2. Формування інвестиційної політики підприємства

Інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі та реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових інвестицій з метою забезпечення високих темпів розвитку та постійного зростання ринкової вартості підприємства.

Основні етапи формування інвестиційної політики підприємства:

1. Аналіз інвестиційної діяльності в попередньому періоді.

2. Дослідження та врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон’юнктури інвестиційного ринку.

3. Врахування стратегічних цілей розвитку підприємства щодо реалізації інвестиційної політики.

4. Вибір політики формування інвестиційних ресурсів.

5. Обґрунтування типу інвестиційної політики підприємства в залежності від цілей вкладення капіталу та з урахуванням ризикових переваг.

6. Формування інвестиційної політики підприємства по основних напрямах інвестування.

7. Формування інвестиційної політики підприємства в галузевому розрізі.

8. Формування інвестиційної політики підприємства в регіональному розрізі.

9. Забезпечення взаємозв’язку основних напрямів інвестиційної політики підприємства.

3. Інвестиційний ринок і його інфраструктура

Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних прибутків потенційному інвесторові для початкового капіталу, як правило, недостатньо.

Ринок фінансових активів (інвестиційних ринок) поділяється на грошовий ринок (ринок цінних паперів – боргових свідоцтв з терміном погашення менше року), ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов’язань по довгострокових кредитах).

Ринок капіталів в свою чергу поділяється на первинний (торгівля новими цінними паперами) і вторинний (торгівля між інвесторами раніше випущеними цінними паперами, які знаходяться в обертанні).

Фондові біржі є вторинними ринками капіталів, оскільки на них котируються цінні папери, які вже знаходяться в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку, і, відповідно, не отримує прибутків від такого продажу.

3. Формування та оптимізація інвестиційного портфеля

Сукупність різних інвестиційних інструментів для досягнення конкретної мети вкладника – це інвестиційний портфель. Набір цінних паперів, що знаходяться у інвестора, називається портфелем цінних паперів. В портфель можуть входити як цінні папери одного типу так і різні інвестиційні цінності, наприклад, акції, облігації, депозитні і ощадні сертифікати тощо.

Отже, інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики.

За цілями формування інвестиційного прибутку розрізняють портфель доходу і портфель зростання.

Портфель доходу – це інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі. Цей портфель орієнтований на високу поточну віддачу інвестиційних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити отримання більш високої норми інвестиційного прибутку на вкладений капітал.

Портфель зростання являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі незалежно від рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства, оскільки норма прибутку при довгостроковому фінансовому інвестуванні завжди вища, ніж при короткостроковому.

За відношенням до інвестиційних ризиків розрізняють: агресивний, помірний (компромісний) та консервативний портфелі.

Ефективність формування інвестиційного портфеля пов’язана з використанням сучасної «портфельної теорії», розробниками окремих положень якої стали Г.Маркович, Д. Тобін, В.Шарп та інші. «Портфельна теорія» являє собою заснований на статистичних методах механізм оптимізації інвестиційного портфеля, що формується по заданих критеріях співвідношення рівня його прибутковості і ризику. Ця теорія складається з наступних розділів:

1. оцінка інвестиційних якостей окремих видів фінансових інструментів інвестування;

2. формування інвестиційних рішень відносно включення в портфель індивідуальних фінансових інструментів інвестування;

3. оптимізація портфеля, спрямована на зниження рівня його ризику при заданому рівні прибутковості;

4. сукупна оцінка сформованого інвестиційного портфеля по співвідношенню рівня прибутковості і ризику.

Питання для самоконтролю і самопідготовки

1. Поняття інвестицій та їх основні види.

2. Поняття управління інвестиціями.

3. Задачі управління інвестиційної діяльністю.

4. Принципи формування інвестиційної політики підприємства.

5. Інфраструктура інвестиційного ринку.

6. Поняття та види інвестиційного портфеля.

7. Види інвестиційних портфелів за відношенням до ризиків.

8. Сучасна «портфельна теорія».

Література.

• Бланк И.А. Финансовый менеджмент: [підручник] –. К.: Ника-Центр, 2004. –С.452-456.

• Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: [підручник]. – К.,2004.- С.284 -334.

• Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент. Х., 2003. – С.165-167.

• Финансовый менеджмент: [підручник]/ Под ред Г.Б.Поляка. – М.: Финансы. – 1997. – С. 378-399.

• Финансовый менеджмент. Под ред.. Н.Ф. Самсонова. – М.: Финансы. – 1999. – С. 341-353.

• КрайникО.П., Клепкова З.В. Фінансовий менеджмент: [Навч. посібник] – К.: Дакор. – 2000. – С.107-111.