3. Особливості права орендного землекористування. Характеристика договору оренди землі. Суборенда землі. Використання земель на умовах концесії.

Правове регулювання орендних відносин регулюється Земельним Кодексом, Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998р.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою,необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Поняття «оренда» акумулює в собі, з одного боку, критерії строковості, платності, а з другого — показує відмінність, спе- цифічність, багатогранність досліджуваного предмета.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою (не більше від 5 років) та довгостроковою (не більше від 50 років).

Поняття договору оренди, його форма, умови та порядок укла- дання, термін дії, державна реєстрація визначаються в ст. 12—18 Закону України «Про оренду землі».

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

об'єкт оренди, термін договору оренди, орендна плата, цільове призначення землі, умови повернення земельної ділянки орендо- давцеві, відповідальність сторін, сторона, яка несе ризик випад- кового пошкодження об'єкта оренди.

Так, договір оренди земельної частки (паю) є угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець (власник права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом) за орендну плату передає орендареві (недержавному сільськогоспо- дарському підприємству, іншому агроформуванню) у користу- вання на право на земельну частку (пай) земельну ділянку. Тер- мін такого договору визначається за погодженням сторін. Слід зазначити, що перший договір доцільно укладати на короткий строк з дальшим його подовженням за взаємною згодою. Договір оренди земельної частки (паю) набуває чинності після того, як сторонами чітко визначаються і фіксуються письмово всі істотні умови, зокрема, термін оренди, розмір та форма орендної плати, відповідальність сторін тощо. Він підписується сторонами і ре- єструється органами місцевого самоврядування. Отже, коли до- говору оренди укладено не було, то й на одержання орендної плати заявник претендувати не може.

Громадяни, що уклали договори оренди земельних часток(паїв), вправі реалізувати своє право на землю способом виділення її в натурі та одержання державного акта на право приватної власності на землю, якщо інше не передбачено в договорі. Відтак об'єкт раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю)перестає існувати. Отже, якщо договір оренди було укладено на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), але потім, з виділенням цієї частки в натурі (на місцевості), виготовлено державний акт на право приватної власності на землю, то має відбутися припинення дій зобов'язання угодою сторін способом переукладання договору або припинення зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання (Держкомзем — лист від ЗО серпня 2002р. №14-20-13/4405).

Також орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

У разі укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб,договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток (паїв) ними виплачується орендна плата у натуральній або грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну частку (пай) повинен бути не менше ніж 1 % визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю). Орендна плата за земельні ділянки в місті Києві визначається згідно з рішенням Київської міської Ради від 26 вересня 2002 р№26/186.

Для здійснення концесійної діяльності концесіонерові надаються в оренду земельні ділянки в порядку, установленому ЗК, Законом «Про концесії» від 16 липня 1999 р. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються законом.

Висновок. Оренда землі має глибоке історичне коріння. У різних країнах світу вона розвивалась неоднаково, а тому скрізь має свої особливості. У світовому сільському господарстві поширені приватно-орендні земельні відносини. В окремих традиційно фермерських країнах приватно-орендні відносини у використанні землі становлять переважну частину як порівняти із самостійним господарюванням власників на своїй землі.

З початком економічних реформ в Україні орендні відносини посіли не останнє місце в аграрному секторі. Оренда стала одним зі способів реформування відносин власності в агропромисловому комплексі. Земельна реформа передбачає перерозподіл земель не тільки з одночасним їх передаванням у приватну та колективну власність, а й з наданняму користування юридичним особам з метою надання умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання.