- •1. Поняття, риси та завдання адміністративного права.
- •2. Місце адміністративного права в системі права України.
- •3. Адміністративне право як частина публічного права.
- •4. Соціальне призначення адміністративного права.
- •5. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах здійснення адміністративної реформи.
- •6. Методи адміністративно-правового регулювання та їх розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •7. Система адміністративного права: поняття, ознаки та елементи.
- •8. Принципи адміністративного права: поняття та система.
- •10. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних відносин: поняття, зміст, значення та елементи.
- •9. Адміністративно-правова наука: поняття, предмет, зміст та система.
- •11. Стадії адміністративно-правового регулювання.
- •12. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
- •13.Акти тлумачення адміністративно-правових норм.
- •14.Особливості реалізації норм адміністративного права
- •15.Джерела адміністративного права та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •16.Поняття, структура, механізм утворення та види адміністративно-правових відносин.
- •18.Державне управління як форма прояву державної виконавчої влади.
- •19.Соціальні та юридичні ознаки суб’єктів адміністративного права
- •20.Компетенція: поняття, значення та структура.
- •21.Фізичні особи як суб’єкти адміністративного права
- •22.Адміністративно-правовий статус громадян: поняття, ознаки, елементи та види.
- •23.Публічна адміністрація: поняття, ознаки, види.
- •24.Система, ознаки, структура, принципи організації та види органів виконавчої влади
- •37.Поняття, сутність, особливості й мета адміністративного примусу.
- •38.Заходи адміністративного попередження: їх призначення, види, підстави та порядок застосування.
- •39.Заходи адміністративного припинення: поняття, мета, підстави застосування, види, порядок застосування.
- •40.Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •41.Заходи адміністративного стягнення. Цільове призначення стягнень.
- •42.Поняття та ознаки адміністративного правопорушення.
- •43.Юридичний аналіз об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення.
- •44.Класифікація адміністративних правопорушень.
- •45.Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
- •46.Суб’єкти адміністративної відповідальності.
- •47.Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
- •48.Підстави адміністративної відповідальності
- •49.Адміністративне стягнення: поняття, мета, система, види
- •50.Поняття, зміст та загальні риси адміністративного процесу.
- •51.Принципи адміністративного процесу: поняття, система.
- •52.Суб’єкти адміністративного процесу, їх адміністративно-процесуальний статус.
- •53.Структура адміністративного процесу, характеристика його елементів.
- •54.Адміністративне провадження: поняття, сутність, система та види.
- •55.Адміністративно-процесуальне право: предмет, методи, завдання.
- •56.Загальна характеристика провадження в справах за зверненнями громадян.
- •57.Дисциплінарне провадження щодо державних службовців
- •58.Нормотворче провадження: поняття, зміст, стадії.
- •59.Поняття, ознаки, структура та види провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •60.Поняття, сутність, принципи забезпечення законності в публічному управлінні.
51.Принципи адміністративного процесу: поняття, система.
Принцип верховенства права. Виступає загальним принципом для всієї адміністративно-процесуальної діяльності. Останнім часом саме цей принцип привертає значну увагу вчених-адміністративістів і досить активно обговорюється в літературі1. Принцип верховенства права є новим явищем для України, а тому існують об'єктивні труднощі в його реалізації. Професор В. Б. Авер'янов наголошує на тому, що принцип верховенства права треба доктринально тлумачити як об'єднання вимог, що забезпечують: по-перше, підпорядкування діяльності всіх без винятку державних інститутів потребам реалізації й захисту прав людини; по-друге, пріоритетність цих прав перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави2.
Принцип законності. Цей принцип означає здійснення державними органами і посадовими особами всіх властивих їм функцій у суворій відповідності з чинною Конституцією, законами та підзаконними актами, відповідно з встановленою у законодавстві компетенцією3. Законність в адміністративних провадженнях полягає у тому, що адміністративний процес здійснюється на основі спеціальних адміністративно-процесуальних норм у межах встановленої компетенції.
Принцип гуманізму. Суть цього принципу полягає в повазі до гідності і прав людини. Радянські науковці приділяли увагу поширенню гуманізму як у сфері правозастосування, так і в адміністративному процесі. Найбільш яскраво цей принцип дістає вияв у відносинах особи і держави. Характер цих взаємовідносин, на думку О. В. Петришина, вказує на ступінь визнання державою пріоритету та верховенства права. Він переконаний, що поняття правової держави повинно мати гуманістичний зміст
Принцип рівноправності. Означає рівність громадян перед законом. Цей принцип закріплений у ч. 2 ст. 24 Конституції України. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принцип об'єктивної істини. У науковій літературі протиставляється фактична істина формальній, тому що фактична істина виявляється не інакше як при винесенні уповноваженою особою рішення за задокументованими даними2.
Принцип публічності.
Принцип усності та безпосередності. Ці принципи тісно пов'язані між собою і є загальними для всього процесу в цілому3. Під принципом усності розуміється особисте озвучення всіма учасниками процесу своїх міркувань щодо процедурних питань по суті справи
Принцип диспозитивності
Принцип національної мови провадження.
52.Суб’єкти адміністративного процесу, їх адміністративно-процесуальний статус.
серед суб'єктів адміністративного процесу доцільно виділити дві основні групи — індивідуальних і колективних суб'єктів.
У контексті розглянутого питання безсумнівний інтерес викликає визначення й уточнення понять «учасник процесу» і «суб'єкт процесу», їх співвідношення.
Щодо адміністративного процесу, то найчіткіше з'ясування розглядуваних понять можливе на прикладі одного з адміністративно -процесуальних проваджень — провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У цьому провадженні беруть участь органи та особи, які виконують різні процесуальні функції. Вони позначаються терміном «суб'єкти провадження» (гл. 21 кпап «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення»). До них належать: 1) особа, притягувана до адміністративної відповідальності; 2) потерпілий; 3) законні представники особи, притягуваної до відповідальності, та потерпілого; 4) адвокат; 5) свідок; 6) експерт; 7) перекладач; 8) фахівець. Одні з зазначених суб'єктів беруть участь у провадженні у зв'язку з тим, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення зачіпаються їхні інтереси, тому держава надала їм широкі права, які забезпечують можливість активної участі в розгляді справ. Інші ж особистих інтересів у провадженні в справі не мають, але незалежно від цього залучаються до участі в ньому, оскільки це необхідно для з'ясування істини, повного й усебічного встановлення всіх обставин у справі. Всі особи, котрі беруть участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, реалізують свої права й виконують обов'язки за допомогою правовідносин, в які вони вступають з іншими суб'єктами провадження.
Відповідно у провадженні у справах про адміністративні правопорушення всі особи, котрі беруть участь у ньому, незалежно від форм, обсягу прав і обов'язків, також є суб'єктами провадження.
Необхідно враховувати специфіку різних суб'єктів провадження, їх групу. Як уже відзначалося, в кпап особливо виділено ті з них, чия діяльність пов'язана з захистом своїх або інтересів осіб, котрих вони репрезентують, а також ті, хто сприяє здійсненню провадження.
