3. Школа поведінкових наук

  

Паралельний розвиток психології та соціології, а пізніше соціоніки та удосконалення методів досліджені. цих наук значно удосконалили вивчення поведінки лю дини на робочому місці, що зумовило в 50-ті роки від хід від школи людських стосунків і створення нового напряму, який дістав назву школи поведінських наук (біхевіористської школи). Представниками цієї школи є К. Арджиріс, Р. Лайнкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг. Якщо прихильники школи людських стосунків зосередилися па проблемах налагодження мікрокліма ту в колективі, то представники поведінської школи намагалися падати допомогу працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей для самовиявлення в про цесі праці. Виходячи і цього, будувалися концепції шко ли поведінських наук відносно управління організаціями підвищення ефективності використання людських ре сурсів.

У 60-ті роки поведінський підхід став надзвичайно популярним і охопив майже всю сферу управління в економічно розвинених країнах.

            Як і попередні школи, прихильники школи поведінських наук вважали, що вони знайшли найбільш ефективний шлях розв'язання проблем успішного управління «від ефективності пра цівника - до ефективності організації».

Теоретичні дослідження такого напряму у нашій країні практично не провадилися. Більшість праць у цьому напрямі присвячена кришці теорії як засобу експлуатації трудящих капіталістами.

  

4. Концепція управління за цілями п. Друкера

  

Пітер Друкер (1909) запропонував концепцію управління за цілями. На той час (50-ті роки) увага менеджерів була сконцентрована на функціях та процесах. Ідея Друкера, що управління має починатися з розробки цілей, потім переходити до формування функцій, системи взаємодій та процесу, перевернула логіку управління. Згодом виникли ситуаційні теорії, суть яких полягає у тому, що результат однакових управлінських дій у різних ситуаціях дає різні результати. Друкер хотів орієнтувати компанії на клієнтів, а не тільки на технологію. Працюючи в стилі відомого віденського психоаналітика, Друкер зондував глибоко, задавав питання і відстежував зв'язки. В центрі уваги теорії Друкера - підприємницька діяльність, інновації, роль менеджерів в організації, організаційні цілі і логіка формування організаційних структур. Він є одним із творців теорії управління за цілями, розробником методу навчання за кейсами (case study), ініціатором порівняльного дослідження культур.

Відповідно до його концепції, суспільство - це глобальна організація, причому нинішня стадія його розвитку обумовлена домінуванням ринкових стосунків і визначається як "глобальний торгівельний центр".

Саме Друкерові належить ряд відомих і широко використовуваних принципів і положень у менеджменті. Наприклад: визначення менеджменту "як проблемної ініціативи", а менеджера "як динамічного елемента будь-якого суспільства". З його ім'ям зв'язані тези: "децентралізація управління - це спосіб упорядкування великої організації", "оптимізація приватних функцій організації не веде до оптимізації цілого".

В рамках теорії управління за цілями, діяльність по формуванню і встановленню системи цілей і роботи з ними розглядається як головна задача менеджера, а система цілей - як фактор, що впливає на структуру організації і забезпечує її ефективне функціонування і довгостроковий розвиток.

Друкер розглядає управління за цілями як необхідний елемент діяльності менеджерів у діловій організації і вважає, що їх основними функціями є формування цілей і співвіднесення із загальними цілями.

Ґрунтуючись на уявленні про ділову організацію як про систему, що має безліч потреб, Друкер думає, що менеджери повинні обов'язково враховувати і відбивати у сформованій на різних рівнях організації системі цілей.

Пітер Друкер пов'язує виникнення системи цілей з різноманіттям задач, які розв'язуються менеджерами в різних секторах, а також з розмаїтістю потреб різних соціальних груп як усередині, так і поза організацією, зацікавлених у її діяльності. Він формує дві тези:

1. Менеджер не може ефективно керувати організацією, орієнтуючись тільки на економічну мету.

2. Робота з удосконалення системи цілей і із системою цілей необхідна будь-яким діловим організаціям, оскільки їхнє виживання й успішний розвиток залежать від задоволення різноманітних потреб соціальних груп.

Виходячи з цього, П. Ф. Друкер формує зразковий перелік цілей організації, зв'язаних:

• з визначенням типу (типів) ринків, на якому вона повинна працювати;

• з установленням типу продукту, що випускається на даний ринок;

• з визначенням рівня планованого прибутку;

• з установленням типу і джерела необхідних ресурсів;

• з відношенням до нововведень і припустимого ризику;

• із задоволенням потреб персоналу;

• із забезпеченням суспільного визнання її діяльності в більш широкому соціумі;

• з розвитком менеджменту як головного фактора організаційного розвитку.

У рамках даної концепції робота з цілями необхідна для підвищення ефективності діяльності і розробки довгострокових стратегій розвитку організації. Зміст цієї роботи може бути зведений до вибору переліку цілей, розміщенню пріоритетів у системі цілей, "врівноважуванню" та "жонглюванню" цілями. Нарешті, саме зі співвіднесеннями реальних результатів із планованими (на основі створеної системи цілей), а також зі співвіднесенням цілей між собою зв'язується оцінка ефективності діяльності організації.

Розглядаючи цілі як планований результат діяльності організації, Пітер Друкер намагається визначити задачі, рішенню яких сприяє робота з цілями:

• оцінка "широкого спектра комерційних, виробничих і соціальних процесів" і їхньої інтерпретації";

• перевірка істинності тверджень, латентно закладених менеджером в основу проведеного курсу;

• оцінка і прогнозування поводження окремих працівників, підрозділів і інших організацій;

• удосконалювання діяльності організації.

•