Класифікація голосних звуків

Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик посунений наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду ([і], [и], [е]). Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і піднімається до м'якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду ([а], [о], [у]). Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття ([і], [у]). Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття: [е], [о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а]. Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані.Огубленими, або лабіалізованими, називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед. Це голосні [о] та [у]. При вимові неогублених, або нелабіалізованих, губи нейтральні. При цьому утворюються всі інші голосні: [а], [е], [и], [і].За артикуляційними ознаками всі голосні української мови показано у вигляді схеми.

Артикуляційна схема голосних (колір позначає лабіалізацію)

Підняття	Передній ряд	Середній ряд	Задній ряд
Високе	І		У
Високо-середнє	И
Середнє	Е		О
Низьке

Артикуляція голосних звуків

Звук [а] • рот широко відкритий;• широкий язик спокійно лежить у ротовій порожнині;• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;• голосові зв'язки вібрують;

Звук [о] • губи округлені і трохи витягнуті вперед;• зуби розімкнені;• спинка язика трохи піднімається до м'якого піднебіння;• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;• голосові зв'язки вібрують;

Звук [у] • губи сильно витягнуті вперед;• зуби розімкнені;• кінчик язика значно відтягнений від передніх нижніх зубів;• спинка язика високо піднімається до м'якого піднебіння;• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;• голосові зв'язки вібрують.

Звук [і] • губи розтягнуті в «посмішку», утворюють вузьку щілину;• зуби трохи розкриті, утворюють незначну щілину;• кінчик язика упирається в нижні зуби;• передня частина спинки язика високо піднята до твердого піднебіння;• бічні краї язика щільно стискаються з верхніми бічними альвеолами.

Звук [и] • рот широко розкритий;• кінчик язика трохи відтягнутий від нижніх зубів;• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину; • голосові зв'язки вібрують.

Звук [е] • губи розтягнуті в сторони і прилягають до зубів;• зуби розімкнуті;• кінчик язика опущений і не прилягає до нижніх зубів;• спинка язика просувається до середньої частини твердого піднебіння; • м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;• голосові зв'язки вібрують.

Класифікація приголосних звуків

Якість різних приголосних залежить від умов їх творення. В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:1) за участю голосу і шуму в їх творенні (тобто за роботою голосових зв’язок);2) за місцем творення (за активним мовним органом);3) за способом творення;4) за наявністю або відсутністю палаталізації (пом’якшення);5) за наявністю абовідсутністю носового забарвлення.• За участю голосу і шуму (тобто за роботою голосових зв’язок) приголосні діляться на сонорні й шумні.Сонорними називаються приголосні, що складаються з голосу й шуму з перевагою голосу. До сонорних приголосних належать: [в], [й], [р], [р?], [м], [н], [н?], [л], [л?].Шумними називають приголосні, що складаються з голосу і шуму з перевагою шуму (дзвінкі приголосні) або з одного тільки шуму ( глухі приголосні ).Дзвінкі й глухі приголосні, крім звука [ф], утворюють співвідносні пари:

Дзвінкі	Глухі
[б]	[п]
[д]	[т]
[д']	[т']
[з]	[с]
[з']	[с']
[дз]	[ц]
[дз']	[ц']
[ж]	[ш]
[дж]	[ч]
[Ґ ]	[к]
[г]	[х]

• За місцем творення (або за активним мовним органом) усі приголосні поділяються передусім на губні і язикові. Губні приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами. До губних приголосних належать: [б], [п], [в], [м], [ф].Язикові приголосні залежно від того, яка частина язика артикулює до пасивного мовного органа ( зубів, піднебіння, або задньої стінки глотки), поділяються на:1. Передньоязикові.2. Середньоязикові.3. Задньоязикові.4. Глотковий, або фарингальний. При творенні корінь язика зближується із задньою стінкою глотки.

1.

д

д'

т

т'

з

з'

с

с'

дз

дз'

ц

ц'

ж

ш

дж

ч

р

р'

л

л'

н

н'

2.

й

3.

Ґ

х

4.

г

Характеризуючи приголосні за способом творення, враховують характер перепони, що утворюється між мовними органами.

• За способом творення (шуму) приголосні поділяються на три основні групи:зімкненні , щілинні і дрижачі. При вимові зімкнених приголосних активний орган ( нижня губа або язик) тісно змикається з пасивним. Під тиском повітря зімкнення з силою розривається, і при цьому утворюється характерний шум.Шумні зімкнені (в свою чергу) поділяються на проривні і африкати.До проривних належать: [б], [п], [д], [д?], [т], [т?], [Ґ], [к], [м], [н], [н?]. При цьому проривні шумні ([б], [п], [д], [д?], [т], [т?], [Ґ], [к]) називаються ротовими, а проривні сонорні ([м], [н], [н?]) – носовими. При їх вимові в ротовій порожнині утворюється тісне змикання ( як при [б] або [д]), проте одночасно повітря вільно виходить через носову порожнину. При вимові африкат передня спинка язика, наближаючись до піднебіння, спочатку утворює зімкнення . Проте замість моментального прориву цього зімкнення в останній фазі у африкат зімкнення поступово переходить у коротку щілину. Отже, африкати – це звуки складної артикуляції, першим компонентом яких є зімкнення, а другим – щілина. До африкат в українській мові належать: [ч], [ц], [ц?], [дз], [дз?], [дж].При вимові щілинних активний мовний орган, наближаючись до пасивного, утворює вузьку щілину. До щілинних належать: [в], [ф], [з], [з], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л].При вимові дрижачих [р], [р?] кінчик язика періодично або притискається до переднього піднебіння, або відходить від нього.• Приголосні звуки можуть класифікуватися за твердістю – м’якістю. Пом’якшення звуків виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння, чим може ускладнюватися основна артикуляція приголосних.Залежно від відсутності чи наявності роботи середньої спинки язика приголосні поділяються на тверді і м’які. Проте м’якість виявляється не в усіх приголосних однаково. Найбільш м’яким є звук [й], і за ним завжди лишається назва м’який приголосний. Інші приголосні пом’якшуються меншою мірою, і тому їх ще називають пом’якшеними . До них відносяться: [д?], [т?], [з?], [с?], [ц?], [дз?], [л?], [н?], [р?].Крім того, в українській мові, головним чином перед [і], з’являються ледь пом’якшені відтінки ряду твердих приголосних, які не мають м’яких відповідників. Вони називаються напівпом’якшеними. Ці звуки в транскрипції позначаються знаком „апостроф”. До них відносяться: [б?], [п?], [в], [м?], [ф], [ж?], [ч?], [ш?], [дж?], [Ґ?], [к?], [х?], [г?]

Звук [п] • верхня і нижня губа зімкнені;• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука;• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;• голосові звўязки не вібрують.

Звук [б] • верхня і нижня губа зімкнені;• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука ;• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;• голосові звўязки вібрують.

Звук [м] • верхня і нижня губа зімкнені;• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука;• м'яке піднебіння опускається та утворює отвір для проходження струменя повітря через ніс;• голосові звўязки вібрують.

Звук [т] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;• кінчик та передня частина спинки язика упирається у верхні зуби та альвеоли;• бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря; • струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звук [д] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик та передня частина спинки язика упирається у верхні зуби та альвеоли; • бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря; • струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [н] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик язика упирається у верхні зуби та альвеоли; • бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря; • струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами; • м'яке піднебіння опускається і відкриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [к] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору до мўякого піднебіння і утворює з ним зімкнення; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звук [гў] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору до мўякого піднебіння і утворює з ним зімкнення; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [х] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика утворює щілину з мўяким піднебінням ; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звук [г] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а корінь язика наближається до спинки глотки; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [в] • верхні зуби змикаються з нижнюю губою, утворюючи вузьку щілину; • язик спокійно лежить біля нижніх зубів; • м'яке піднебіння підняте і закриває прохід у носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [ф] • верхні зуби змикаються з нижнюю губою, утворюючи вузьку щілину; • язик спокійно лежить біля нижніх зубів; • м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звук [й] • губи і зуби набувають положення наступного голосного звука; • кінчик язика упирається в нижні ясна, а середня частина спинки язика утворює щілину з твердим піднебінням; • м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [с] • губи розтягнуті в посмішку; • зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені; • широкий кінчик язика за нижніми зубами; • спинка язика піднімається до твердого піднебіння, чим утворює щілину; • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звук [з] • губи розтягнуті в посмішку; • зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені; • широкий кінчик язика за нижніми зубами; • спинка язика піднімається до твердого піднебіння, чим утворює щілину; • струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [ц] • губи розтягнуті в посмішку або набувають положення наступного голосного; • зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені; • кінчик язика за нижніми зубами; • передня частина спинки язика утворює зімкнення з альвеолами, яке поступово переходить в щілину; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звукосполучення [дз] • губи розтягнуті в посмішку або набувають положення наступного голосного; • зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені; • кінчик язика зімкнений з нижніми зубами; • передня частина спинки язика утворює зімкнення з альвеолами, яке плавно переходить в щілину; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [ш] • губи трохи витягнуті вперед; • зуби злегка розкриті; • широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину; • бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звук [ж] • губи трохи витягнуті вперед; • зуби злегка розкриті; • широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину; • бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [ч] • губи трохи витягнуті вперед; • зуби злегка розкриті; • кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину; • бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звукосполучення [дж] • губи трохи витягнуті вперед; • зуби злегка розкриті; • кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину; • бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звукосполучення [шч] • губи трохи витягнуті вперед; • зуби злегка розкриті; • широкий кінчик язика піднімається до альвеол і утворює з ними щілину; • середня частина язика опущена • бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки не вібрують.

Звук [л] • губи набувають положення наступного голосного звука; • зуби злегка розкриті; • звужений кінчик язика упирається у верхні різці або альвеоли; • корінь язика піднімається до мўякого піднебіння; • бічні краї язика не стискаються з верхніми кутніми зубами, а тому видихуваний струмінь повітря проходить крізь щілину, що утворюється між ними; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.

Звук [р] • губи набувають положення наступного голосного звука; • зуби злегка розкриті; • широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря; • бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові звўязки вібрують.