Термінологічний словник

Автокореляція (серійна кореляція) — негативна характеристика деяких мультиплікативних або змішаних конгруентних методів отримання РВП [0,1], яка полягає в тому, що при невдалому виборі параметрів програмного генератора отримуються вибірки автоко- рельованих значень випадкових чисел.

Автокореляційна функція — функція, що характеризує ступінь зв’язку між двома значеннями випадкового процесу у моменти часута. Для дійсного випадкового процесу автокореляційна функція визначається так:, де— математичне сподівання випадкового процесу.

Адекватність моделі — відповідність моделі (за деякою сукупністю визначальних характеристик) процесу чи об’єкта, що моделюється.

Адекватність моделі — відповідність моделі з певною мірою наближення системі чи процесу, що досліджується, оскільки повної відповідності моделі реальному об’єкту бути не може (в противному випадку це була б не модель, а сам об’єкт моделювання), то при моделю­ванні мається на увазі адекватність не взагалі, а адекватність за тими властивостями моделі, котрі з позицій мети дослідження є суттєвими.

Аналогова обчислювальна машина (АОМ) — обчислювальна машина, яка обробляє інформацію, подану в аналоговій (неперервній) формі. АОМ бувають електричні (електронні), електромеханічні, механічні, гідравлічні, пневматичні та ін.

Аналогове моделювання — метод дослідження, який використовує пряму, безпосредню аналогію між величинами, властивими одному явищу, і формально такими ж, що входять таким же чином в рівняння процесів величинами, притаманними іншому явищу.

Апроксимація (від лат. аpproximatio — зближення) — наближене зображення одних математичних об’єктів іншими у тому чи іншому значенні, близькому до вихідних, зокрема наближене подання склад­ної функції однією або кількома більш простими функціями.

Апроксимація — наближене зображення одних математичних об’єктів іншими.

Валідація (перевірка адекватності реалізації) моделі полягає в тому, що вихідні результати практичної реалізації імітаційної моделі зіставляють з наявною статистичною інформацією про досліджувану систему, і на основі такого зіставлення роблять висновки щодо адекватності реалізації імітаційної моделі.

Верифікація моделі — перевірка достовірності (істинності, адекватності) моделі. Верифікація імітаційної моделі зводиться до перевірки відповідності її поведінки основним передумовам експериментатора. Попереднім дослідженням достовірності моделі є перевірка програми її машинної реалізації. Після того, як в програмі виявлені і виправлені всі помилки, приступають до проведення машинного експерименту на основі спеціально підібраних даних, для яких можна передбачити результати машинних розрахунків. Якщо отримані результати збігаються з очікуваним виходом імітаційної моделі, то вона вважається адекватною, тобто її концептуальна структура і логіка не викликають заперечень. Наступним етапом перевірки адекватності імітаційної моделі є її валідація.

Визначальний контраст — співвідношення між факторами, яке задає елементи стовпця матриці планування, що дорівнює фіктивному фактору.

Випадкова величина — величина, що залежно від випадку набуває того чи іншого значення за певним законом розподілу.

Випадкова подія — подія, яка за певних умов може як відбутися, так і не відбутися. Числовою характеристикою міри можливості появи випадкової події A за тих чи інших умов, які можуть повторюватися необмежену кількість разів, є імовірність ().

Відгук — ендогенна (зумовлена внутрішніми причинами) випадкова величина y, яка, за припущенням, залежить від факторів.

Відрізок аперіодичності — кількість підряд згенерованих програмним датчиком чисел l — , серед яких немає однакових, а наступне число збігається з одним із створених раніше чисел.

Власні шуми електронних ламп — явище існування вихідної напруги при нульовій вхідній.

Генератор (датчик) випадкових чисел — фізичний пристрій або програма, призначені для утворення рівномірної випадкової послідовності чисел на відрізку [0, 1].

Генеруюче співвідношення — співвідношення між факторами (добуток вектор-стовпців), яке використовується для побудови дробових факторних планів.

Гіпотези — наукові припущення, висунуті для пояснення певних явищ дійсності. Вони замінюють невідомі закономірності розвитку системи і довизначають постановку задачі. За відсутності інформації висувають гіпотезу щодо можливих результатів, вірогід­ність якої далі перевіряють експериментально. Доводячи правильність гіпотез, дістають повніше уявлення про розв’язання задачі.