3. Робота з малюнками

Створення і редагування малюнків. Для роботи з векторними малюнками служить панель інструментів Малювання (Вигляд > Панелі інструментів > Малювання). Основним засобом цієї панелі, призначеним для створення найпростіших об'єктів, є список автофігуи, що розкривається. В його категоріях представлені заготівки для створення ліній, прямих і кривих, найпростіших геометричних фігур, фігурних стрілок і виносних ліній, креслярських елементів для блок-схем і функціональних схем і іншого. При створенні і редагуванні векторних об'єктів використовують наступні прийоми і засоби.

1. Векторні об'єкти створюють шляхом їх вибору з категорій списку автофігуи.

2. Їх розмір редагують шляхом перетягування маркерів виділеного об'єкту в полі документа.

3. Зручним засобом, що спрощує створення геометричних фігур, є допоміжна координатна сітка. Командою Дії > Сітка відкривають діалогове вікно Прив'язка до сітки. В ньому задають крок сітки і спосіб відображення горизонтальних і вертикальних ліній. Прапорець Прив'язати до сітки забезпечує точне позиціонування вузлових точок фігур у вузлах координатної сітки. Він зручний, якщо створюються прості (переважно прямолінійні) геометричні фігури. При редагуванні готових фігур прив'язка до вузлів сітки може створювати незручності — в цьому випадку її відключають або виконують переміщення об'єктів при натискуючій клавіші ALT.

4. Товщина контурної лінії і колір заливки об'єкту відносяться до властивостей об'єкту. Всі властивості об'єктів можна редагувати в діалоговому вікні Формат автофігуи, яке відкривають командою Формат > Автофигура, або через контекстне меню об'єкту, або подвійним клацанням на самому об'єкті. Зокрема, для управління товщиною і формою контурних ліній, а також параметрами заливки служать елементи управління вкладки Кольори і лінії даного діалогового вікна.

5. Поворотом об'єкту можна управляти дискретно і безперервно. Для довільного повороту фігури використовують кнопку Вільне обертання на панелі інструментів Малювання. Для повороту на фіксований кут значення кута вводять в полі лічильника Поворот на вкладці Розмір діалогового вікна формат автофігури.

6. Взаємодія мальованого об'єкту з навколишнім текстом може бути достатньо складною. Так, наприклад, текст може обтікати малюнок по заданій схемі, але він може лежати і поверх малюнка, і під ним. Вибір методу взаємодії малюнка з текстом виконують на вкладці Положення в діалоговому вікні Формат автофігури.

Створення написів в полі малюнка. Мальовані об'єкти можуть містити текстові елементи, наприклад: заголовки, буквені або цифрові позначення на схемах і кресленнях. У принципі, необхідні написи можна створити і основними засобами текстового процесора, але в цьому випадку дуже важко забезпечити точне положення малюнка щодо пов'язаного з ним тексту, особливо якщо текст не остаточний і може далі редагуватися і форматуватися. Для Web-сторінок цей метод взагалі неприйнятний, оскільки вони форматуються при кожному перегляді, причому непередбачуваним чином.

Для створення текстових елементів, приєднаних до автофигурам або малюнків, служить спеціальний засіб Напис (Вставка > Напис). Створивши автофигуру, поряд створюють елемент Напис. В полі написи вводять необхідний текст, після чого напис можна редагувати. Її розмір підганяють під розмір що міститься в ній тексту перетягуванням маркерів. Інші властивості напису задають в диалоговом вікні Формат напису, яке для виділеного напису відкривають командою Формат > Напис. Елементи управління, представлені на вкладках цього вікна, дозволяють набудувати:

• фоновий колір (якщо задати параметр Немає заливки, напис лежатиме на прозорому фоні);

• колір, тип і товщину обрамляючих ліній (якщо при виборі кольору задати параметр Немає ліній, то інші параметри не мають сенсу);

• розміри внутрішніх полів між текстом і зовнішньою рамкою поля Напис (призначаються на вкладці Напис).

Створивши об'єкт Напис, його можна згрупувати з малюнком, і тоді вони представлятимуть цільну композицію.

Для автофигур є особливий засіб створення текстового оформлення — текст може розміщуватися в полі автофигуры. Це виконують командою Додати текст в контекстному меню автофигуры. Якщо текст дуже великий, можна або змінити розмір автофигуры шляхом перетягування її маркерів, або змінити формат тексту, зменшивши розмір шрифту засобами панелі Форматування.

Робота з композиціями малюнків. Складніші малюнки створюються шляхом комбінування найпростіших малюнків, тобто є композиціями. У разі, коли готується композиційний малюнок, слід брати до уваги не тільки взаємодію об'єктів з навколишнім текстом, але і їх взаємодію між собою.

1. Декілька найпростіших об'єктів групують в один композиційний об'єкт командою Групування > Групувати контекстного меню. Для угрупування всі об'єкти повинні бути заздалегідь виділений, наприклад клацаннями лівої кнопки миші при натискуючій клавіші SHIFT. Зворотна операція Угрупування > Розгрупувати дозволяє «розібрати» композиційний об'єкт на складові.

2. Якщо об'єкти, що становлять композицію, перекривають один одного, важливо мати засіб управління їх перекриттям. За умовчанням передбачається, що кожний об'єкт має власний «шар» в малюнку. Об'єкти, створені раніше, лежать нижче, а об'єкти, створені пізніше, розташовуються на більш високих шарах. Відповідно, при накладенні більш пізні об'єкти перекривають більш ранні. Цей порядок можна змінити, вибравши положення виділеного об'єкту щодо інших об'єктів і щодо основного тексту. Засоби для цього представлені в пункті Порядок контекстного меню об'єкту.

3. Якщо об'єкти, що становлять композицію, не перекривають один одного, важливо мати засіб їх відносного вирівнювання між собою. Для взаємного вирівнювання декількох об'єктів їх слід виділити, а потім дати команду Дії — Вирівнять/розподілити (за допомогою кнопки Дії панелі інструментів Малювання).

Операція розподілу виконується, тільки якщо група складається більш ніж з двох об'єктів. Між об'єктами автоматично встановлюються рівні інтервали. При вирівнюванні по вертикалі об'єкти можна рівномірно розподілити по горизонталі і, відповідно, навпаки.

Робота з кліпартами. Створення достатньо складних композицій може бути дуже трудомістким. В таких випадках використовують готові бібліотеки (колекції) малюнків (клипартов), у тому числі і тематичних. Такі бібліотеки розповсюджуються на окремих компакт-дисках, їх можна знайти в Інтернеті, але базова, найпростіша колекція може бути встановлений разом з текстовим процесором — вона входить в комплект поставки пакету Microsoft Office.

Для вставки клипартів використовують команду Вставка > Малюнок > Картинки. Відповідна кнопка є і на панелі інструментів Малювання. Діалогове вікно, що відкривається при цьому, називається Вставка картинки. Ця назва достатньо умовна, оскільки кліпарт — поняття розширене. До клипартам відносять не тільки графічні об'єкти, але і звукові кліпи, і відеокліпи — їх теж можна вставити в документ засобами даного діалогового вікна.

Графічні кліпарти зосереджені на вкладці Малюнки. Вони класифіковані по категоріях. Розшукавши потрібний кліпарт, достатньо виділити його і вставити в документ клацанням на кнопці Вставити кліп.

При роботі з клипартами слід мати на увазі, що підібрати саме той клипарт, який найкращим чином відповідає характеру документа, можна далеко не завжди. Тому клипарты слідує розглядати не як готові засоби оформ-

ления, а як заготівки для їх створіння. Кліпарти — це композиційні об'єкти. Їх можна «розбирати» на складові, редагувати їх елементи по окремості, створювати композиції з об'єктів, узятих з різних клипартов. Все це виконується шляхом редагування клипартов, вставлених в документ.

Звичайний порядок редагування клипартов наступний:

• клипарт виділяють клацанням лівої кнопки миші;

• відкривають його контекстне меню клацанням правої кнопки;

• в контекстному меню вибирають команду Змінити малюнок — він відкривається в окремому вікні редагування;

• в цьому вікні працюють з окремими об'єктами, що становлять малюнок.

При роботі з об'єктами клипарта використовують команди розгрупувала і зміни порядку. Якщо з складної композиції треба виділити один становлячий об'єкт, то найпростіший прийом полягає не в тому, щоб виділити всі елементи, які в нього входять, а в тому, щоб видалити ті, які не входять. Після кожного з видалень можна подавати відміняючу команду CTRL+Z, перевіряючи, що змінилося у складі малюнка. Якщо зміни бажані, їх відновлюють командою CTRL+Y, а якщо немає — переходять до вибору і видалення інших елементів.

Комбінування об'єктів, що належать різним клипартам, виконують шляхом копіювання через буфер обміну Windows (CTRL+C і CTRL+V). При створенні нових об'єктів з готових клипартов часто доводиться змінювати розмір підсумкового малюнка. Найпростіший спосіб для цього — скористатися кнопкою Відновити межі малюнка на панелі інструментів Зміна малюнка. Більш правильна назва цієї кнопки — Підігнати поля, оскільки при цій операції відбувається підгонка меж малюнка за розміром вмісту.

Спеціальні засоби оформлення. Ці засоби оформлення представлені кнопками на панелі інструментів Малювання. Вони дозволяють:

• управляти кольором заливки, кольором контура і кольором тексту;

• управляти товщиною суцільних ліній і параметрами штрихових ліній;

• перетворювати лінії в стрілки і управляти формою їх кінців;

• створювати тіньові ефекти;

• створювати тривимірні ефекти.

Для кожної з вказаних кнопок відкривається палітра, що дозволяє набудувати результат дії ефекту. Якщо до об'єкту застосований тіньовий або тривимірний ефект, то редагувати результат цього ефекту безпосередньо в полі документа не можна, оскільки на відміну від контурів плоских об'єктів контури тривимірних ефектів не є об'єктами і не мають управляючих маркерів. Тому для об'єктів, що мають тіньове або тривимірне оформлення, використовують інші прийоми редагування:

• виділяють об'єкт в полі документа;

• використовують кнопку Тінь або Об'єм на панелі інструментів Малювання;

• в палітрі, що відкрилася, вибирають елемент управління Настройка тіні або Настройка об'єму;

• при цьому відкривається однойменна панель інструментів, за допомогою яких і редагують спеціальні об'єкти.