функції, а стопа разом з іншими ділянками нижньої кінцівки підтри­ мує тіло у вертикальному положенні і, вико­ нуючи відштовхувальну функцію, уможлив­ лює пересування людини. Відповідно до цьо­ го кістки стопи мають сегментну будову і на­ були опуклої форми у вигляді склепіння. Не­ дарма вчені для більш чіткого уявлення про функцію стопи розглядають її як комплекс пов'язаних між собою склепінь, які забезпе­ чують її пружність і рухомість. Виділяють п'ять поздовжніх склепінь, відповідно до кіль­

кості плеснових кісток, і одне поперечне. Склепінчасте розміщення кісток стопи забез­ печують численні зв'язки та м'язи. Зв'язки виконують роль пасивного фіксувального апарата, а м'язи — це активний фіксатор склепінь як поздовжнього, так і поперечного напрямків. Слід пам'ятати, що стопа в разі пе­ ревантаження тіла може втратити склепінча­ сту форму і стати плоскою. Ця вада може бути й природженою.

11. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1.З яких відділів складається нижня кін­ цівка?

2.Які кістки складають скелет гомілки?

3.Які частини розрізняють у велико­ гомілковій кістці?

4.Покажіть на проксимальному кінці вели­ когомілкової кістки: верхню суглобову по­ верхню, переднє і заднє міжвиросткові по­ ля, присередній та бічний міжвиросткові горбки.

5.Розкажіть про будову тіла великогомілко­ вої кістки.

6.Покажіть дистальний кінець велико­ гомілкової кістки: присередню кісточкукісточкову борозну присередньої кісточ­ ки, малогомілкову вирізку, нижню суглобову поверхню.

7.Розкажіть про будову малогомілкової кістки.

8.Розрізніть праву і ліву великогомілкову І малогомілкову кістки.

9.Назвіть і покажіть заплеснові кістки.

10.Розкажіть про будову надп'ятковст кістки.

11.Розкажіть про будову п'яткової кістки.

12.Покажіть човноподібну, кубоподібну, к\и- ноподібні кістки.

Необхідні препарати та наочні посібники: 1. Таблиці. 2. Схеми.

3. Малюнки. 4. Муляжі. 5. Вологий препа­ рат м'язів людини.

Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу

1. Користуючись підручником, табли­ цями, муляжами, вивчіть загальну будову м'язів та допоміжний апарат м'язів. Розг­ ляньте на вологих та сухих препаратах різні за формою м'язи, а також частини м'яза: сухожилки, фасції, апоневрози. З'ясуйте, що апоневрози (aponeurosis) — це широкі пластинчасті сухожилки, сухо­ жилкові розтяги. Особливу увагу зверніть на будову фасцій, їх роль, будову та фізіологічне значення синовіальних піхов сухожилків м'язів.

2. Скелетні м'язи — це посмуговані м'язи, скорочення яких залежить від волі людини, тобто це довільні м'язи. У тілі лю­ дини є близько 400 посмугованих м'язів.

М'яз (musculus) — це орган, побудо­ ваний з пучків посмугованих м'язових во­ локон, зв'язаних між собою пухкою спо­ лучною тканиною, в якій проходять кро­ воносні судини і нерви. М'язова система становить 42 % маси тіла людини.

Одиницею будови скелетної м'язової тканини є м'язове волокно. Кожний м'яз складається з пучків м'язових волокон, ук-

ритих сполучнотканинною оболонкою — ендомізієм (endomysium). Різні за величи­ ною пучки покриті внутрішнім перимізієм (perimysium), а весь м'яз зовні покриває епімізій (epimysium). Епімізій продов­ жується на зовнішню поверхню сухожил­ ка, ця його частина має назву перитендинію (peritendineum; мал. 82).

М'яз з'єднується з кісткою за допомо­ гою сухожилка, який має тісний зв'язок з ендомізієм та сарколемою м'яза; сухожи­ лок — це щільна волокниста сполучна тка­ нина. Пучки цієї сполучної тканини розміщуються паралельно і об'єднуються прошарками пухкої клітковини, в якій проходять кровоносні судини. Сухожилки бувають циліндричної форми. Деякі м'язи (зокрема, м'язи живота) мають сухожилки у формі тонких широких розтягів, пласти­ нок, їх називають апоневрозами. Є м'язи з так званими сухожилковими переділками

(intersectio tendinea), їх може бути декілька на протязі м'яза. Такі переділки харак- І терні для прямого м'яза живота.

М'язи добре кровопостачаються кро­ воносними судинами — артеріями, що су­ проводжуються двома венами. Внутрішньо- І м'язові артерії розміщуються в ендомізії, утворюють артеріальні сітки, петлі яких видовжені по ходу м'язових волокон. М'язи мають рухові та чутливі нерви. Ру­ хові нерви закінчуються в скоротливій ре­ човині м'язового волокна на рухових j бляшках, чутливі нерви іннервують як м'язові елементи, так і сухожилки.

Кожний м'яз має стовщену середню м'ясисту частину — черевце [venter) та сухожилок [tendo), який у більшості м'язів є на обох їх кінцях. М'яз починає­ ться від однієї кістки головкою [caput). Головка м'яза з кісткою з'єднується за до­ помогою проксимального сухожилка або м'язової тканини. Дистальний сухожилок прикріплюється до іншої кістки (мал. 83).

Початок м'яза розміщується прокси­ мально, ближче до серединної осі тіла лю­ дини. Точка прикріплення м'яза [insertio)

розташовується дистально, далі від сере­ динної осі тіла людини. Коли м'яз скоро­ чується, один кінець його залишається нерухомим. Це точка фіксації [punctum fixum), вона збігається з початком м'яза. Рухома точка [punctum mobile) розміщу­ ється на тій кістці, до якої м'яз прикріп­ люється. Точка фіксації та рухома точка за певних умов міняються місцями.

3. М'язи мають найрізноманітнішу форму (мал. 84, 85). М'язи поділяються на довгі, короткі та широкі. Довгі м'язи роз-

винені переважно на кінцівках, широкі — на спині, грудях та животі. Короткими м'язами є глибокі м'язи спини. М'язи можуть мати ко­ ловий напрямок волокон, наприклад коловий м'яз ока, коловий м'яз рота. Ці м'язи викону­ ють функцію стискачів.

4. М'язи поділяються ще на прості та складні. Прості м'язи — це такі, у кожного з

яких є головка, черевце і з черевця виходить один сухожилок. До складних м'язів нале­ жать :

а) м'язи, що мають дві, три, чотири го-| ловки, наприклад: двоголовий м'яз {т. bicef s плеча, стегна, триголовий м'яз (т. Шсерш плеча, литки, чотириголовий м'яз (т. quadri­ ceps) стегна та ін.;

спрямовану дію, називаються антагоніста­ ми, м'язи, що виконують однакові рухи, — синергістами.

6. Походження назв м'язів різне. Так, назва м'яза може відображати його форму — трапецієподібний, ромбо­ подібний, квадратний, круглий м'язи; де­ які м'язи мають назву, що свідчить про розмір м'яза: великий, малий, короткий, найширший, найдовший м'язи; у назві м'яза може відображатися: напрямок м'язових волокон — косий, поперечний м'язи; будова м'яза, кількість головок, черевців — двоголовий, триголовий, чоти­ риголовий, двочеревцевий м'язи; назва м'яза може містити в собі місця його по­ чатку та прикріплення — плечо-промене- вий, груднинно-ключично-соскоподібний м'язи; назва м'яза може свідчити про функцію м'яза — м'яз-згинач, м'яз-роз- гинач, м'яз-обертач, м'яз-привертач, м'яз-відвертач, м'яз-піднімач, м'яз-натя- гувач, м'яз-стискач, привідний м'яз, відвідний м'яз, протиставний м'яз.

7. Залежно від того, на скільки суг­ лобів діє м'яз, виділяють односуглобові, двосуглобові, багатосуглобові м'язи. На відміну від цих м'язів є такі, які взагалі не діють на суглоби, наприклад шилопід'язиковий м'яз, щито-під'язиковий м'яз.

Допоміжний апарат м'язів

8.У функціонуванні м'язів допома­ гає так званий допоміжний аппарат, до якого належать: фасції, піхви сухо­ жилків, волокнисті та кістково-волок­ нисті канали, синовіальні сумки, блоки м'язів та сесамоподібні кісточки.

9.Фасція (fascia) являє собою спо­ лучнотканинний покрив, фасції м'язів

вкривають окремі м'язи (fascia propria musculi), групи м'язів, відокремлюють один м'яз від іншого, одну групу м'язів від іншої.

У разі виникнення запальних про­ цесів тканин організму фасція запобігає поширенню гною, однак в окремих ви­ падках вона є провідником гною. Фасція утворює піхви навколо судинно-нерво­ вих пучків, є складовою частиною судин­ но-нервового пучка. У фасцію в разі її потужного розвитку сухожилок м'яза мо­ же вплітатися, прикріплюючись до неї. Подекуди фасції утворюють капсули для органів, наприклад на шиї — для щито­ подібної залози, гортані, трахеї, глотки, стравоходу, мішки для піднижньощелепної та привушної слинних залоз.

Під час скорочення м'язів, покритих фасцією, зменшується тертя м'язів.

Фасція розщеплюється на пластин­ ки, що відокремлюють один шар м'язів від іншого. При цьому можуть утворюва­ тися спільні фасції та фасції для окремих м'язів.

Фасціальні пластинки та фасціальні перегородки, зокрема, ті, що прирощу­ ються до кісток, разом утворюють волок­ нистий скелет, який ще називають м'яким скелетом. Розвиток фасцій зале­ жить від розвитку м'язів. Фасції подеку­ ди беруть участь в утворенні стінок ка­ налів: поперечна фасція — в утворенні задньої стінки пахвинного каналу, широ­ ка фасція стегна — в утворенні перед­ ньої та задньої стінок стегнового каналу.

Фасції називаються залежно від назв ділянок, в яких фасції розташовуються, вони можуть мати назву органа, який по­ кривають (наприклад, привушна фасція, щічно-глоткова фасція).

У ділянці променево-зап'ясткового та надп'ятково-гомілкового суглобів

ДОПОМІЖНИЙ АПАРАТ М'ЯЗІВ

фасції стовщуються, в них переважають колові волокна, які прирощуються до кісток передпліччя, гомілки та стопи. Це так звані тримачі м'язів (retinacula mus­ culorum). Від них до кісток (відповідно, ліктьової та променевої чи велико­ гомілкової, малогомілкової, стопи) відхо­ дять перегородки, що зрощуються з окістям. Таким чином під тримачами м'язів утворюються волокнисті піхви (vaginae fibrosae), в яких проходять сухо­ жилки м'язів, покриті синовіальними

піхвами (vaginae synoviales), що утворені синовіальною оболонкою.

Синовіальна піхва має два листки — нутрощевий (lamina visceralis), що зро­ щується з сухожилком, та пристінковий (lamina parietalis), що зрощується з волок­ нистою піхвою. На кінцях сухожилкової піхви пристінковий листок переходить у нутрощевий. Таким чином, утворюється щілиноподібна порожнина сухожилкової піхви, заповнена незначною кількістю си­ новіальної рідини, що зволожує обернені одна до одної поверхні пристінкового та нутрощевого листків синовіальної піхви. Це забезпечує зменшення тертя сухожил­ ка, що створює оптимальні умови для функціонування м'яза. Пристінковий ли­ сток переходить у нутрощевий листок си­ новіальної піхви на всьому протязі піхви, тоді його називають брижею сухожилка (mesotendineum), або ж тільки в окремих ділянках піхви, утворюючи вуздечки су­ хожилка (vincula tendinum). У брижі сухо­ жилка проходять судини та нерви, вони розміщуються між двома синовіальними листками брижі (мал. 86).

10. Синовіальна сумка (bursa synovialis) — це сполучнотканинний мішечок, за­ повнений тягучою рідиною, подібною до синовіальної. Синовіальні сумки розміщу-

135

Мал. 86. Схема будови піхви сухожилка:

1 — сухожилок; 2 — нутрощева пластинка синовіальної піхви сухожилка; 3 — пристінкова пластинка синовіальної піхви сухожилка; 4 — брижа сухожилка; 5 — волокниста піхва

ються під сухожилками, під м язами, при­ лягають до кістки або інших сухожилків. Вони сприяють зменшенню тертя під час скорочення м'яза. Якщо сумка розташо­ вується поблизу суглоба, вона може спо­ лучатись із суглобовою порожниною. Си­ новіальна сумка заповнена синовіальною рідиною.

11.М'язовий блок (trochlea muscularis) — це кістковий виступ, що має вкритий хрящем жолобок для сухожилка м'яза. Блок є опорою для сухожилка, він сприяє збільшенню кута між сухожилком та кісткою, до якої прикріплюється сухо­ жилок, при цьому збільшується важіль прикладання сили.

12.Сесамоподібні кісточки (ossa sesamoidea). Розміщуються в товщі сухо-

М'язова система

136

жилка близько до місця його прикріплен­ ня. Сесамоподібними кісточками є наколінок, горохоподібна кістка. Сесамоподібні кісточки розташовані біля основи проксимальних фаланг пальців (зокрема, великого) кисті та стопи. Функція сесамоподібних кісточок така сама, як м'язо­ вих блоків.

13. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1.Що характерно для скелетних, посмуго­ ваних, м'язів?

2.Які частини має м'яз?

3.Що таке ендомізій, перимізій та епімізій?

4.Що таке фіксована точка та рухома точка?

5.Як поділяють м'язи за формою?

6.Чим характеризуються одноперисті, двоперисті, багатоперисті м'язи?

7.Розкажіть про походження назв м'язів.

8.Дайте характеристику односуглобових,

двосуглобових і багатосуглобових м'язів.

9. Що належить до допоміжного апарату м'язів?

10.Що таке фіброзні та кістково-фіброзні канали (піхви) і синовіальні піхви сухо­ жилків? Яка між ними різниця?

11.Що таке брижа синовіальної піхви, яке

їїзначення?

12.Яке значення мають синовіальні сумки?

13.Яке значення мають блоки та сесамоподібні кісточки? Які ви знаєте найбільші сесамоподібні кісточки?

Загальні поняття про біомеханіку м'язів

Головна властивість м'язів — це ско­ ротливість, яка призводить до зміни їх довжини під впливом нервових імпульсів. Під час скорочення м'язів точки початку і точки прикріплення на кістках набли­ жуються одна до одної, довжина м'язів зменшується. Кістки, що з'єднані сугло­ бами, функціонують як важелі.

У біомеханіці виокремлюють два ви­ ди важелів: важіль першого роду та важіль другого роду. Важіль першого ро­ ду характеризується тим, що точки при­ кладання сил розташовані по різні боки від точки опори, тоді як важіль другого роду має сили, які прикладаються з одно­ го боку від точки опори.

Важіль першого роду двоплечовий (важіль рівноваги), прикладом його може бути з'єднання хребтового стовпа з чере­ пом (мал. 87, І). Тут рівновага досягається за рахунок відповідності моменту обер­ тання діючої сили і моменту обертання протилежної сили ваги. Перший момент сили дорівнює силі, що діє на потиличну кістку, тобто на довжину важеля від точ­ ки його опори; другий момент сили дорівнює силі ваги, помноженій на відстань від точки опори до крайньої точ­ ки обличчя.

Важіль другого роду одноплечовий, однак залежно від місця прикладання си­ ли м'язів і сили ваги його поділяють на важіль швидкості та важіль сили.

Важіль сили характеризується тим що плече прикладання м'язової сили до-1 вше від плеча протидії (мал. 87, II). Напри­ клад, для стопи точкою опори (вісь обер- | тання) є головки плесневих кісток, точ­ кою прикладання м'язової сили (тригол:- вий м'яз литки) — п'яткова кістка, а теч-

кою протидії (вага тіла) — надп'ятковогомілковий суглоб. Цей важіль під час ви­ конання функції має меншу швидкість пе­ реміщення точки протидії, оскільки плече прикладання м'язової сили довше від пле­ ча, на яке діє вага тіла.

Важіль швидкості навпаки характери­ зується тим, що плече прикладання м'язо­ вої сили значно коротше від плеча про­ тидії (мал. 87, III). Унаслідок подолання си­ ли ваги, віддаленої на значну відстань від точки обертання, наприклад у ліктьовому суглобі, необхідна значно більша сила м'язів-згиначів, які прикріплюються на близькій відстані від ліктьового суглоба. У цьому разі переважають швидкість та об'єм рухів довшого важеля і наявні втра­ ти у виконанні силових дій.

Таким чином, кожний м'яз впливає на суглоб тільки в одному напрямку. Од­ ноосьові суглоби, наприклад циліндричні, мають тільки дві групи м'язів-анта- гоністів, які діють на них: одна група — згиначі, друга — розгиначі. На двоосьові суглоби діють м'язи, що розташовуються навколо обох осей суглобів. На багатоосьові суглоби діють м'язи, які розташо­ вані з усіх боків. Так, наприклад, на пле­ човий суглоб діють м'язи-згиначі й м'язирозгиначі (рухи відбуваються навколо фронтальної осі). Крім того, є м'язи, що відводять і приводять верхню кінцівку (рухи відбуваються навколо сагітальної осі) та м'язи-обертачі (рухи відбуваються навколо поздовжньої осі) — обертають верхню кінцівку досередини (пронатори) або назовні (супінатори).