21 Трансформація ролі диктора в сучасному телевізійному світі.
Диктор — ведучий новин, розважальних програм та інших видів подачі різної інформації у засобах масової інформації: на радіо, на телебаченні або при коментуванні будь-яких подій.
Дуже часто професію «диктор» асоціюють з коментатором. Це неправильно, оскільки професія диктора ближча доведучого. Адже диктор так само веде програму і новини, начитує тексти рекламного характеру.
Сам термін «диктор» походить від латинського dictore «часто говорити, повторяти». Особливо популярною і поважною ця професія була в першій половині XX століття. Тоді єдиним технічним джерелом новин було радіо.
Професія диктор отримала поштовх до розвитку в першій половині 20-го століття в якості радіодиктора. Мільйони людей, затамувавши подих, слухали, як дикторирозповідають про такі речі, як економіка, беруть інтерв'ю у відомих людей і навіть,читають книги. У ті, не розбещені технічними пристроями роки, радіо для людейзамінювало вікно у світ. Недивна тому любов, яку слухачі відчували до провіднимрадіоновин. Наприклад, відомий диктор СРСР Левітан, користувався всенароднимобожнюванням, і був завалений листами подяки. Сьогодні, на радіо ця професіяперестала існувати у своєму первісному вигляді, зате з'явився новий вид радіоведучих - ді-джеї. А професія диктор впевнено освоїла телебачення. І відразу ж збільшилися вимоги, пропоновані дикторам. Так, для роботи на радіо був не важливий зовнішній вигляд,доглянутість. Головне - гарний голос, чітка дикція, контроль дихання. Для роботи нателебаченні цього мало. На диктора дивляться і дорівнюють мільйони телеглядачів, тому, виглядати він повинен ідеально.
Диктор - дуже цікава творча професія, яка, на перший погляд, не вимагає особливих навичок, крім як чітко і красиво говорити. Але бути диктором - це значить щодня працювати над собою, вдосконалювати ораторська майстерність, стежити за тим, щоб мова була грамотною і чистою.
22 Сучасні тенденції розвитку професіі «диктор, телеведучий». Створення поліпрофесій.
Веду́чий — співробітник ЗМІ (не обов'язково штатний), який працює в кадрі на телебаченні (телеведучий) або радіоефірі (радіоведучий), персоніфікуючи інформацію, що йому подають. Одне з шести амплуа тележурналіста; інші п'ять: репортер, інтерв'юер, коментатор, оглядач, шоумен. Ключове значення в цій професії має досвід (практика), а не теоретична підготовка . Для телеведучих одним з найбільш важливих параметрів при влаштуванні на роботу є зовнішність. Для ведучих радіопередач — дикція. Зараз у чистому вигляді не існує професії диктор,вона модернізувалась разом із суспільством. Сьогодні диктор має бути фахівцем у певних галузях, вміти підтримати дискусії, монтувати відео матеріал,бути режисером та журналістом. Роботи телеведучих мають складатися з 3 чинники: 1.Бути змістовними 2.Психологічними. 3.Добре організованими. Сучасні тенденції телебачення: посилення політично-соціальної ролі журналіста,комерціалізація телебачення,найголовніше це не зажди зміст, а рейтинги. Обличчя каналу-люди,працівники мас медіа, яких асоціюють з певним каналом. Від цільової аудиторії залежить контент каналу. Контент - зміст програм, який підпорядковується форматом. Формат – концепція мовлення,що включає в себе ідею програмної політики. Складові успішного телеведучого: - Вміння імпровізувати,аналізувати - Має бути відповідальним - Вміння грамотно й чітко говорити. - Вміти організовувати роботу у творчій групі - Бути комунікабельним - Вміти працювати із текстом сценарію,тощо. Коментатор — у газеті, журналі, на радіо й телебаченні автор коментарів з певного кола подій (суспільно-політичних, спортивних тощо). В редакторському апараті посаду коментатора звичайно займає професійний журналіст, який спеціалізується у даній області; функції коментатора виконує також оглядач. Як коментаторів часто залучають позаштатних спеціалістів у певній області . Журналіст (новинар) — особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, — або займається такою діяльністю за власною ініціативою. Журналіст — це дзеркало суспільства, він повинен відображати дійсність. Покликання журналіста — приносити користь людям, захищати їх інтереси й вносити світло в темряву необізнаності. Шоумен (від англ. show — показувати і man — людина) — ведучий, або інколи й організатор шоу. Ведучий музичних видовищних розважальних програм, переважно на телебаченні. Зараз поняття «шоумен» часто використовують для позначення тамади, зокрема на весіллях. Він створює веселу, легку атмосферу свята, проводить конкурси, володіє увагою учасників чи глядачів.
23 Жанри інформаційно аналітичних телепрограм
24 Телевізійні професіі. Оглядач. Коментатор.
Журналістські професії на телебаченні. Телерепортер. Коментатор. Оглядач. Інтерв’юер. Модератор. Шоумен. Ведучий інформаційної програми.
Оглядач - це фахівець у якій-небудь області, який веде персональну телепередачу, висловлюючи особисті судження, розкриваючи зміст показуються відеофрагментів, розмовляючи з гостями студії. Як правило, це людина з багатим життєвим досвідом: мандрівник, що об'їхав всю земну кулю, або космонавт, заслужений лікар або видатна балерина. Зрозуміло, вони повинні чудово говорити про справу свого життя, це неодмінна ознака інтелігентної людини. Потрібно ще «почуття камери» - вміння спілкуватися з невидимою аудиторією, «талант популяризатора» - здатність просто розповісти про складне. За традицією журналіст виконує функції оглядача найчастіше в тих випадках, коли мова йде про події в політичному житті країни та світу. Телебачення нерідко запрошує на цю роль когось із видних газетних публіцистів, таких, як Генріх Боровик, Олександр Бовін, Станіслав Кондрашов.
По-перше, оглядач відрізняється від коментатора умінням створювати сценарії складної передачі «журнального» типу і вести спілкування в студії (іноді назва передачі включає в себе ім'я оглядача: «Вечір з Борисом Ноткин»). По-друге, оглядач намагається бути вище політичних пристрастей на відміну від політично заангажованого коментатора. Він, швидше енциклопедист, ніж пропагандист і агітатор.
Коментар - це точка зору на факти, але не самі факти. У ролі коментатора виступає досвідчений журналіст, який володіє історією питання, що спеціалізується на даній темі, що має моральне право виступати з прогнозами і оцінками. Але і він прагне згадати про існування інших точок зору, можливо, піддавши їх сумніву або критиці. Отже, коментатор з'являється в новинній програмі (або після неї), коли необхідно роз'яснити-яку складну політичну проблему, поставити тільки що повідомлений в новинах факт в певний історико-політичний контекст.
Не всі телевізійні організації можуть дозволити собі дороге задоволення містити власних коментаторів. Багато телестанцій воліють запрошувати для коментування подій видних публіцистів, політологів чи інших фахівців, які не працюють безпосередньо на телебаченні. По тому ж шляху йшла і вітчизняна інформаційно-аналітична телепрограма «Підсумки» (1992-1993). Вважається, що коментар повинен полегшити слухачеві формування власної думки.