118. Художні цінності водевілю Кропивницького "По ревізії"

Твір пізнього періоду творчрсті. Одноактна комедія «По ревізії» (серед авторських жанрових визначень -“етюд”). Відбилися найкращі традиції української реалістичної драматургії у викритті сільських урядовців.Зображені в комедії представники сільської влади — елемент адміністративної машини. Критикує безглуздість роботи бюрократичного апарату. Сільські урядовці — проміжна ланка між державною бюрократією і народом — виробили свої, далекі від народних інтересів «закони» керування громадськими справами. Історія сварки баби Риндички й солдатки Пріськи та примирення їх з допомогою “начальства” - як театралізований народний анекдот, і у цій своїй якості твір якнайближче підходить до свого жанру – інтермедії. Діалог старшини і Риндички ззовні досить смішний і діалогічністю своєю, й індивідуальною манерою кожного, у яких відбивається стиль мислення цілого соціального прошарку вести розмову, і колоритними подробицями, які не завжди дотичні до теми бесіди. Та за уважного вчитування і осмислення він являє песимістичну картину, з одного боку, безпросвітної темноти й забобонності селянки і, з другого, абсолютної тупості представника влади, чия логіка мислення, адміністративних дій цілком залежить то від чергової чарки, то від свого нікчемно-егоїстичного хвилинного інтересу, то від будь-якого випадку. Отже, підстави твердити про наближення твору не стільки до реалістично-побутової комедії, скільки до політичної сатири.

119. Цикл «Бориславські оповідання» І.Франка (тематика, ідейне спрямування, художність)

Тематика - історія первісного капіталістичного нагромадження, а саме соціальні конфлікти на нафтових промислах у Бориславі. Доля людини за умов первісного нагромадження капіталу; перетворення вчорашнього селянина-господаря в пролетаря і появу нового хазяїна землі –капіталіста-промисловця. Ідейне спрямування – життя є безперервною, жорстокою боротьбою між двома непримиренними таборами, з одного боку, нещадно експлуатованою масою трудящих, з другого, – згуртованою і єдиною в координуванні засобів експлуатації, хоч взаємно конкуруючою групою хижаків – промисловців. Суспільні відносини і державний устрій сприяють останнім, що й викликає спочатку на задоволення,обурення, далі самооборону і в кінці – активний наступ людей праці на капітал. У відповідності до етапів робітничого руху Франко відтворює ступені розвитку класової свідомості. Перший етап – це пролетаризація селянської бідноти і безповоротний перехід її з стану селянства в лави робітників. Цій стадії відповідає ще селянська індивідуалістична свідомість. Другим етапом є організація робітничої маси до активних виступів. На цій стадії свідомість робітників з індивідуалістичної переростає уже в робітничу солідарність. Коли оповідання «Навернений грішник», «На роботі», «Ріпник», повість «Boaconstrictor» зображують перший етап робітничого руху, то повість «Борислав сміється»зображує другий. Художність - в яскравих, барвистих картинах відбила ідеї, прагнення і почуття цілого покоління українського народу. Показуючи в цих творах (циклі оповідань) процес розвитку капіталізму, становлення і ріст робітничого руху в Галичині, письменник барвисто змальовує соціальні характери, психологію героїв. Багатством і яскравістю відзначається у нього колекція бездушних експлуататорів: крок за кроком він простежує їх економічний зріст, аналізує причини, що сприяють цьому. Симпатії автора цілком на стороні знедолених, трудящих.