20. Морфологічні мовні засоби наукового стилю

Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними. У науковій мові більшою мірою переважають іменники,дієслова,прикметникиі меншою міроюзайменникитачастки.

Іменникє найпоширенішим в наукових текстах, зокрема, іменники з абстрактним значенням івіддієслівні іменники(дослідження, узагальнення). Слід звернути увагу на вживанняродового відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни:

Прикметник.У науковому стилі використовують найчастіше відносні прикметники (аналітичний, експериментальний) та аналітичні форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників (удаліший, найдоцільніший).

Дієслово.Для вживання дієслів у науковому стилі є характерним:Числівник.Однозначні числа, які не мають посилань на одиниці виміру, у науковому тексті записують словами. Складні і складені кількісні та дробовічислівникипозначаються цифрами.

Займенники.Займенникмивикористовується для вираження думки певної групи людей, але частіше він вживається у сполукахна нашу думку, на наш погляд. Займенниквивживається для вираження поваги, пошани:прошу Вас, зважаючи на Вашу думкутощо. Вживаними є вказівні займенникицей, той, такийз прийменниками:у тому випадку, з цією метою.

Прислівник.У науковому тексті вживаними єприслівникизі значенням ознаки дії (принагідно), стану особи (радісно, приємно), іншої ознаки (вдячно, мудро). Можливе також використання ступеневих форм якісно-означальних прислівників (найсердечніше подякувати).

21. Характеристика лексичного рівня наукового стилю

Характерною рисою наукового стилю є його висока насиченість термінами. При цьому частка термінів у порівнянні із загальновживаною лексикоюне однакова в різних жанрах наукової мови. Необхідною умовою наукової мови є правильне, логічневизначення понять, що вводяться термінами. Неправильно вживаний або незрозумілий термін може дезінформувати читача.

22.Синтаксис наукового мовлення

Для синтаксису наукового мовлення є характерним:

• сполучниковий зв'язок;

• складні конструкції;

• двоскладні речення з простим дієслівним присудком: Студент урахував зауваження наукового керівника…;

• простий дієслівний присудок, виражений дієсловом активного стану у формі 3-ї особи однини чи множини теперішнього,минулого чи майбутнього часу: Рада директорів розгляне це питання на засіданні…;

• безособові речення із присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то та об'єктом — прямим додатком у формі іменника у знахідному відмінку безприйменника (застосовано метод, прочитано дисертацію); *

• складні речення з чітко вираженим складносурядним або складнопідрядним зв'язком (що, оскільки ксіва, в наслідок того, у зв'язку з тим, бо, тоді як тощо)

23.Мовні особливості наукової праці

У науковій праці широко використовуються відносніприкметники, оскільки саме вони, на відміну від якісних, дають змогу з максимальною точністю вказувати достатні та необхідні ознаки понять. Від відносних прикметників не можна утворювати ступені порівняння. Використовуючи в науковому тексті якісні прикметники й утворюючи від них ступені порівняння, перевагу віддають аналітичним формам вищого та найвищого ступенів. Для утворення найвищого ступеня порівняння якісного прикметника використовують слова найбільш, найменш.

Дієслово та дієслівні форми несуть у тексті наукової праці особливе інформаційне навантаження. Автори зазвичай пишуть проблема, яка розглядається, а не проблема, яка розглянута, бо саме така дієслівна форма служить для окреслення постійної ознаки предмета й використовується в описі доведення, будови приладів, машин тощо. Широко вживаються також дієслівні форми недоконаного виду минулого часу дійсного способу, бо вони не фіксують відношення до дії, яка описується, на момент висловлювання. Рідше – дієслова умовного і майже ніколи – наказового способу. Часто використовуються зворотні дієслова, пасивні конструкції, що зумовлено необхідністю підкреслити об’єкт дії, предмет дослідження (наприклад, у даній статті розглядаються…, передбачено виділити додаткові кредити…).