3 Розробка заходів щодо поліпшення показників використання основних виробничих ресурсів

3.1 Напрями підвищення ефективності використання основних ресурсів підприємств вугільної промисловості

Основною метою формування організаційно-економічного механізму управління раціональним використанням ресурсів на вугледобувному підприємстві є максимізація прибутку від діяльності за рахунок виявлення та практичного використання наявних резервів використання ресурсів на всіх стадіях життєвого циклу виробу. Основними завданнями такого механізму є:

- відображення результатів заходів із раціоналізації використання ресурсів,

впроваджених на всіх стадіях життєвого циклу машинобудівної продукції, у фінансово-економічній звітності підприємства за допомогою відповідної системи економічних показників;

- формування економічних обмежень щодо нераціонального використання ресурсів протягом життєвого циклу продукції;

- встановлення взаємозалежності між досягнутим ступенем використання ресурсів окремими підрозділами та службами підприємства та рівнем витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- економічне стимулювання раціоналізації використання ресурсів підрозділами та службами підприємства, його окремими працівниками.

Організаційно-економічний механізму управління раціональним використанням ресурсів на мікрорівні має ґрунтуватися на таких принципах:

- системності – охоплення інноваційними процесами ресурсозбереження усіх ланок (взаємопов’язаних підсистем) управлінського циклу на підприємстві: організаційних, технічних, економічних, соціальних, ідеологічних заходів, методів та засобів, спрямованих на економію ресурсів та раціоналізацію використання ресурсів підприємства;

- цілісності – дотримання єдності системи управління раціональним використанням ресурсів на підприємстві, заснованої на взаємозв’язку та взаємообумовленості процесів проектування, технічної підготовки виробництва, виробництва продукції, експлуатаційної та утилізаційної стадій та узгодженні їх показників;

- довгострокової перспективи – формування довгострокових засад здійснення раціоналізації використання ресурсів на підприємстві: вибір стратегії раціоналізації, розбудова системи комплексного економічного управління раціональним використанням ресурсів на підприємстві, розроблення необхідних заходів довготермінового характеру;

- нормативності – запровадження та постійне вдосконалення підприємством власної системи стандартів використання ресурсів на різних ділянках та стадіях виробництва, розробленої на основі загальнодержавних та галузевих нормативів, із застосуванням адекватних економічних санкцій до порушників при невиконанні встановлених вимог;

- замкненої відповідальності служб підприємства за досягнення кінцевого результату раціонального використання ресурсів – забезпечення комплексної відповідальності усіх працівників, підрозділів та служб підприємства відповідно до закріплених за ними функцій за рівень використання ресурсів як в натуральному, так і вартісному вимірі, посилення особистої відповідальності кожної структурної одиниці за організацію всього виробничого процесу, підвищення зацікавленості в ініціативному та точному виконанні закріплених функцій;

- економічного стимулювання – встановлення прямого взаємозв’язку фондів матеріального заохочення працівників за результатами раціоналізації використання ресурсів всього підприємства в цілому, його окремих підрозділів та служб, забезпечення стабільної зацікавленості персоналу та окремого працівника у постійному зростанні продуктивності праці, підвищенні обсягів виробництва якісної продукції тощо.

Рисунок 3.1 – Етапи організаційно-економічного механізму управління раціональним використанням ресурсів на вугледобувному підприємстві

В загальному вигляді структуру організаційно-економічного механізму управління раціональним використанням ресурсів на вугледобувному підприємстві представлено поетапно, яка утворює комплексну систему управління раціональним використанням ресурсів на підприємстві, що може використовуватися для досягнення управлінських цілей за допомогою економічних методів (рис. 3.1) [10].

Головними напрямами реалізації зазначених принципів та формування відповідного організаційно-економічного механізму на вугледобувному підприємстві є:

- визначення інноваційної стратегії розвитку машинобудівного підприємства з урахуванням вимог раціонального використання ресурсів;

- розробка диференційованої системи стандартів підприємства щодо витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції;

- удосконалення системи зовнішньої та внутрішньої звітності підприємства з метою збору та аналізу інформації, що відображає поточний стан та результати впровадження заходів з раціонального використання ресурсів на різних етапах життєвого циклу машинобудівної продукції;

- запровадження системи контролю за виконанням вимог з раціонального використання ресурсів, встановлених підприємством, на кожній стадії виробництва;

- вдосконалення системи прогнозування та планування витрат ресурсів на підприємстві відповідно до системи внутрішньозаводських стандартів та досягнутих результатів раціонального використання ресурсів (з систематичним корегуванням стандартів підприємства, якщо досягнуті результати з раціонального використання ресурсів дозволяють зробити їх більш чіткими);

- формування системи фінансування інноваційних заходів з раціонального використання ресурсів (пошук джерел фінансування, визначення оптимальних з точки зору співвідношення результатів та витрат заходів з раціонального використання ресурсів);

- формування системи регулювання раціонального використання ресурсів за допомогою різних методів управління: економічних – запровадження комплексу економічних санкцій (заохочень) для працівників у разі невиконання (виконання, перевиконання) ними вимог раціонального використання ресурсів на підприємстві; адміністративних – застосування заходів адміністративного впливу до порушників встановлених вимог; соціально-психологічних – морального стимулювання; причому перевага має бути надана саме економічним методам регулювання як найбільш дієвим в ринкових умовах.

В економічній теорії, особливо у промисловій діяльності найважливішою ознакою, що дозволяє ідентифікувати основний капітал та основні фонди як частину виробничих фондів, є особливий характер обороту їх вартості, тобто вартісний аспект займає домінуючу позицію у господарському механізмі. Розвиток та використання цих категорій знаходить чітке відображення у методичних підходах до проблем підвищення ефективності використання основних фондів в умовах переходу до ринкової економіки. Головна увага приділяється вдосконаленню методів оцінки основних фондів, амортизаційній політиці тощо. Але в тіні залишаються не менш важливі та змістові сторони процесу розвитку основних фондів підприємства: натурально-речова та соціально-економічна. Це звужує пошук шляхів до більш ефективного використання основних фондів, не дозволяє комплексно, з урахуванням усіх аспектів вирішувати проблему.

Рисунок 3.2 – Зміст категорій «основний капітал» та «основні фонди», напрямки підвищення ефективності їх використання

На рисунку 3.2 обґрунтовано необхідність подолання фрагментарного підходу до категорій "основний капітал" та "основні фонди" і запропоновано розглядати їх у трьох проекціях, що відображають єдність трьох взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих аспектів змістовних характеристик: натурально-речовий, вартісний, соціально-економічний [11].

Це дозволить комплексно і в повній мірі зрозуміти зміст проблем ефективного використання основних фондів підприємств у перехідній економіці. Дослідження натурально-речового аспекту порушує проблеми технічного прогресу, відповідності технічної бази підприємства вимогам сучасного рівня розвитку науки і техніки у розвинутій ринковій економіці.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції залежить, з одного боку, від часу виробничої роботи обладнання протягом доби, місяця або року, тобто від екстенсивності їх завантаження, а з іншого-від ступеня інтенсивності використання знарядь праці за одиницю часу. Заходи щодо забезпечення ефективного використання основних засобів можна умовно розділити на дві групи:

збільшення екстенсивного завантаження;

підвищення інтенсивного навантаження.

При цьому потрібно звернути увагу на дві важливі обставини: по-перше, якщо екстенсивна завантаження машин і устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності не є обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого обладнання пов'язано зі значними інвестиціями; останні, однак, порівняно швидко окупаються за рахунок отриманого внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. Значним резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість що не використовується протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це залежить насамперед від неузгодженості пропускної спроможності окремих цехів і дільниць: незадовільною технічної організації профілактичного обслуговування та ремонту обладнання; складності забезпечення робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, підйомно-транспортними засобами і т. п. [29].

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зменшення парку недіючого устаткування, який на промислових підприємствах України дуже великий (кілька десятків тисяч одиниць), а також прискорення виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування і організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дозволило б підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15% і більше. Для підтримки порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці [30].

До найважливіших факторів, що забезпечує зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування можна досягти, застосовуючи прогресивні форми і методи організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування; впровадження гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що дозволяють використовувати високопродуктивне обладнання.

Досить істотні резерви підвищення рівня інтенсивного і екстенсивного використання основних фондів можна реалізувати за допомогою освоєння у стислі терміни проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній обладнання. За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Однак технічно і економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше [6].

В умовах ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дієва система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії становлення та розвитку.

Швидкому її запровадженню сприятимуть: повна реалізація програми роздержавлення та приватизації власності: широке акціонування підприємств, реформа системи оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності та ін.

У паливно-енергетичному комплексі загальна ситуація все ще дуже складна, хоча з'явилися вже деякі позитивні зрушення. Залишається значною дебіторська заборгованість внаслідок масових неплатежів за спожите паливо (вугілля). Собівартість вугілля занадто висока (набагато перевищує ціну), а його якість - занадто низько. На теплові електростанції для факельного спалювання в енергетичних котлах часто надходить вугілля високої зольності (понад 40%) і низької калорійності (менше 5 тис.ккал / кг). Не тільки видобуток, але і транспортування і спалювання такого палива призводять до економічних збитків і наносять екологічний збиток[1].

Зараз у надзвичайно занедбаному стані знаходиться шахтний фонд, його технічне оснащення; різко впали обсяги видобутку вугілля і рівні важливих техніко-економічних показників роботи підприємств галузі, слабка наукова та інноваційна діяльність.

В останні роки державою здійснюються значні заходи для адаптації вугільної галузі до ринкових відносин, що розвиваються в країні. Впроваджується реструктуризація управління вугільними підприємствами та упорядкування шахтного фонду. Орієнтація на розвиток господарської самостійності вугільних підприємств - вірна. Однак, це не єдиний шлях, і він не забезпечує швидкого розвитку більшості холдингових компаній і підприємств по видобутку вугілля. Ключовим завданням тут є технічне переоснащення вугільних підприємств на базі сучасних досягнень науково-технічного прогресу при суворому обліку фінансових можливостей країни.

В умовах гострого дефіциту державних коштів необхідна жорстка їх економія, орієнтація на швидку окупність, використання для вирішення тільки невідкладних пріоритетних галузевих проблем технічного переоснащення вугільних підприємств. Це, в загальних рисах, і є тим найважливішим напрямом, який може забезпечити вихід з кризи і подальший підйом вугільної промисловості.

Незбалансований розвиток гірничодобувних галузей, що мало місце в Україні як частини колишнього СРСР, початок саморегулюватися при переході до ринкових відносин. Подальше функціонування багатьох вугільних шахт в умовах ринкових відносин стало вже проблематичним, а в багатьох випадках і неможливим через їх збитковість. Вугільна галузь Донецької області, хоча і грає не останню роль, але вже й далеко не перший. Частка вугільної продукції у ВВП області склала не більше 10%. При уважному розгляді показників діяльності підприємств вугільної промисловості можна констатувати, що в галузі протягом багатьох років, діє сценарій, відомий як інерційний і базується на збереженні існуючих тенденцій [31].

Головна біда вугільної промисловості полягає в тому, що в умовах переходу економіки вона значно відстає від суміжних галузей через заморожування адміністративної системи, яка закріплює витратні і утриманські методи господарювання. Реалізація програм розвитку галузі, зведених, в основному, до обґрунтування якомога більшої дотації вугілля, що видобувається, в кінцевому результаті не призводить до покращення фінансового стану вугільних підприємств.

На сучасному етапі для формування стратегії розвитку вугільної промисловості як регіону, так і країни в цілому необхідно детальніше опрацювати: баланс вугільної продукції для потреб енергетики, металургії, населення і кон'юнктури експорту та імпорту вугілля; аналіз граничних витрат і відповідного обсягу виробництва при максимізації прибутку і мінімізації збитків; аналіз матеріальних, фінансових і трудових ресурсів з метою їх раціонального використання (баланс ринку ресурсів); пропозиції щодо державної підтримки в частині кредитування гірничих підприємств та пільгового оподаткування; кілька сценаріїв розвитку для порівняння варіантів за критеріями ринкової економіки.

Найбільш значущою формою допомоги з боку держави має бути гарантований збут добутого всередині країни вугілля на основі довгострокових угод про постачання за підтримки держави. Вугледобувні підприємства повинні перебувати під захистом законодавства, що гарантує певні позиції на ринку і дотації споживачам у разі неможливості забезпечення конкурентоспроможного рівня витрат виробництва [32].

Швидка зміна виробничої та економічної ситуації у вугільній промисловості України вимагає випереджаючого розвитку науково-медичних обґрунтувань відповідної політики в управлінській та інноваційної діяльності.

Що стосується ВП «Шахта ім. М.I. Калініна» ДП «ДВЕК», то на даному підприємстві, як, практично, на всіх шахтах Донбасу технічний стан обладнання залишає бажати кращого. Тому ефективність використання обладнання залежить, насамперед, від інтенсивності їх оновлення. Так як важко ефективно використовувати обладнання, яке зношене більш, ніж на 60%. В результаті, час роботи обладнання витрачається на усунення поломок і аварій, а не на видобуток вугілля[33].

Для підвищення екстенсивного завантаження обладнання шахта працює у чотири зміни, інтенсивність завантаження устаткування намагаються підвищити за рахунок проведення соцзмагань, але оскільки рівень оплати праці залишається низьким, то і зацікавленість у підвищенні продуктивності праці низька.

Вирішальне значення для підвищення інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично зношеного і технічно застарілого устаткування, але так як шахта є збитковим підприємством, то не має достатніх джерел фінансування капітальних витрат, і дотацій з бюджету також не вистачає [34].

Для залучення інвестицій у вугільну промисловість Мінпаливенерго прийняло рішення про корпоратизацію і надалі акціонуванні виробничих об'єднань шахт, але на даний момент цей процес призупинено [12].

3.2 Визначення резервів збільшення випуску продукції, фондовіддачі на ВП «Шахта ім. М.І.Калініна» ДП «ДВЕК»

Від ефективності використання основних фондів в значній мірі залежить багато важливих техніко-економічних показників роботи підприємства, тому необхідно постійного аналізувати і знаходити шляхи підвищення ефективності використання основних фондів [31].

Основним показником що характеризує ефективність використання основних фондів підприємства є фондовіддача. Однак для комплексної оцінки ефективності використання основних фондів не достатньо лише розрахунку співвідношення обсягу випуску і вартості основних фондів, оскільки від відповідної експлуатації основних фондів залежить не тільки обсяг випуску продукції, але і її собівартість і якість. Тому показник фондовіддачі доцільно розраховувати по наступній формулі:

Фвфід= Qвф- ΔЗоф - ΔQн + ΔQк / Фаф , де (3.1)

Qвф - фактичний обсяг випуску продукції у звітному періоді, грн.;

ΔЗоф - зміна витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів, грн;

ΔQн - збільшення вартості продукції, що випускається, яке не пов'язане з підвищенням якості, грн;

ΔQк - збільшення вартості продукції підприємства за рахунок зміни якості, грн.

Фаф - фактична величина основних фондів, що застосовуються для випуску цієї продукції, грн;

Відомості про витрати, пов'язані з експлуатацією основних фондів, а також про ціни на продукцію в періоді, що аналізується, і попередньому періоді наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Відомості для розрахунку фондовіддачі за 2013 р.

№ п/п	Найменування показника	Од. виміру	Попередній період	Фактичний показник	+ - Факт до попереднього періоду	%, Факт до попереднього періоду
1	Обсяг випуску продукції підприємства	тон	4785	55350	-29650	65,1
2	Обсяг товарної продукції підприємства	Тис.грн	7203	21704,8	-22470,2	49,1
3	Середня ціна продукції	Грн./т	129,1	131,9	2,8	102,17
4	Збільшення витрат матеріалів	Тис.грн	119,69	120,68	0,99	100,83
5	Збільшення витрат матеріалів за рахунок ОЗ за місяць	Тис.грн	39,87	40,21	0,34	100,85
6	Збільшення витрат на оплату праці за рахунок ОЗ на місяць	Тис.грн	44,54	45,736	1,196	102,69

Дані представлені таблиці 3.1 на основі техніко-економічних показників показують збільшення ціни на продукцію, яке не пов'язане з поліпшенням її якості, становило 2,8 грн./т.

Оскільки зростання цін у періоді, що аналізується не пов'язане із зміною якості продукції, то загальне збільшення вартості товарної продукції за рахунок зростання ціни складає:

ΔQн = 2,8×55350 = 154980 грн.

Тепер розрахуємо збільшення витрат, яке пов'язане з утриманням, експлуатацією і ремонтом основних засобів:

ΔЗоф = 120680+40210+45736 = 206626 грн.

Таким чином, величина місячної фактичної фондовіддачі становить:

Фвфід = (2791,008-85680-206626)/253728 = 0,09

Якщо обчислювати показник місячної фондовіддачі за формулою співвідношення обсягу випуску та вартості основних фондів, тобто:

Фвід= Qпф/Фаф (3.2)

то величина такого показника фондовіддачі буде дорівнювати:

Фвід = 2791,008/253728 = 0,011

Розрахований таким чином показник фондовіддачі є завищеним на 1,12% (0,011/0,09×100%-100%) у порівнянні з фактичним значенням фондовіддачі (0,09).

Отже, як бачимо з наведених вище розрахунків, на обчислений показник фондовіддачі у даному випадку впливають наступні групи чинників:

1. Причини, які призвели до загального зниження обсягу випуску продукції підприємства. Зменшення обчисленого показника фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:

ΔФ1= -ΔQв / -Фаф, де (3.3)

ΔQв - зниження обсягу випуску продукції підприємства у періоді, що аналізується, грн;

Використовуючи результати аналізу обсягу випуску продукції, розрахуємо загальне зниження обсягу випуску продукції у вартісному виразі:

ΔQв = 4785×131,9 =631141,5 грн.

Зменшення фондовіддачі внаслідок загального зниження обсягу випуску продукції у періоді, що аналізується, становить:

ΔФ1 = -631141,5/253728 = -0,0733.

Як бачимо, зменшення фондовіддачі викликане зниженням обсягу випуску продукції дорівнює досить істотній величині, яка складає 81,9% (0,0733/0,09×100%) від загального фактичного розміру фондовіддачі.

2. Причини, які викликали підвищення затрат, пов'язане з основними фондами підприємства. Зменшення показника фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:

ΔФ2 = -ΔЗоф/-Фаф, де (3.4)

ΔЗоф - збільшення витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів, грн;

Таким чином, зменшення фондовіддачі внаслідок збільшення витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів у періоді, що аналізується, становить:

ΔФ2 = -12856/253728 = -0,000549

Зменшення фондовіддачі викликане збільшенням витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів дорівнює 0,61% (0,000549/0,09×100%) від фактичного розміру фондовіддачі.

3. Причини, пов'язані з підвищення цін на продукцію, яке не обумовлене зростанням її якості. Зменшення показника фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:

ΔФ3 = -ΔQн /-Фаф, де (3.5)

ΔQн - збільшення вартості продукції, що випускається, яке не пов'язане з підвищенням якості, грн;

Таким чином, зменшення фондовіддачі внаслідок підвищення цін на продукцію, яке не пов'язане зі зростанням її якості у періоді, що аналізується, становить:

ΔФ3 = -55350/253728 = -0,002181

Зменшення фондовіддачі спричинене збільшенням вартості продукції, що випускається, яке не пов'язане з підвищенням якості дорівнює 2,42% (0,002181/0,09×100%) від фактичного розміру фондовіддачі.

4. Причини, пов'язані з непродуктивним збільшенням, утриманням зайвого та непотрібного обладнання, яке призводить до зростання вартості основних засобів підприємства. Зменшення величини фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:

ΔФ4 = Фвід- Qвф / Фаф – Δфо (3.6)

ΔФо - загальна величина непродуктивного збільшення активної частини основних засобів підприємства, грн;

Таким чином, зменшення фондовіддачі внаслідок непродуктивного збільшенням основних засобів підприємства у періоді, що аналізується, становить:

ΔФ4 = 0,011-2791,008/(253728-5966330) = -0,0587

Як показують розрахунки, зменшення фондовіддачі, яке спричинене непродуктивним збільшенням основних засобів підприємства складає досить значну величину, яка становить 36,76% (0,0587/0,09×100%) від загального фактичного розміру фондовіддачі.

Отже, було встановлено, що протягом періоду, який аналізується на величину на ефективність використання основних засобів підприємства, тобто на величину фондовіддачі впливали: зменшення обсягу випуску продукції, внаслідок чого фондовіддача знизилася на 0,0733 (81,9%), підвищення затрат, пов'язане з основними фондами, що призвело до зменшення фондовіддачі на 0,000549 (0,61%), підвищення цін на продукцію, яке не обумовлене зростанням її якості спричинило зниження фондовіддачі на 0,002181 (2,42%), а також непродуктивним збільшенням основних засобів призвело до зниження показника фондовіддачі на 0,0587 (36,76%). Розрахуємо загальну величину зниження фондовіддачі, яка зумовлена впливом вищезазначених причин:

ΔФвід = ΔФ1+ΔФ2 +ΔФ3+ΔФ4 (3.7)

ΔФвід = -0,0733-0,000549-0,002181-0,0587=-0,13473

Для того щоб на підприємстві досягли збільшення показника фондовіддачі та підвищити ефективність використання основних фондів, потрібно здійснити заходи, які наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Заходи щодо збільшення ефективності використання основних фондів

№ п/п	Заходи, що пропонуються	Величина резерву
1	Досягти збільшення обсягу випуску продукції за рахунок реалізації заходів, які були розроблені під час аналізу обсягу випуску продукції	0,0733
2	Досягти збільшення якості продукції, шляхом застосування технологій, які дозволяють істотно знизити вміст породи у вугіллі, що добувається. Ввести в дію техніку і обладнання які б дозволили підвищити якість продукції, що виробляється. Придбання і впровадження нової техніки замість застарілої, що дозволило б підвищити якість.	0,000549
3	Зменшити витрати на утримання і експлуатацію основних фондів, шляхом встановлення жорстких нормативів витрат матеріалів і електроенергії на основні фонди підприємства і здійснення контролю за їх дотриманням. Позбутися або максимально скоротити непродуктивне збільшення техніки й обладнання, за рахунок реалізації обладнання, яке практично постійно простоює, а також зношеного обладнання, яке вимагає частих ремонтів, тобто перейти від часткового способу відтворювання основних засобів до повного. Це дозволило б істотно скоротити витрати, пов'язані із утриманням невживаного устаткування, а також ремонтом зношеної техніки.	0,002181
4	Досягти повного усунення або значного скорочення непродуктивного збільшення основних фондів за рахунок переходу від значного способу відтворення основних засобів до повного. Повний спосіб відтворювання дозволить позбавитися значних витрат на капітальний ремонт і утримання обладнання, оскільки цей спосіб відтворювання передбачає, що стара зношена техніка не зазнає постійних ремонтів (як при частковому способі відтворювання), а реалізується за залишковою вартістю, або здається в металобрухт, а замість цієї техніки буде придбаватися нове більш сучасне обладнання. Придбання нової техніки замість застарілого обладнання дозволить істотно скоротити непродуктивне збільшення основних фондів, за рахунок того, що зовсім невелика кількість техніки буде знаходитися у монтажі і демонтажі, резерв устаткування можна істотно скоротити, оскільки нове обладнання набагато надійніше, ніж зношене, яке неодноразово зазнавало капітальних ремонтів. Крім переходу до повного способу відтворювання, скорочення величини основних засобів, яке практично не застосовуються, також можливо за рахунок виявлення і реалізації (або здача у металобрухт у разі істотного зношування) непотрібного обладнання або обладнання, що використовується на незначну частину своєї потенційної виробничої потужності. Також доцільно зробити реорганізацію структури устаткування таким чином, щоб забезпечити оптимальну (тобто відповідну найбільшій економічній віддачі) величину виробничої потужності.	0,0587
	Разом	0,13473

Як показують результати розрахунку загального резерву підвищення фондовіддачі на підприємстві досягли збільшення цього показника на 121,69% (0,13473/0,09×100%), а отже й підвищили ефективність використання основних фондів, можливо за рахунок здійснення заходів, які наведені в таблиці 3.2

Загальне зниження показника фондовіддачі становить 121,69% (0,13473/0,09×100%) від фактичної величини фондовіддачі за період, який аналізується.

Таблиця 3.3 - Результати аналізу фондовіддачі за 2013 р.

№ п/п	Причини, що спричинили зниження фондовіддачі	Величина зниження фондовіддачі	% зниження від показника фондовіддачі
1	Зменшення обсягу випуску продукції	0,0733	81,9
2	Підвищення витрат, пов’язаних з основними фондами	0,000549	0,61
3	Підвищення цін на продукцію не обумовлених зростанням її якості	0,002181	2,42
4	Непродуктивне збільшення основних засобів	0,0587	36,76
	Разом	0,13473	121,69

Як бачимо за результатами таблиці 3.3 величина зниження фондовіддачі складає 121,69% її фактичної величини, отже, ми розробили і реалізували заходи, які дозволили усунути негативний вплив виявлених причин і сприяли зростанню ефективності використання основних засобів підприємства.

3.3 Заходи, що спрямовано на поліпшення використання основних фондів ВП «Шахта ім. М.I. Калініна» ДП «ДВЕК»

Як було встановлено в ході аналізу основною причиною кризового стану є, збитковість підприємства. Наявність валових збитків зумовлено відносно невисоким обсягом видобутку вугілля. В таких умовах собівартість однієї тонни реалізованої продукції перевищує ціну, оскільки мають місце високі питомі умовно-постійні витрати. При сформованому положенні навіть досить значні суми держпідтримки на покриття витрат по собівартості не здатні забезпечити прибутковість оперативної діяльності підприємства. Єдиним виходом зі сформованої ситуації є збільшення обсягів реалізації вугільної продукції. Це призведе до зменшення питомих умовно-постійних витрат і, відповідно, зниженню собівартості.

Підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах є важливою проблемою в нашій державі в сучасних умовах розвитку економіки. Від її вирішення залежить місце підприємства в економіці, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку. Технічний рівень, якість, надійність, довговічність продукції залежить від якісного стану техніки й ефективного її використання, що визначає ефективність виробництва.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва – основних засобів. Проблемою є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки раціональному та ефективному використанню основних засобів. Отже, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств.

Конкретними шляхами підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства є:

- обґрунтоване встановлення норм і нормативів праці;

- встановлення прямих постійних взаємозв'язків з постачальниками;

- зменшення вартості застосовуваних у виробництві сировини і матеріалів на основі придбання їх за оптовими цінами чи заміни дешевшими аналогами;

- економія на нормах витрат сировини і матеріалів завдяки впровадженню прогресивних технологій у виробництво;

- вторинне використання відходів у виробництві;

- перехід до безперервного здійснення виробничих процесів;

- прискорення обробки партій постачання матеріальних ресурсів;

- прискорення процесів збуту продукції при застосуванні прогресивних маркетингових технологій [35].

Пошук резервів зростання ефективності роботи підприємства проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності з використанням чинників, наведених на рисунку 3.3.

Рисунок 3.3 – Чинники, які впливають на ефективність діяльності підприємства.

На рис. 3.3 представлені чинники, які впливають на ефективність діяльності підприємства. Досконалість податкової та амортизаційної систем, кредитна і фінансова політика держави, стабільність і прогресивність норм чинного законодавства, рівень регулювання цін у національній економіці, система ліцензування - ці та інші, незалежні від підприємства, чинники безперечно впливають на ефективність його діяльності. Це зумовлює виділення серед чинників підвищення ефективності діяльності групи неконтрольованих підприємством чинників. Удосконалення механізму економічного впливу на підприємства - основна функція держави на шляху підвищення ефективності роботи суб'єктів національної економіки [36].

Висновки до розділу 3

У третьому розділі даної роботи було виявлено проблеми, які є на підприємстві та розробили заходи щодо поліпшення показників використання основних виробничих ресурсів. Головною ознакою підвищення рівня ефективності використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Вирішальне значення для підвищення інтенсивного використання основних фондів має своєчасна модернізація фізично зношеного і технічно застарілого устаткування.

Основною метою формування організаційно-економічного механізму управління раціональним використанням ресурсів на вугледобувному підприємстві є максимізація прибутку від діяльності за рахунок виявлення та практичного використання наявних резервів використання ресурсів на всіх стадіях життєвого циклу виробу.

Що стосується шахти ім. М.І.Калініна, то на даному підприємстві, як, практично, на всіх шахтах Донбасу технічний стан обладнання залишає бажати кращого. Тому ефективність використання обладнання залежить, насамперед, від інтенсивності їх оновлення.

Вирішальне значення для підвищення інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично зношеного і технічно застарілого устаткування, але так як шахта є збитковим підприємством, то не має достатніх джерел фінансування капітальних витрат, і дотацій з бюджету також не вистачає.

Основним показником, що характеризує ефективність використання основних фондів підприємства є фондовіддача.

Отже, було встановлено, що протягом періоду, який аналізується на величину використання основних засобів підприємства, тобто на величину фондовіддачі впливали: зменшення обсягу випуску продукції, внаслідок чого фондовіддача знизилася на 0,0733 (81,9%), підвищення затрат, пов'язане з основними фондами, що призвело до зменшення фондовіддачі на 0,000549 (0,61%), підвищення цін на продукцію, яке не обумовлене зростанням її якості спричинило зниження фондовіддачі на 0,002181 (2,42%), а також непродуктивним збільшенням основних засобів призвело до зниження показника фондовіддачі на 0,0587 (36,76%). Загальна величина зниження фондовіддачі, яка зумовлена впливом вищезазначених причин складає 0,13473 (121,69%) від фактичної величини фондовіддачі за період 2012 - 2013 року.

Як було встановлено в ході аналізу основною причиною кризового стану є, збитковість підприємства.

Чинники, які впливають на ефективність діяльності підприємства: досконалість податкової та амортизаційної систем, кредитна і фінансова політика держави, стабільність і прогресивність норм чинного законодавства, рівень регулювання цін у національній економіці, система ліцензування - ці та інші, незалежні від підприємства, чинники безперечно впливають на ефективність його діяльності. Це зумовлює виділення серед чинників підвищення ефективності діяльності групи неконтрольованих підприємством чинників.

Таким чином, від ефективності використання основних фондів в значній мірі залежить багато важливих техніко-економічних показників роботи підприємства, тому необхідно постійно аналізувати і знаходити шляхи підвищення ефективності використання основних фондів.