Рекомендована література

[3, 12, 13, 14]

Змістовий модуль 2. Прикладні засади управління зовнішньоекономічними операціями підприємства

ТЕМА 5. КОНТРАКТ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.

План вивчення теми

1. Умови зовнішньоторгового контракту.

2. Специфіка умов зовнішньоторгового контракту. Місце виконання контракту. Ціна товару як умова контракту. Довідкові ціни.

3. Біржові котирування. Ціни аукціонів. Ціни попередніх угод. Ціни фактичних угод. Ціни пропозицій фірм – конкурентів.

4. Види знижок на ціни. Платежі у зовнішньоекономічній діяльності. Умови платежу. Комерційні документи.

Навчальні цілі

Поглиблення та систематизація теоретичних знань студентів щодо змісту та особливостей укладання контракту у зовнішньоекономічній діяльності.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При розгляді цієї теми необхідно звернути увагу на необхідність укладання контрактів, відмінності при укладанні контрактів у різних країнах та правових системах, а також на основні розділи зовнішньоекономічного контракту, як суттєві, так і несуттєві, але не менш важливі в тій чи іншій ситуації.

Особливу увагу необхідно звернути на правила „Інкотермс”.

Питання для самоконтролю:

1. Чому Міжнародні правила тлумачення торгових термінів („Інкотермс”) називають базисними умовами постачання? Чим відрізняються Іncоtеrms-2000 від їх попередньої редакції?

2. Які чинники визначають предмет договору міжнародної купівлі-продажу товарів?

3. У чому полягає нормативно-правове значення істотних і несуттєвих умов зовнішньоекономічного договору (контракту)?

4. Який практичний сенс має включення в зовнішньоекономічний контракт умов про валюту контракту, валюту платежів, валютну обмовку?

5. Якими нормативно-правовими заходами забезпечується належне виконання зобов’язань згідно з зовнішньоекономічним договором?

6. Вкажіть на співвідношення змісту понять „звільнення від відповідальності” та „форс-мажор”. У чому полягає їх схожість, а чим вони відрізняються?

7. Чому важливо знати, право якої країни застосовується до регулювання відносин за договором зовнішніх угод?

8. Яке забезпечення має арбітражна обмовка, що становить одну з багатьох умов зовнішньоторгової угоди?

Рекомендована література

[1, 2, 3, 6, 7, 11, 14, 18, 22]

ТЕМА 6. МЕХАНІЗМ РОЗРАХУНКІВ У ЗОВНІШНЬОТОРГОВИХ ОПЕРАЦІЯХ.

План вивчення теми

1. Способи платежу.

2. Засоби платежу.

3. Відкритий рахунок.

Навчальні цілі

Поглиблення та систематизація теоретичних знань студентів щодо механізму розрахунків у зовнішньоторгових операціях.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

В процесі вивчення першого питання, слід звернути увагу на те, що способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше - під час і навіть до початку виконання замовлення. і.

У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави.

Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом.

Поширення в зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу - чеків і векселів.

Чек являє собою безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням на рахунок власника чека в банку.

Наступним засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

Опрацьовуючи третє питання, необхідно відмітити, що відкритий рахунок - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.

Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер мусить оплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строком платежу за пред'явленням. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи.

За відкритим рахунком розраховуються здебільшого за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних частин до раніше поставленого устаткування або машин.