Закон спадної граничної продуктивності:
несе не абсолютний, а відносний характер;
він використовується у короткостроковому періоді;
технічний прогрес постійно розсуває його межі.
Правило максимізації прибутку:
Фірма буде нарощувати випуск продукції до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це правило визначається - МR =MC
2. Ізоквантна варіація факторів виробництва. Віддача від масштабу.
Зробимо аналіз технології виробництва, при якій можуть змінюватися обидва виробничих фактори: капітал (К) і праця (L). Аналізуючи залежність обсягів виробництва від двох факторів можна скласти таблицю, яка буде визначати виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути вироблений при кожній комбінації факторів виробництва (таблиця 7.1.)
Таблиця 7.1.
Випуск продукції при різних комбінаціях факторів
|
Капітал (К) машино-години |
Витрати праці (L) | |||||
|
100 |
200 |
300 |
400 |
500 |
600 | |
|
200 |
20 |
40 |
55 |
65 |
75 |
95 |
|
300 |
40 |
60 |
75 |
85 |
90 |
105 |
|
400 |
55 |
75 |
90 |
100 |
105 |
110 |
|
500 |
65 |
85 |
100 |
110 |
115 |
120 |
|
600 |
75 |
90 |
105 |
115 |
120 |
125 |
|
700 |
80 |
92 |
102 |
112 |
125 |
130 |
Ця таблиця свідчить про те, що деякі обсяги продукції можна отримати при різних альтернативних наборів факторів виробництва. Наприклад, 75 одиниць продукції при K = 600, L = 100; K = 400, L = 200; K = 300, L = 300; K = 500, L = 500.
Якщо графічно сполучити точки, що характеризують альтернативні комбінації факторів при певному обсязі виробництва продукції, то отримаємо криву, що називається ізоквантною.
Ізокванта – це крива, на якій показано багато комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий випуск продукції.
|
600 •
500 •
400 •
300 •
200 •
100 200 300 400 500 600 |
|
|
Рис. 7.2. Випуск продукції при зміні двох виробничих факторів
Точки А, В, С показують такі комбінації факторів виробництва, які дають змогу виробити 75 одиниць продукції. А точка К – визначає комбінацію, що також дозволяє виробити значно більше продукції. Через цю точку можна провести іншу ізокванту, яка відповідає більшому обсягу виробленої продукції при наявності комбінацій факторів виробництва розташованих на неї. | |
Карта ізоквант – це ряд ізоквант які показують максимальний випуск продукції, що досягаються при використанні визначених сполучень ресурсів.
Властивості ізоквант:
ізокванти на одній карті ніколи не перетинаються;
ізокванта яка розташована на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції;
ізокванти мають вигляд вигнутих кривих;
ізокванта має від’ємний нахил.
Аналізуючи властивості ізоквант, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим, що є граничною нормою технологічного заміщення.
Гранична норма технологічного зміщення (MRTSLК) – визначається величиною капіталу, яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.
Це означає, кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці.
Гранична норма технологічного зміщення (MRTSLК) показує кількість зменшення одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що загальний обсяг виробництва не зміниться:
ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю факторів виробництва;
ізокванта для виробничої функції з фіксованою структурою факторів виробництва.
|
|
АВ– зона технічного заміщення
З збільшенням витрат праці зменшуються витрати капіталу, це зазначає, що зменшується гранична продуктивність праці та збільшується гранична продуктивність капіталу.
|
|
Рис. 7.3. Гранична норма технологічного зміщення | |
В процесі виробничої діяльності підприємство намагається збільшити обсяги виробництва продукції залучає все більше ресурсів, що приводе до збільшення масштабу виробництва. При цьому спостерігається різна віддача від зміни масштабу виробництва, тобто виникає різний ефект.