2.2 Реєстрація шлюбу за двосторонніми міжнародними договорами укладеними Україною

Договори – одна із найстарших правових конструкцій. Раніше за них в історії зобов’язального права виникли тільки делікти [7, 8]. За пандектною структурою уся особлива частина цивільного права України фактично представляє собою зобов’язальне право, якого складає договірне право. На сьогодні кожен вид договору, укладання якого передбачене чинним Цивільним кодексом України, детально проаналізовано у низці юридичних публікацій і перед договірним правом постають нові завдання, які виходять за межі цивілістичної науки.

Мета двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах полягає у спрощенні, а подекуди й відміні складної процедури легалізації документів, які видаються уповноваженими органами сторін таких договорів. Проте це суто теоретично, оскільки для пересічного українця складнощі тільки розпочинаються. Можливо, мало хто замислюється над цим, але як на практиці одружитися за кордоном? Слід зважити на те, що у державах, які не входять до СНД, не існує органів реєстрації актів цивільного стану. Наприклад, у тій самій Кубі працюють державні реєстратори, які реєструють шлюб відповідно до Сімейного кодексу Куби 1975 року. Вони переважно виїжджають на місце, де має відбутися церемонія. Як правило, готель, до якого приїжджає українська пара, самостійно організовує весілля на своїй території і запрошує туди реєстратора.

Муніципалітети реєструють шлюби на підставі Закону Кіпру № 104 (1) «Про реєстрацію шлюбів» 2003 року. Зацікавлені особи повинні особисто з’явитися до Департаменту реєстрації шлюбів і отримати інформацію про документи, які необхідно надати для укладення шлюбу.

Після надання всіх необхідних документів шлюб може бути зареєстрований або в загальному порядку (з повідомленням), тобто не раніше 15 днів після подачі заяви, але не пізніше трьох місяців, або в терміновому порядку, за умови, що Реєстратор згоден з причинами термінового оформлення шлюбу. Термінова реєстрація шлюбу може бути здійснена у день подачі заяви або раніше встановленого 15-денного строку.

За серйозних причин пара може укласти шлюб у день подачі заяви або до закінчення 15-денного терміну.

При звичайній реєстрації (з повідомленням) пара може зареєструвати свій шлюб не раніше 15 днів з дня подачі заяви, але не пізніше трьох місяців.

Процедура реєстрації шлюбу досить проста. За часом вона займає всього 10–15 хв. Відразу після реєстрації шлюбу молодята отримують оригінал свідоцтва про шлюб, підписаного Реєстратором шлюбів.

Колізійному праву України відомі різні колізійні прив’язки, спрямовані, зокрема, на вибір законодавства у випадках реєстрації шлюбів між громадянами України з іноземцями та між іноземцями. Переважно це прив’язки до закону місця реєстрації шлюбу та громадянства особи. Водночас колізійні норми можуть регулювати вибір законодавства щодо матеріальних умов оформлення шлюбу; умов форми шлюбу та стосовно перешкод до реєстрації шлюбу.

Іноземці мають в Україні такі ж права і обов’язки у сімейних відносинах, як і громадяни нашої держави. Шлюби, які реєструються в Україні між громадянами України з іноземцями чи між іноземцями, регулюються законодавством України. Це стосується як матеріальних, так і формальних умов реєстрації шлюбу, а також перешкод до його реєстрації.

Іноземці для реєстрації шлюбу в Україні пред’являють національний паспорт, до якого обов’язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується консульською установою або дипломатичним представництвом України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець, Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом. У зв’язку з тим, що у національних паспортах іноземних громадян відсутні відомості про сімейний стан, їх власники повинні одночасно подати документ про те, що вони не перебувають у шлюбі, тобто довідку про сімейний стан. Зазначена довідка видається компетентним органом країни відповідного громадянства та легалізується консульською установою або дипломатичним представництвом України в цій країні. Якщо в паспортах іноземних громадян є відмітка про припинення шлюбу, довідка про сімейний стан повинна бути пред’явлена за період після розірвання шлюбу. Якщо іноземний громадянин раніше перебував у шлюбі, але шлюб розірвано або припинено у зв’язку зі смертю другого з подружжя, він повинен пред’явити свідоцтво або рішення суду про розірвання шлюбу або про смерть. Зазначені документи також повинні бути легалізовані та перекладені на українську мову.

Перед поданням заяви на реєстрацію шлюбу спеціалісти міського відділу реєстрації актів цивільного стану роз’яснюють порядок визнання укладеного шлюбу в Україні. Законодавство України не містить жодних обмежень і винятків щодо реєстрації шлюбу громадян України з іноземцями та не беруться до уваги перешкоди, передбачені законом країни, громадянином якої є іноземець, А саме: національні, релігійні або расові обмеження, згода батьків на вступ до шлюбу тощо. Такі шлюби визнавалися б дійсними в Україні й тоді, коли вони порушували б національний закон подружжя. Водночас це не означає, що такі шлюби діставали б визнання в інших країнах.

Шлюб між громадянином України та іноземцем, укладений за межами України, визнається дійсним незалежно від процедури його оформлення. Якщо закон держави, в якій реєструється шлюб, допускає його релігійну форму або визнає дійсним фактичний шлюб, немає підстав для визнання такого шлюбу недійсним і в Україні.

Значна частина договорів про правову допомогу за участю України, а саме з Албанією, Грецією, Іраком, Італією, Єменом, Кіпром, Китаєм, Північною Кореєю, Монголією, Румунією, Тунісом, Угорщиною, Сербією, не містять колізійних норм щодо реєстрації шлюбу. Договори з В’єтнамом, Грузією, Кубою, Молдовою, Польщею, іншими державами передбачають, що умови реєстрації шлюбу визначаються для кожної особи, яка бере шлюб, законодавством тієї держави-учасниці договору, громадянином якої є особа. У договорах із Кубою, Фінляндією, Чехією альтернативною до прив’язки закону громадянства є прив’язка до закону держави, де проживає особа, яка бере шлюб. В окремих договорах (наприклад із Грузією) зазначено, що стосовно перешкод до реєстрації шлюбу повинні бути дотримані вимоги законодавства тієї договірної держави, на території якої шлюб реєструється.

Мінська конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року містить ст. 26 «Укладення шлюбу», в якій зазначається: «Умови укладення шлюбу визначаються для кожного з майбутнього подружжя законодавством Договірної Сторони, громадянином якої він є, а для осіб без громадянства – законодавством Договірної Сторони, що є їх постійним місцем проживання. Окрім того, щодо перешкод до укладення шлюбу повинні бути дотримані вимоги законодавства Договірної Сторони, на території якої укладається шлюб». Отже, у зазначеній статті знайшли застосування три колізійні прив’язки: закон громадянства, закон місця проживання, закон місця укладення шлюбу [11, 211].

РОЗДІЛ 3.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ШЛЮБУ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНОГО ЕЛЕМЕНТА