Питання для самоконтролю

1. Що таке етикет?

2. Як співвідносяться моральні норми і етикет?

3. У чому специфіка службового етикету?

4. Яку роль відіграє службовий етикет у культурі ділового спілкування?

5. У чому проявляється рівень культури поведінки ділової людини?

6. Яке значення для діяльності організації має дотримання норм ділового етикету?

7. Які основні вимоги висуваються щодо ділового етикету у спілкуванні із співробітниками?

8. Що таке моральний конфлікт у діловому спілкування та які існують засоби його подолання?

9. Що таке професійний такт?

10. Які основні вимоги професійного такту у сучасному діловому спілкуванні?

11. У чому специфіка умов становлення сучасного ділового етикету в Україні?

12. Які перспективи становлення сучасного ділового етикету в Україні?

Бібліографічний список

Основна література: 2, 6, 9, 10.

Додаткова література: 2, 5, 10, 11, 16, 18, 19, 20, 28, 30.

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль І. Професійна етика і естетика

Змістовий модуль 1. Професійна етика і естетика

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема 1. Предмет і завдання дисципліни

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• сутність та значення моралі в людському суспільстві;

• сутність основних етичних та естетичних категорій;

• значення дотримання вимог професійної етики та естетики в професійній діяльності;

• основні види професійної етики.

План заняття

1. Мораль як предмет етики. Основні етичні категорії.

2. Прекрасне як предмет естетики. Основні естетичні категорії.

3. Функції професійної етики та естетики.

4. Основні види професійної етики.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання важливо зауважити, що, не заперечуючи мінливого характеру етичних категорій, про що свідчить весь розвиток моральної практики людства, на початку XXI ст. прослідковується тенденція наголошування саме на абсолютних елементах в змісті етичних категорій і, найголовніше, залучення їх до більш однозначної оцінки практичної діяльності людей в різних сферах суспільного життя, осмислення їх загальної значущості в сучасних цивілізаційних процесах. Прикладами тут можуть слугувати підвищення ролі та значення прикладної етики (етики науки, екологічної етики, політичної етики, етики ділового спілкування, етики бізнесу, різних професійних етик і т.д.). Це варто спеціально підкреслити, бо сучасне цивілізоване суспільство з його світоглядним плюралізмом, толерантністю і з націленістю на визнання самоцінності, унікальності кожної особистості потребує, як ніколи, використання перевірених багатовіковою життєвою практикою теоретичних етичних напрацювань, своєрідного етичного «золотого запасу» людства. Необхідно також зауважити, що складності визначення змісту та логічної виправданості етичних категорій зумовлені специфікою моралі, її взаємозв’язком з іншими формами суспільної свідомості (наукою, правом, релігією тощо), історичним характером розвитку моральних норм, традицій, звичаїв, а також історичним розвитком самих етичних категорій, детальніше про що можна судити при аналізі конкретних етичних категорій добра, зла, совісті і т.д.).

При аналізі другого питання необхідно вказати, що серед багатьох понять, за допомогою яких естетика описує свій предмет, особливе місце займають естетичні категорії. Гармонія і міра, прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне тощо – це духовні моделі естетичної практики суспільства, яка створює не тільки усе багатство естетичних цінностей та потреб, а й систему понять і категорій, в яких закріплено досвід естетичного освоєння світу людиною. В цих логічних формах представлено весь історичний набуток людської естетичної діяльності, тобто різновиди діяльності закріплені в певних формах думки. Саме тому осягнення змісту основних естетичних категорій, проникнення в закономірність існування естетичних явищ є важливим завданням естетичної науки. Необхідно також зауважити, що естетичні категорії не є якимись нерухомими, незмінними сутностями. Навпаки, вони історично змінюються і розвиваються, відображаючи певні етапи у розвитку людського пізнання. Отже, при вивченні самих категорій слід дотримуватися історичного підходу, розглядати їх у розвитку, становленні, враховуючи виникнення і походження, причини розвитку та зміни їхнього змісту.

При вивченні третього-четвертого питань необхідно мати на увазі, що професійна діяльність, об'єктом якої виступають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. Доцільно зауважити, що залежно від об'єкта, знарядь праці, прийомів, що використовуються, і завдань, які вирішуються, виникає неповторна своєрідність ситуацій, труднощів і навіть небезпек, які вимагають від людини певного типу дій, психологічних реакцій. У кожній професії свої моральні «спокуси», моральні «доблесті» і «втрати», виникають певні суперечності, конфлікти, виробляються своєрідні засоби їх вирішення. До професійної діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, устремлінь, способом мислення, моральних оцінок. Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках починають виділятися найбільш типові, які й характеризують відносну самостійність професій, її специфічну моральну атмосферу. А це, у свою чергу, зумовлює специфіку вчинків людей, своєрідність моральних норм їх поведінки.

Важливо підкреслити, що за сучасних умов, коли формуються ринкові відносини, розбудовується громадянське суспільство і правова держава, зростання вільного саморегулюючого першопочатку в праці, підсилення моральних чинників у системі її стимулів, гуманізація різних сфер праці веде до постійного розширення кола професій, що претендують на формування власних моральних кодексів. Дедалі більш очевидним стає те, що прогресивний розвиток сучасного суспільства, усіх боків суспільного життя залежить від рівня загальноосвітньої та професійної підготовки, загальної культури, моральних якостей працівників – активних і мислячих учасників історичної творчості. Безумовно, кожна трудова діяльність (незалежно від професії) базується на моральній системі суспільства. В її лоні можуть обґрунтовуватися особливі моральні норми, що відбивають специфіку професійної діяльності.