3. Кабельні муфти і закладення

В місцях приєднання кабелів до контактних висновків електроустаткуванні вмонтовують кінцеві муфти або закладення.

Для приєднання відгалуження до основної кабельної лінії застосовують відгалужу вальні муфти, для секціонування кабелів з паперовою просоченою ізоляцією на вертикальних і похилих ділянках траси з метою обмеження стікання просочуючого складу – стопорні муфти, а для з’єднання кабелів з паперовою ізоляцією з кабелями, що мають пластмасову ізоляцію або гумову ізоляцію, перехідні муфти.

Сполучні, стопорні та перехідні муфти при прокладці в землі і кабельних спорудах комплектують захисними кожухами з чавуна, сталі або склоплатика. Розрізняють кожуха герметичної та негерметичної конструкції.

Для кабелів напругою 1 кВ застосовують чавунні муфти напругою 6 та 10 кВ – свинцеві та алюмінієві. Останні захищені від механічних пошкоджень завдяки захисним корпусам з чавуна та склопластика.

Для з’єднання напругою 20 та 35 кВ застосовують латунні та свинцеві муфти. Три муфти монтують у спеціальному стальному або чавунному корпусі.

Епоксидні з’єднувальні муфти застосовують як на горизонтальних ділянках кабельної траси, так і на похилих її ділянках. В останньому випадку вони виконують роль стопорних муфт.

Корпуси епоксидних муфт напругою 6 та 10 кВ відливаються на заводах, а корпус муфти напругою 1 кВ виготовляється на місці монтажу за допомогою розпірних муфт.

На рис. 2 показано епоксидну муфту на напругу 1 кВ.

1 – корпус муфти; 2 –розпірка; 3 – підмотка з’єднання жил; 4 – з’єднання жил; 5 – провід заземлення; 6 – бандаж з ниток; 7 – бандаж з дроту; 8 – пайка проводу заземлення; 9 – підмотка для ущільнення; 10 – герметизуючи підмотка.

Сполучну епоксидну муфту СЕ (рис. 4) застосовують для кабелі на напругу до 10 кВ. як чавунна муфта, вона має корпус з двох половин, який після заливки АН місці монтажу і затвердіння епоксидного компаунда складає одне ціле з муфтою. Заливка здійснюється через спеціальний літніковий отвір у верхній частині муфти. Герметизація горловини муфти проводиться гумовими кільцями ущільнювачів.

Взаємне розташування токопровідних жил по відношенню один до одного і до корпусу муфти забезпечують епоксидні фіксуючи зірочки, встановлювані на ізольовані жили по обидві сторони від місця з’єднання. Провідник заземлення, що припаюється до броні стрічкам і металевим оболонкам, знаходиться зовні муфти.

1 – пайка проводу заземлення до оболонки кабелю та броні; 2 – провід заземлення; 3 – підмотка; 4 – корпус муфти; 5 – гумове кільце; 6 – металічний бандаж; 7 – компаунд; 8 – бандаж по поясній ізоляції; 9 – розпірка; 10 – підмотка з ізоляційної стрічки; 11 – точка з’єднання жил; 12 – бандаж з дроту.

Кінцева муфта зовнішньої установки КНЧ складається з металевого корпусу (1) з фланцями, відлитого з чавуна йшли алюмінієвого сплаву. До верхнього фланця за допомогою латунних або алюмінієвих на півкілець, болтів і гайок прикріплюють фарфорові ізолятори (2). Нижній фланець корпусу приєднаний до латунного корпусу (3) з тією, що напаяла на його свинцевою манжетою (4), яку припаюють при монтажі до металевої оболонки кабелю. Ізолятори і корпус ущільнені прокладками з малостійкої гуми. Для приєднання жив кабелю у середині головок (5) ізоляторів передбачені контактні майданчики, які зовні мають контактні пластини для приєднання до шин. Муфта заливається бітумним складом через спеціальний заливний отвір у верхній частині корпусу. Для заземлення до нижньої частини корпусу передбачений контактний майданчик (6).

Кінцеве закладення внутрішньої установи КВБ складається з воронки, виконаної з покрівельної сталі (1) і кришки (2) з отворами для установки фарфорових втулок (3) і заливки бітумним складом. На жилах кабелю застосовують герметизуючи підмотку з ізоляційних стрічок, кожний шар яких покривають лаком. Для кріплення до конструкцій на горловині воронки передбачені хомути (4), а для заземлення – спеціальний заземлюючий контакт (5).

1 – наконечник; 2 – бандаж або хомут; 3 – трубка з пластмаси; 4 – жила в заводській ізоляції; 5 – корпус з епоксидного компаунда; 6 – бандаж; 7 – оболонка; 8 – двошарова підмотка; 9 – дротяний бандаж для проводу заземлення; 10 – провід заземлення.

Кінцеве епоксидне закладення внутрішньої установки КВЕ є епоксидним корпусом, відливним на мосту монтажу закладення шляхом заливки епоксидного компаунда (1) в пластмасову форму (2). В інших випадках замість неї застосовують знімні форми з паперу, покритою поліетиленовою плівкою, картону, пластмаси або металу. Пластмасова форма має кришку з отворами для проходу жив, забезпечуючу їх симетричне розташування.

Кінцеве закладення внутрішньої установи КВР з гумовою рукавичкою (1) з трьома або чотирма пальцями, до якої для забезпечення герметизації приклеюються трубки (2) з наиринової гуми. В нижній частині рукавичка приклеюється до оболонки (3) кабелю і ущільнюється хомутом (4). Кінцеве закладення КВР після монтажу заповнюють ізолюючим складом, що заливається в тіло рукавички шприц-пресом під тиском через спеціальний отвір.

Кінцеве закладення внутрішньої установки з самоклеющихся внесків КВсл є обробленим кінцем кабелю, ізоляція жив і поясна ізоляція якого посилена підмоткою з електроізоляційних самозклеівающихся стрічок. Між жилами розміщені ущільнюючи корпуси з таких же літ, покриті ласий.

Стопорна муфта СтЕС для одножильних кабелів є сполучною латунною муфтою з додатковим елементом монтажу – епоксидним бар’єром, який виконують з просушеної склоленти з промазкою кожного шару епоксидним компаундом і накладають на сполучну гільзу.

Гільза в середині також має перегородку, перешкоджаючи переміщенню просочувального складу між проволоками жили.