30. Мислення дитини молодшого шкільного

віку знаходиться на переломному етапі

розвитку: здійснюється перехід від наочно-

образного до словесно-логічного мислення.

Але провідним видом мислення в молодшому

шкільному віці – образне, яке є різновидом

просторового мислення.

У дошкільників сформовані деякі

просторові уявлення та вміння орієнтуватися в

трьохвимірному оточенні світу, а у

старшокласників – мислити в площині,

двохвимірному середовищі. Початкова школа є

проміжним рівнем, де майже немає відомостей

про просторові фігури і учні повинні швидко

перебудувати свою структуру психічних

операцій – мислити в площині, а не в звичному

трьохвимірному просторі. На початку навчання у школі дитина

зберігає предметність незнайомих

геометричних тіл, так, наприклад, циліндр –

стакан, конус – дзиґа або дах, чотирикутна

призма – стовпчик та інше. Помилки в пізнанні

геометричних тіл свідчать про низький рівень

орієнтування дітей у формах. До навчання у

школі дитина засвоює лише дві форми: куля і

куб. При цьому, куб їй знайомий як елемент

будівельного матеріалу (кубик), а не як

геометричне тіло. Плоскі фігури вони знають

краще, серед них – коло, квадрат, трикутник,

іноді овал. В цей період діти ще легко плутають

об’ємні тіла з плоскими фігурами.

Отже, для розвитку просторового мислення

молодших школярів необхідно включати

геометричний матеріал під час моделюючої

діяльності. Діяльність дотикового та зорового

аналізатора допомагають формувати

Н 133

геометричний образ так необхідний для

розвитку просторового мислення. Дотиковий

аналізатор є одним з важливих джерел

людських знань про простір і механічні

властивості предметів.

31.Методи вікової психології. Моделювання

Вікова психологія як комплексна дисципліна використовує широкий арсенал різноманітних методів вивчення психічного та особистісного розвитку індивіда, кожен із яких нерозривно пов'язаний із теорією та методологічними принципами психологічної науки. Окремі з них є загальнонауковими, інші - загальнопсихологічними, ще інші - методами власне вікової психології.

Оскільки системні зв'язки в предметі пізнання існують об'єктивно і притаманні всім галузям соціальної дійсності, вікова психологія цілком закономірно вдається до загальнонаукових методів їх вивчення.

Спираючись на дані досліджень конкретної проблеми, вікова психологія з'ясовує глибинні психологічні закономірності явищ і процесів, які не лежать на поверхні, а виявляються як тенденція, сутність.

Моделювання у психології використовують за таких умов:

- неможливість експерименту над об'єктом дослідження у зв'язку з його недоступністю, з моральних чи інших причин;

- невиправдано високі затрати часу і засобів для експерименту над об'єктом;

- намагання у процесі експерименту над моделлю отримати точніші дані про об'єкт дослідження.

Здебільшого у психології (віковій, практичній) застосовують ідеальні моделі. Створюються вони у свідомості дослідника, на цій підставі їх можна вважати формою мислення, з допомогою якої чуттєво-наочні уявлення логічно об'єднуються в цілісний образ.