11.Злочинність:поняття,ознаки.

Злочинність-це соціально зумовлене,істрочино мінливе,відносно масове,антисоціальне явище,що проявляється в сукупності вчинених злочинів і осіб які їх вчинили на певній території за конкретний проміжок часу.Ознаки:1)Соціальність2)Історично мінливе3)Відносно масова і значною мірою стихійне явище4)Територіальна поширеність і часова періодизація.

12.Кількісні показники злочинності.

Кількісні показники стану злочинності визначаються кіль­кістю злочинів, зареєстрованих на певній території за певний час, і кількістю виявлених осіб, які вчинили злочини на певній території за певний час. Ці показники характеризують два ос­новних аспекти злочинності — правопорушення їх "авторів", тобто осіб, які їх вчинили. Кількісне вираження цих показ­ників не збігається, оскільки не всі злочини розкриваються і відповідно не всі особи, які їх вчинили, виявляються. Ці кіль­кісні показники є абсолютними й іноді їх ще називають показ­никами рівня злочинності.

13.Якісні показники злочинності. Ні рівень, ні коефіцієнт злочинності як її головні показникине можуть відбити якісну різноманітність вчинених злочинів і датиякісну характеристику злочинності та її змін за часом. Якісніпоказники злочинності це її структура й характер. Характерзлочинності визначається тим, яка кількість найбільш небезпечнихзлочинів у структурі злочинності, а також тим, яка характеристикаособистості тих, хто робить злочини.

14.Рівень злочинності і рівень судимості їх співвідношення. Рівень злочинності — це загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні.Цей показник характеризує злочинність із кількісного боку. Він виражається в абсолютних цифрах.При визначенні рівня злочинності беруться два об’єкти обліку:а саме кількість злочинів і кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будьякий з названих об’єктів, узятий окремо, відображає рівень злочинності однобічно, а звідси і неповно, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами.Рівень злочинності не можна ототожнювати з рівнем судимості, оскільки до даних про судимості не включаються відомості про осіб, які вчинили злочин, але кримінальні справи про яких припинені на законних підставах до суду або щодо них ухвалено виправдувальний вирок. За межами судимості за звітний період залишаються, природно, нерозкриті кримінальні справи.

15.Коефіціент злочинності,порядок визначення і значення. Коефіцієнти обчислюються шляхом зіставлення відомостей про злочинність із даними про населення. Коефіцієнт злочинності розраховується або на все населення, або на населення у віці кримінальної відповідальності. Формула розрахунку коефіцієнта злочинності на 10 тисяч осіб: Число фактів злочинів х 10 000 К = Чисельність населення Коли розрахунок робиться на все населення, коефіцієнт фактично відображає лише те, як населення страждає від злочинності, адже потерпілим може бути і малолітня дитина. Саме за коефіцієнтами відбувається порівняння злочинності в різних державах, регіонах держави, також а різних часових періодів, представників різних соціальних груп.

16.Структура злочинності.Ознаки будови.Структура злочинності - це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і "напрямок головного удару" в боротьбі з нею. Основним показником структури злочинності є питома вага. Питома вага - це співвідношення частини злочинності до її загальної кількості. Структура злочинності оцінюється:а) за об'єктами посягання,б) за об'єктивною стороною злочину в) за ознаками суб'єктивної сторони, г) за особою злочинця, д) за мірою покарання.

17.Ціна.географія,характер та ін.показники злочинності. Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм яких є "ціна"злочинності, що складається з:кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов'язковим елементом їхнього складу.Характер злочинності зумовлюється кількістю найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, якою є характеристика осіб, які їх скоїли. Географія злочинності це поширеність злочинності на певній території, що характеризується кількісними та якісними показниками злочинності в різних регіонах. Географія злочинності може зумовлюватись економічними, історичними, етнічними особливостями регіонів, концентрацією міського населення й іншими особливостями.

18.Динаміка злочинності.Методи обчислення.Динаміка злочинності - показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.).На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша - це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси та явища, що впливають на злочинність. Друга - зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь. Знаючи дані про динаміку злочинності, можна оцінити тенденції її розвиткута поширення, її зростання або зниження. Динаміка злочинності можеобчислюватися в абсолютних (конкретні цифри) і відносних (відсотки)показниках.

19.Поняття латентної злочинності і її різновиди.Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом.;Розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну та пограничну.Природна латентність- це сукупність тих випадків, коли факт злочину був, але він не став відомим правоохоронним орга­нам.Штучна латентність - факт злочину відомий, але з різних причин правоохоронні органи не ставлять його на облік, щоби створити враження успішності боротьби зі злочинністю.Погранична латентність факт злочину стався, але по­терпілий не усвідомлює цього.

20.Негативні наслідки латентної злочинності.Суспільна небезпека латентної злочинності полягає в тому, що:питання боротьби з латентною злочинністю не беруться до уваги і не плануються, а тому не можуть бути ефективними;вона зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності, утруднює визначення напрямків боротьби з нею;;почуття безкарності заохочує осіб, які скоїли тяжкі зло­чини, продовжувати свою злочинну діяльність, тобто сприяє зростанню злочинності, зокрема, рецидивної.підриває авторитет правоохоронних органів держави;знижує активність громадян у боротьбі зі злочинністю; сприяє зростанню соціальної напруги в суспільстві;сприяє процесам самодетермінації злочинності.

21.Засоби виявлення латентної злочинності.Існує ряд методів, що дозволяють отримати непрямі дані про ступінь поширеності видів злочинності з підвищеною латентністю. Одним з них є опитування передбачуваних потерпілих у спеціальній анкеті. На основі даних цього опитування можна, наприклад, визначити співвідношення між виявленою і латентною злочинністю в досліджуваному регіоні, встановити мотиви приховування злочинів від правоохоронних органів, виявити обставини, які б високу латентність досліджуваного виду злочинності. Одним з методів виявлення латентної злочинності є аналіз заяв, скарг, повідомлень про злочини, що надійшли до правоохоронних органів, в засоби масової інформації, інші державні органи, і зіставлення отриманих результатів з даними кримінальної статистики.Добре зарекомендували себе на практиці локальні методи вивчення латентності. Наприклад, відомості про кількість фактів заподіяння шкоди здоров'ю, отримані в поліклініках, лікарнях, можна зіставити з даними органів міліції, прокуратури, суду.

22.Загальна характеристика сучасної злочинності в Україні. Аналіз та облік сучасної злочинності надзвичайно важливі для виявлення її тенденцій, розробки, а також здійснення науково обґрунтованої стратегії й тактики боротьби зі злочинністю не тільки засобами загальносоціальної й спеціально-криміналогічної профілактики, але й шляхом використання кримінально-правових засобів.

Рівень злочинності в Україні виглядає більш благополучно порівняно з розвинутими країнами світу і навіть із сусідами - країнами СНГ. Наприклад, за станом на 1 січня 1994 р. індекс злочинності на 100 тисяч населення України становив 1033 злочини, тоді як, наприклад, у Росії -1856,5.

23.Основні причини та умови сучасної злочинності. Корені злочинності укладені в психофізіологічні особливості людини. Тут мається на увазі жадоба наживи, користь, бажання задовольнити низинні потреби за допомогою застосування насильства та ін.) Причому окремі елементи все ж постійно видозмінюються, висловлюючись в дійсності у вигляді нових видів злочинів і способів їх здійснення. Разом з тим, злочинність має і соціальний характер, як результат виникають і існуючих у суспільстві протиріч між людьми в процесі виробничих відносин, включаючи розподільні. Як справедливо відзначають багато кримінологи, причиною підвищення рівня злочинності також є нерівномірність розподілу доходів, як різних його секторів, так і людей зайнятих у сфері виробництва і споживання. При цьому держава не бачить іншого виходу як підняття цін. У населення це викликає природне почуття протесту, виливається у злочинні дії, причому такі, що завдають істотної шкоди економічному стану держави.

24.Поняття безпосередньої причини конкретного злочину. Причини індивідуального злочину визначаються як неузгодженість поведінки особистості з соціальним середовищем, в основі якої лежать негативні якості, що сформувалися у конкретної людини під впливом певних факторів. При цьому підкреслюється можливість переорієнтації і виправлення такого суб’єкта. Поведінка кожної особи, в тому числі і протиправна, є наслідком взаємодії зовнішних факторів та внутрішніх, особистих якостей і властивостей людини, які у свою чергу детерміновані минулим впливом соціального середовища. До зовнішніх факторів, що зумовлюють вчинення злочину, відносяться несприятливі умови морального формування особи злочинця, а також ті особливості ситуації, які сприяють виникненню злочинного наміру, і мають в собі об’єктивні можливості для вчинення злочину. Внутрішні фактори являють собою соціально негативні погляди, інтереси, стосунки, орієнтації.

25.Умови,що сприяють вчиненню злочинів та досягненню злочинного результату. Умови самі по собі безпосередньо не можуть спричинити злочин.Однак без їх наявності він не відбудеться. Тільки внаслідок їхнього впливу в людини виникає намір вчинити злочинний акт. Умови, що супроводять причини, надають їм певного розвитку, полегшують їх формування і реалізацію.Умови за своїм змістом є не що інше, як певні прояви, факти реальної дійсності, які мають економічний, організаційний, правовий, конкретно-виховний, кадровий характер. Причому кожному конкретному злочину властиві свої певні умови, що йому сприяють. Умови, що сприяють вчиненню злочину складають його навколишню обстановку. В кримінології умови прийнято розподіляти на суб’єктивні і об’єктивні. Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця. Об’єктивними умовами злочинності прийнято вважати соціальні протиріччя, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення.

26.Обставини несприятливого морального формування особи,як джерело індивідуальної злочинної поведінки. На процес формування особистості визначальним чином впливає спосіб життя  відповідних соціальних  прошарків, соціальних груп, суспільства у цілому. Ті, соціальні фактори, які породжують злочинність в цілому, в кожному окремому випадку визначають злочинну поведінку наступним чином: по-перше, вони створюють несприятливі умови для формування особистості в сім'ї, школі, інших учбових, а також трудових колективах, неформальному спілкуванні; по-друге, вони створюють ті зовнішні умови, які можуть сприяти такій поведінці.

27.Конкретна життєва ситуація,її види та місце в механізмі окремого злочину. Ситуація звичайно передує злочину, але може і супроводжувати йогоздійснення. Обставини життя людини, з яких складаєтьсяконкретна життєва ситуація є зовсім різними. Це може бутипорівняно тривалий стан (наприклад, важка обстановка в сім'ї)або короткочасна подія (наприклад, конфлікт з хуліганом на вулиці),різні вчинки інших людей або становище, що склалося в суспільстві. Ситуація може охоплювати величезні території або обмежуватисяквартирою (наприклад, під час побутової сварки). Тривалість ситуації тежрізна: від декількох секунд (при дорожньо-транспортній пригоді) докількох років (конфлікти на грунті ревнощів або помсти). У кримінологіч­ному змісті - це подія чи стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє або перешкоджає йому.Види:проблемні,конфліктні,віктимогенні,безвихідні.

28.Взаємозвязок між причинами,умовами і конкретною життєвою ситуацією. Для кримінології найбільший інтерес становить поняття кон­кретної життєвої ситуації як певного збігу обставин життя людини, що безпосередньо впливають на її поведінку. У кримінологіч­ному змісті - це подія чи стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє або перешкоджає йому. Кожний новий вплив, яким би він не був, накладається на попередній, який вплинув на формування особи, зовсім не обов'яз­ково змінюючи його або діючи в тому самому напрямі.

29.Поняття особи злочинця та співвідношення з суміжними поняттями(підозрюваний). Вчинення злочинного діяння передбачає наявність суб’єкта діяльності (суб’єкта його вчинення).Для позначення його поняття в юридичній літературі вживаються різні терміни: «особа злочинця», «злочинна (чи криміногенна) особа», «особа винного», «особа, яка вчинила злочин». Незважаючи на певні відмінності, ці терміни використовуються як тотожні.Особа злочинця-це сукупність негативних рис і властивостей,переважно соціального походження притаманних людям,які обирають протиправний спосіб задоволення потреб та інтересів життєдіяльності.

30.Структура особи злочинця.Структура особи злочинця-внутрішня будова,сукупність елементів та зв’язки між ними.Традиційно в кримінології структуризація особи злочинця проводиться за:1)соц.демографічними,2)соц.рольовими 3)соц.психологічними,4)крим-правовими ознаками. 1) Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, освіта, місце народження та проживання, громадянство, рід занять, стаж роботи, сімейний стан, належність до певної соціальної групи й інші відомості демографічного характеру;2) Кримінально–правові ознаки:  склад вчиненого злочину, спрямованість і мотивація злочинної поведінки, одноосібний чи груповий характер злочинної діяльності, форма співучасті, інтенсивність кримінальної діяльності, наявність судимостей;3) Соціально-рольові ознаки: належність до певної соціальної групи, посадове становище, сімейний стан, працездатність та ін;4) Соціально-психологічні ознаки: інтелектуальні, емоційні, вольові характеристики.

31.Співвідношення соціального і біологічного в структурі особи злочинця. Із погляду представників соціологічного напряму, відмінність злочинної поведінки від правомірної полягає в її спрямованості, цілях і системі мотивів. Злочинцям притаманні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, погляди зовсім іншого характеру, ніж законо­слухняним громадянам. Від біологічних особливостей, насамперед, залежить те, що візьме особа від навколишнього середовища, які громадські відносини ввійдуть до її структури. Інакше кажучи, природа наділяє людей ніби своєрідним фільтром, через який не кожний соціальний фактор може пройти. Біологічне постає як об­ставина, під впливом якої формується система суспільних відносин, які складають сутність особистості. Соціальне - це не що інше, як особливо організоване біо­логічне, а особа людини формується під впливом двох потоків інформації - соціальної та генетичної, - що діють одночасно.

32.Типологія злочинців.Типологія особи злочинців-це прийом наукового мислення і емпіричного пізнання.Підставами побудови типології ОЗ є:1)Характер анти суспільної спрямованості ОЗ.2)Ступінь глибини анти суспільної спрямованості.Виділяють 4 типи:1)Насильницький-характер.зневажливе ставлення до ін.осіб та їхнього життя,здоровя.2)Корисливий-найбільш представницький тип(корисливий насильницький,ненасильницький)3)Легковажно безвідповідальний-притаманне індивідуально зневажливе ставлення до соціальних норм.4)Анархічно-свавільний-агресивно налаштовані особи,які демонструють порушують права і свободи,громадський порядок і безп. усіх членів суспільства.

33.Віктимологія.Вчення про жертву. Віктимологія вивчає жертву щодо її морально-психологічних і соціальних характеристик, що впливають на її уразливість, і ситуації, що передують злочину, а також ситуації безпосереднього вчинення злочину. Це дає змогу отримати відповіді на запитання, як у цих ситуаціях, у взаємодії з поведінкою злочинця криміногенно-провокуюче виявляється поведінка жертви. Зарубіжні вчені розрізняють віктимологію в широкому та вузькому її значеннях. У широкому значенні віктимологія - це окрема наука, що вивчає як жертв злочинів, так і жертв певних соціальних і природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні (кримінальна віктимологія) - частина кримінології, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезі злочинної поведінки.

34.Поняття віктимності,роль віктимної поведінки при вчиненні злочину. За змістом віктимну поведінку потерпілого можна класифікувати на:необачливу,легковажну,провакаційну,неправомірну і ризиковану.Віктимність-підвищений ступінь схильності особи стати жертвою злочину,внаслідок притаманних їй особистих властивостей в умовах коли протиправного посягання можно було реально уникнути.Ступінь віктимності особи залежить від статі,віку,освіти,професії,психологічного стану.

35.Поняття,визначення,цілі попередження злочинності. Головна мета попередження злочинності - утримання злочинності її на соціально толерантному рівні за допомогою усунення або нейтралізації породжують її причин. Заходи попередження злочинності можуть бути спрямовані на населення в цілому, групи ризику і тих, хто вже здійснював правопорушення. Діяльність з попередження злочинності здійснюється шляхом впливу на: Причини та умови злочинів, пов'язані з суспільством в цілому і конкретними громадянами, які не є злочинцями. Процеси самодетермінації та самовідтворення злочинності і окремих злочинців. Необхідно спеціальне попереджувальний вплив, орієнтований на найбільш небезпечні види злочинності, такі як організована злочинність.

36.Класифікація попереджувальних заходів. Залежно від підстав і цілей дослідження, заходи попередження можуть бути класифіковані наступним (але не вичерпним) чином: за рівнем: загальносоціальні, спеціально-кримінологічні, індивідуальні; за масштабом: загальнодержавні, регіональні (на окремому об'єкті)районні, відносно групи осіб: за змістом: політичні, економічні, соціальні, культурно-виховні, організаційно-управлінські, технічні, правові.за механізмом впливу: заходи стимулювання, міри покарання, заходи з відновлення та заходи захисту (безпеки); за суб'єктами впливу: заходи, здійснювані органами всіх галузей влади; заходи, реалізовані окремими органами, організаціями, установами; заходи, здійснювані окремими громадянами; по об'єкту: заходи попередження корисливої, насильницької, економічної, професійної, організованої злочинності, злочинності неповнолітніх, жінок і т.д.;

37.Загальносоціально попередження злочинності.Комплекс перспективних соц.-екон і культ.-виховних заходів,що спрямовані на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин з одного боку,а з другого на обмеження,нейтралізацію і за можливістю усунення причин та умов злочинності.Йдеться про поступове зменшення суспільних протиріч,конфліктів інтересів,обмеження дії негативних явищ і процесів обмеження соц..несправедливості,що породжують і сприяють злочинності у суспільстві.Загальносоціальне ПЗ вкл.. всю діяльність держ. орг..-усунення недоліків і протиріч,вибиваючи базу для здійснення злочинності.

38.Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.Сукупність цілеспрямованих заходів протидії злочинності,змістом яких є різноманітна робота органів владі і громадськості по обмеженню і перешкоджанню вчинення злочинів на реалізацію злочинного умислу. Спеціальна профілактика - здійснюється уповноваженими державними органами і громадськими організаціями, які ведуть боротьбу зі злочинністю, а профілактичний вплив у цьому випадку спрямовується на окремі соціальні групи (за місцем проживання, роботи, навчання і т. д.), які привертають до себе їх увагу.

39.Кримінологічна профілактика. Кримінологічна профілактика — це сукупність заходів щодо завчасного виявлення та усунення негативних явищ, які виникли чи можуть виникнути і детермінувати злочинність або її окремі види. Залежно від того, на які явища і процеси спрямовані профілактичні заходи, можна виділити види профілактики, зокрема, профілактику випередження, обмеження, усунення та захисту.Профілактика випередження (наприклад, кримінологічна експертиза нормативно-правових актів), профілактика обмеження (наприклад, наркоманії, алкоголізму, бездоглядності дітей), профілактика усунення (наприклад, випуску чи реалізації недоброякісної продукції), профілактика захисту призвана анулювати незахищеність чи недостатню захищеність і безпеку особи і матеріальних об’єктів; вона створює зовнішні ускладнення щодо посягань на охоронювані суспільством цінності.

40.Відвернення і припинення злочинів. Відвернення злочинів — спеціфичний напрям спеціальнокримінологічного запобігання, що складається із сукупності заходів, спрямованих на окремі групи та конкретних осіб, які виношують злочинні наміри, замислюють вчинення злочинів і позитивно сприймають злочинний спосіб життя, з метою дискредитування злочинної поведінки, добровільної відмови від злочинної мотивації та наміру або продовження злочинної діяльності. Відвернення злочинів має місце тоді, коли злочинна поведінка проходить етап від моменту формування злочинного мотиву до початку виконання злочину. Припинення злочинних проявів визначається як сукупність видів діяльності, спрямованих на недопущення завершення розпочатого злочину шляхом розроблення і здійснення спеціальних заходів.

41.Організація і управління процесом попередження злочинності. Організація і управління процесом запобігання злочинності передбачають визначення головних стратегій боротьби зі злочинністю та регулювання тактики запобіжної діяльності з метою досягнення поставлених цілей. Цей процес включає: кримінологічне прогнозування, визначення відповідно до кримінологічної політики стратегії боротьби зі злочинністю на певний перебіг часу, конкретизацію методів запобіжного впливу стосовно окремих видів злочинів, додержання вимог щодо заходів запобігання, ресурсне забезпечення, координацію і взаємодію суб’єктів запобігання. Кримінологічне прогнозування полягає у передбаченні кіль кісноякісних показників майбутньої злочинності. Без цього неможливо розробити науково-практично обґрунтовані стратегію і тактику боротьби з нею.

42.Державні програми попередження злочинності в Україні(1993-2009). Найбільш значним досвідом планування боротьби зі злочинністю в Україні є, «державна програма боротьби зі злочинністю», затверджена 25 червня 1993 р. Верховною Радою України. Важливе значення у розглянутому аспекті мають програми боротьби зі злочинністю, затверджені Президентом України, «Національна програма боротьби з корупцією», затверджена Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. В Україні є «Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки». Метою цієї програми є забезпечення активної наступальної протидії злочинності і послаблення темпів її зростання на основі чітко окресленого пріоритету послідовного нарощування зусиль держави та суспільства, вдосконалення законодавства, організації засобів та методів попередження й розкриття злочинів.

43.Поняття та форми координації попереджувальної діяльності правоохоронних органів. Стосовно координації діяльності правоохоронних органів це означає розробку та практичну реалізацію спільних заходів з найбільш актуальних проблем боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями, зміцнення законності та правопорядку. Координація діяльності правоохоронних органів дозволяє усунути різнобій і паралелізм в їх роботі, створити єдиний фронт боротьби з будь-якими злочинами, знайти правильне поєднання методів виховання і переконання з засобами примусу і покарання. Форми взаємодії правоохоронних органів можна поділити на організаційні та процесуальні. До організаційних форм взаємодії належать:спільне планування дій (організаційних, запобіжних,слідчих і оперативно-розшукових);взаємний обмін інформацією про попередні й очікувані результати; взаємний обмін інформацією про результати та наслідки взаємодії; Процесуальні форми (стосуються лише оперативно-розшукових і слідчих дій):виконання доручень і вказівок слідчого, які обов'язкові для виконання провадження органом дізнання розшукових і слідчих дій.

44.Субєкти попередження злочинності,визначення,ознаки,поняття,характеристика. Суб’єкти запобігання злочинності це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов’язаних з випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочини, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв’язку з чим мають права, обов’язки і несуть відповідальність. Систему суб’єктів запобігання злочинності складають юридичні і фізичні особи, які внаслідок своїх повноважень, соціального статусу або громадянського обов’язку виконують дану роботу. Це законодавчі органи, органи виконавчої і судової влади, органи державного і господарського управління, культурно-виховні, навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, громадські організації і товариства, охоронні та приватні розшукові установи, сім’я, громадяни.

45.Методи попереджувального впливу на об’єкт. Залежно від природи об'єкта методи попереджувального впливу можна розбити на три групи. Це методи: а) соціального, б) психічного, в)правового характеру. Методи соціального характеру. За своєю природою ці методи носять соціальний характер, бо спрямовані на явища і процеси, які за своїм походженням обумовлені соціальним життям. Методи психічного характеру. Якщовиходити з припущення, що серед криміногенних об'єктів значне місце посідають властивості особи, то з цього випливає потреба в усуненні явищ соціально-психологічної непристосованості. Методи правового характеру. Ці методи правового регулювання повинні

стимулювати, заохочувати, сприяти впровадженню та розвитковісоціально-позитивної поведінки людей, протидіяти виникненню потенційнихта існуючим криміногенним об'єктам, негативним стереотипам поведінки,деформації особистості тощо.

46.Об єкт попередження злочинності.Криміногенність об’єкту. Для об’єкта характерні такі властивості: криміногенність динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних показників; потенційність — нею пояснюється те, що окремі явища можуть швидко досягти високого ступеня криміногенності; латентність криміногенність, яка прихована від спостерігача-дослідника. Головною властивістю будь-якого об’єкта, запобіжного впливу є криміногенність. Криміногенність слід розглядати як таку властивість об’єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість особи, що перебуває в безпосередньому з ним контакті, а також провокувати вчинення нею протиправних дій. об’єкт попередж злочин. це все те, на що діє система запобігання злочинності, і включає: по-перше, уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; по-друге, соціальні негативні традиції,по-третє, окремих осіб, групи і контингенти осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки.

47.Правоохоронні органи як суб’єкти попередження злочинності. Найсуттєвіший внесок у попередження злочинності роблять правоохоронні органи. Для окремих з них (наприклад, для органів внутрішніх справ) попередження злочинності є одним з основних обов’язків. Профілактичні функції правоохоронних органів реалізуються переважно на спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Особливе місце в системі правоохоронних органів посідає суд. Хоча основним обов’язком суду є здійснення правосуддя і в певному розумінні суд не є суб’єктом боротьби зі злочинністю, це не принижує його внеску у процес профілактики злочинів.Основний тягар здійснюваної в Україні спеціально-кримінологічної попереджувальної діяльності покладається на органи внутрішніх справ України.Профілактичну функцію виконують усі підрозділи міліції, які входять в її структуру

48.Органи Внутрішніх справ як суб’єкт попередження злочинності. Органи внутрішніх справ - це правоохоронні органи виконавчої влади, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, що складаються з галузевих служб: міліції, слідчого апарату, внутрішніх військ, та забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист прав і свобод людини і громадянина та інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.Основними завданнями ОВС є: гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань.

49.Слідча профілактика злочинів.Подання слідчого(ст.23,23¹) Слідча профілактика — це спеціальна діяльність органів дізнання і попереднього слідства органів внутрішніх справ. Для реалізації слідчої профілактики у нормах кримінально-процесуального законодавства передбачено обов’язок органів дізнання і попереднього слідства при проведенні дізнання і слідства виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, організації, посадовим особам подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.Подання це процесуальний акт, який містить рішення слідчого (органу дізнання), пов'язане з виявленням та застосуван­ням заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню зло­чину.. Стаття 23-1.Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справіОрган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши при­чини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усу­нення цих причин і умов.

50.Попередження злочинності судом.окрема ухвала суду(ст.23,23² КПК)   Особливе місце в системі правоохоронних органів посідає суд. Хоча основним обов’язком суду є здійснення правосуддя і в певному розумінні суд не є суб’єктом боротьби зі злочинністю, це не принижує його внеску у процес профілактики злочинів. Процес розгляду в суді кримінальних справ справляє виховний і загально-попереджувальний вплив на громадян. Виносячи обґрунтований і справедливий вирок у кримінальній чи цивільній справі, суд забезпечує загальну й спеціальну превенцію, у тому числі й попередження рецидиву. Певний профілактичний ефект має проведення виїзних судових засідань.Спеціальна кримінологічна функція суду реалізується шляхом винесення поряд з вироком окремих ухвал з вимогами усунути криміногенні обставини, що сприяли або полегшували вчинення злочину, з метою запобігання вчиненню таких злочинів та інших правопорушень у майбутньому.

51.Основні напрями діяльності прокуратури щодо попередження злочинності. Основними напрямками діяльності прокуратури є: 1) кримінологічний аналіз злочинності та участь прокурора на цій підставі в розробці заходів щодо запобігання злочинності; 2) участь у комплексному плануванні та розробці заходів щодо запобігання злочинності, сприяння при складанні планів щодо запобігання злочинності й іншим негативним явищам і процесам, які її породжують; 3) контроль за виконанням правоохоронними органами заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню конкретного злочину; 4) активізація діяльності громадськості із запобігання злочинності; 5) організація роботи з кримінологічної поінформованості населення про злочинність та правової пропаганди і участь прокурора у зазначених заходах; 6) координація запобіжної діяльності правоохоронних органів, що дозволяє надати їй необхідну цілеспрямованість і результативність, вміло поєднувати їх можливості і ресурси.

52.Органи місцевого самоврядування як суб’єкти попередження злочинності. Серед суб’єктів запобігання злочинності важливе місце посідають органи місцевого самоврядування, які за своїми повноваженнями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо запобігання злочинності, організують і координують роботу відповідних суб’єктів системи запобігання злочинності, здійснюють їх ресурсне забезпечення, контролюють виконання постанов і рішень вищих органів влади і своїх власних питань запобігання злочинам на підвідомчій території. Основні форми цієї роботи такі: а) видання у межах своєї компетенції нормативних актів з питань запобігання злочинним проявам, організація їх виконання та контролю; б) безпосереднє здійснення запобіжної роботи через відділи виконкому, підвідомчі установи, підприємства, організації, постійні комісії тощо.Розроблення комплексних планів запобігання злочинам.

53.Органи загального і господарського управління та контролю як суб’єкти попередження злочинності. У запобіганні злочинності активну участь беруть органи державного і господарського управління, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшукові установи, які, діючи у межах єдиної системи запобігання правопорушенням, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об’єктів. Виконання цими органами покладених на них функцій передбачає у правовій державі суворе додержання законності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально-психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадянський обов’язок і відповідальність.

54.Індивідуальне попередження злочинної поведінки. Індивідуальне попередження — це перш за все, вплив на осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, на їх соціальне середовище. Цей вид діяльності являє собою цілеспрямовану роботу з конкретною людиною та її найближчим оточенням.Об’єктами такого попередження є поведінка та тип життя яких свідчить про реальні можливості вчинення ними злочинів. Погляди, мотиви, система ціннісних орієнтацій особистості можуть стати підрунтям для здійснення профілактичного впливу на неї лише у випадку, коли ці погляди, мотиви,орієнтації проявились в анти суспільній поведінці.Заходи забезпечення є:постановка на профілактичний облік,роз яснювальна робота.

55.Правове,інформаційне,фінансове,кадрове забезпечення попередж. злочинності. Засоби масової інформації. Цим органам надано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів і організацій, а також їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов’язок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на це, можливість створювати громадську думку — все це робить засоби масової інформації важливим суб’єктом запобігання злочинності. Органи адвокатури у межах своїх професійних завдань і компетенції здійснюють процесуальну і позапроцесуальну діяльність щодо запобігання злочинності. Профілактична робота адвокатів по кримінальних і цивільних справах полягає у виявленні при розгляді справ тих криміногенних обставин, які створили причини і умови для вчинення протиправних дій або зможуть знову їм сприяти.

56.Вимоги,які предявляються до засобів попередження злочинності. Організація і управління процесом запобігання злочинності, а також запобіжні заходи повинні відповідати певним принципам, вимогам. Вимога — поняття, яким визначаються основні положення, наказ, категоричне веління щодо будь-якої діяльності. Запобігання злочинності має відповідати єдиній загальній вимозі — бути достатньо ефективним, інакше може виявитися, що воно чи то не потрібне, чи то його заходи є шкідливими. Основні вимоги, яким має відповідати система запобігання злочинності, — це демократизм, гуманність, законність, обґрунтованість, економічна доцільність, радикальність, науковість і прогресивність, комплексність і диференціація, реальність і конкретність.Для результативного функціонування системи запобігання злочинності необхідним є належне інформаційне, правове, матеріальнотехнічне, кадрове та інше забезпечення діяльності відповідних суб’єктів.

57.Методологія і методика кримінологічної науки. Методика будь-якої науки має важливе значення, оскільки вона завжди прив'язуються до предмету дослідження і визначає надійність і достовірність його результатів.Під методикою у кримінології розуміється сукупність технічних прийомів, способів збирання й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі злочинністю. Методологія розглядається як сукупність положень і вимог теорії пізнання, певних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів, якими наука користується при описі, вивченні й аналізі різних сторін об’єктивної дійсності, а також при пошуку нових уявлень про них.

58.Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень. Методика кримінологічних досліджень - сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її причини, особу злочинців, а також боротьбу з нею. У кримінологічній літературі пропонуються різноманітні класифікації методів кримінологічних досліджень.за обсягом;джерелами отримання інформації;способами обробки й аналізу кримінологічної інформації;дисциплінарною приналежністю. За джерелами отримання інформації розрізняють опитуван­ня, спостереження, вивчення документів, експеримент, екс­пертні оцінки, а також окремі психологічні та економічні ме­тоди збирання інформації. За дисциплінарною приналежністю методи кримінології можуть бути статистичні, со­ціологічні, психологічні, математичні, кібернетичні та еконо­мічні.

59.Загальні і спеціальні методи кримінологічних досліджень. Методи кримінологічних досліджень поділяють на:загальнонаукові;спеціальні.Загальнонаукові: формально-логічний; абстрагування; аналізу і синтезу; аналогії моделювання узагальнення; історичний; системного аналізу; порівняльно-правовий.Спеціальні: статистичні; анкетування; інтерв'ювання; тестування; соціометрії; вивчення документів; спостереження; експерименту; експертних оцінок; кримінологічна експертиза.Методи збору первинної кримінологічної інформації:Документальний.Опитування,Інтерв'ювання та Анкетування.Спостереження.Експеримент.

60.Статистичні методи збору і аналізу кримінологічної інформації. Статистичні методи. Злочинність являє собою масове соціальне явище. У зв’язку з цим її закономірності не можуть бути розкриті на прикладі одиничного факту, окремого злочину. Тут потрібна значна кількість спостережень, слід розглядати масу злочинів або велику їх сукупність.Статистичне спостереження може бути суцільним і вибірковим.При суцільному спостереженні береться вся маса фактів, які належать до явища, що вивчається. При вибірковому спостереженні дослідник вивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів.

61.Суцільне та вибіркове кримінологічне дослідження. При суцільному спостереженні береться вся маса фактів, які належать до явища, що вивчається. При вибірковому спостереженні дослідник вивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів. До вибіркового методу вдаються у разі, якщо організація суцільного спостереження є надто складною, потребує дуже великих коштів, залучення значної кількості досвідчених дослідників, а також тривалого часу на його проведення.Результати суцільного і вибіркового спостереження деякою мірою є близькими. Однак тут відзначається лише приблизний збіг. Між ними завжди має місце певна різниця, яку в теорії ймовірності називають похибкою репрезентативності. Похибка репрезентативності буде меншою, якщо у більшому обсязі буде відібрана вибіркова сукупність.

62.Конкретно-соціологічні методи збору кримінологічної інформації. У кримінології використовуються такі конкретно-соціологічні методи: масові опитування; спостереження; вивчення документів; експертні оцінки. Усе різноманіття методів опитування можна звести до двох видів: інтерв’ю і анкетування. Інтерв’ю являє собою звичайну бесіду, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом). Анкетування являє собою збір кримінологічної інформації шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет. Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа.

63.Анкетний метод збору інформації. Анкетування являє собою збір кримінологічної інформації шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет. Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа. Чим складніше явище, що вивчається, та глибше дослідження, тим більше в анкеті запитань і ширше їх обсяг. Питання в анкеті розбиваються на окремі групи (змістові блоки). При цьому забезпечуються послідовність і логічність їх розміщення, а також враховується характер явищ, що підлягають вивченню.

64.Види анкет для збору кримінологічної інформації. Загалом анкетування має кілька різновидів: очне та заочне,суцільне й вибіркове,відкрите та анонімне. При розробці анкет необхідно дотримуватися таких правил:зміст запитань повинен відповідати темі та завданням дослідження;форма запитань має відповідати портретові передбачуваного респондента;запитання повинні бути короткими, зрозумілими, доступними для опитуваних;анкета має бути охайно оформленою;бажано її складати так, щоб вона надалі була придатною для комп'ютерного опрацювання. За структурою запитання анкети класифікують на:відкриті - це запитання, на які опитуваний може дати самостійну відповідь у вільній формі; напівзакриті - дають можливість респондентові чи обрати відповідь запропонованого набору варіантів відповідей, чи доповнити своїм варіантом відповіді;  закриті - дають повний перелік варіантів відповідей.

65.Інтервю як метод кримін.дослідження. Інтерв’ю являє собою звичайну бесіду, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом). Особливість цього методу полягає в тому, що опитуваний і той, хто опитує, стикаються віч-на-віч. Від характеру їх спілкування, міцності контактів і ступеня взаєморозуміння багато в чому залежать успіх інтерв’ю, повнота і якість отриманої інформації.За ступенем формалізації виділяють вільне (неформалізоване) і стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю. При вільному інтерв’ю допускається довільна зміна кількості, змісту питань і порядку їх постановки залежно від ходу бесіди. При проведенні такого інтерв’ю задається лише одна його тема. Однак інтерв’юер зобов’язаний чітко уявляти собі, яку інформацію йому необхідно одержати. Стандартизоване інтерв’ю проводиться за детально розробленим запитальником.Він обмежений однаковою кількістю питань одного і того ж змісту, які ставляться всім опитуваним в однаковій послідовності. Мета такого інтерв’ю – одержати найбільш порівняні відомості.

66.Криміналогічне спостереження як метод кримінологічних досліджень. Спостереження — метод емпіричного дослідження, який полягає у безпосередньому сприйнятті дослідником соціальної дійсності, у прямій реєстрації певних подій і ситуацій. Він є очевидцем цих подій, тому інформацію про ті або інші факти і обставини черпає не з чужих джерел, а з особистих спостережень за цими фактами і обставинами. Розрізняють два види спостереження — просте, коли події та факти фіксуються немов би поза середовищем, де відбуваються ці факти, події і досліджувані процеси, і так зване включне, коли дослідник пізнає певні явища, факти, події, перебуваючи серед діючих осіб. Дослідник змішується з певною групою і немов би стає одним з її членів. За допомогою простого спостереження досліджують особу злочинця, потерпілого, криміногенні фактори й іншу проблематику. Спостереження часто застосовують разом з експериментом.

67.Вивчення документів як метод одержання кримінологічної інформації. Вивчення документів — є у багатьох випадках одним із джерел отримання необхідної кримінологічної інформації. Досліднику-кримінологу доводиться стикатися з різного роду офіційними і не офіційними документами. Найчастіше — це матеріали кримінальних справ або окремі процесуальні документи, узагальнення слідчо-судової практики, висновки різного роду експертиз, матеріали контролюючих органів, листи і скарги громадян з приводу вчинених злочинів, повідомлення засобів масової інформації, виступи народних депутатів тощо. Вивчення та аналіз перелічених документів дає змогу одержувати корисну інформацію. Залежно від теми дослідження вивчають особові справи засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, статистичні картки та інші облікові документи, що зберігаються в управліннях внутрішніх справ та управліннях (відділах) юстиції.

68.Узагальнення та аналіз кримінологічної інформації. Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вивчення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний матеріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатуванні взаємозв’язку певних явищ.    Статистичний аналіз — це процес вивчення і порівняння отриманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а також їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описати, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки.

69.Психологічні методи збору кримінологічної інформації. Найбільш поширеним психологічним методом є тестування, тобто вимірювання сукупності властивостей і психічних станів осіб, які входять до складу малих соціальних груп. При тестуванні використовуються стандартизовані питання, що мають певну шкалу значень.Застосування тестологічних процедур обумовлюється необхідністю зіставлення (порівняння, ранжирування) індивідів за рівнем їх розвитку або ступенем виразності різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.).Враховуючи складність і неабияку важливість психологічних методів, юристи-кримінологи при їх застосуванні повинні тісно співпрацювувати зі спеціалістами-психологами.

70.Експеримент як метод кримінологічних досліджень. Експеримент кримінологічний — це метод перевірки гіпотез та отримання таким чином певної інформації про злочинність, формування особи злочинця, запобігання злочинності та окремих її проявів шляхом штучного створення відповідних умов, при яких зазначені явища відбуваються або можуть відбутися. Він дозволяє виявити нові або уточнити раніше відомі факти, перевірити ту чи іншу гіпотезу або 20 Загальна частина нововведення. Проведення експерименту в кримінології застережене двома умовами. По-перше, він може застосовуватися тільки у позитивному напрямку. По-друге, його проведення допустиме в межах закону і моралі, що виключає порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.

71.Поняття,види та методи кримінологічного прогнозування. Кримінологічне прогнозування це наукове передбачення основних змін розвитку злочинності, окремих її форм, груп чи видів злочинів або вірогідності вчинення злочину окремою особою. Кримінологічне прогнозування не зводиться до безперечних тверджень, а ставить за мету заздалегідь поінформувати державу і суспільство, правоохоронні органи і окремих громадян про можливий ризик злочинної поведінки і необхідність застосування заходів запобігання. Традиційно проводяться такі види кримінологічного прогнозування: 1) прогнозування злочинності; 2) прогнозування окремих форм злочинності, груп чи видів злочинів; 3) прогнозування індивідуальної злочинної поведінки; 4) прогнозування можливого розвитку деяких видів людської поведінки в суспільно небезпечні форми, що потребують своєчасної криміналізації. Методи: а) екстраполяції; б) експертних оцінок; в) математичного моделювання, що, як правило, застосовуються комплексно.

72.Поняття та види кримінологічного планування. Кримінологічне планування охоплює процес підготовки, складання і затвердження планів попередження злочинів. План — це окреслена система заходів, що передбачає їх певний порядок, послідовність і строки виконання, а також відповідальних виконавців. Планування є однією з форм координації попереджувальної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом. Розрізняють територіальне (регіональне) і відомче (галузеве) планування профілактики злочинів. Відомчі плани, як правило, мають функціональний характер, що відповідає профілю відомства. Ці плани називають ще функціонально-відомчими.Територіальне кримінологічне планування може здійснюватись у масштабі адміністративного району, міст, областей, Автономної республіки Крим, України загалом.За строком дії (виконання) розрізняють плани короткострокові (на один-два роки), середньострокові (до 5 років) і перспективні (на 10-15 років).

73.Кримінологічна характеристика взаємодії злочинності і фонових явищ. Негативним явищем, в умови якого за хронологією людського життя найраніше може потрапити особа, є безпритульність, котрій властиві наступні ознаки: повне припинення будь-якого зв’язку з родиною, батьками, родичами; проживання в місцях, не призначених для людського житла;Серед типових причин дитячої безпритульності називають: економічну кризу; безробіття. До поширених явищ, що витікають зі стану безпритульності, належать такі, як раннє вживання та зловживання одурманюючими речовинами, статева розпущеність, проституція та ін. Поряд із безпритульністю в середовищі неповнолітніх досить актуальні й такі паралельно існуючі фонові явища, як безнаглядність та утворення неформальних підліткових груп анти - чи асоціальної спрямованості. Різноманітні психічні захворювання, що не позбавляють особу можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, потрібно також віднести до фонових явищ, адже вони впливають на ставлення особи до навколишньої дійсності.

74.Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності та її попередження. Рецидивна злочинність — складне явище, що (як і злочинність взагалі) притаманне людському суспільству, має свої закономірності і не може бути викорінене в найближчі часи. Максимум можливого у боротьбі з нею — зменшення її до певних розмірів, утримання на контрольованому рівні. Для ефективної боротьби зі злочинністю взагалі і рецидивом зокрема потрібні не тільки каральні, а й запобіжні заходи, спеціальне реформування, у тому числі і реформи у пенітенціарній сфері. Запобігання рецидивній злочинності неможливе без підриву і руйнування кримінальної «блатної» субкультури, традиції і звичаї якої суперечать загальним людським цінностям. Істотним резервом запобігання рецидивізму злочинів є подальше вдосконалення правоохоронної діяльності, зокрема своєчасне виявлення і розкриття злочинів, неухильне забезпечення принципів невідворотності і більш суворого покарання злочинців за новий злочин.

75.Кримінологічна характеристика та попередження злочинів у сфері службової діяльності. Чинне кримінальне законодавство України до службових зло чинiв вiдносить сiм складiв злочинiв: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання хабара, провокацiя хабара. Службовi злочини створюють реальну за грозу конституційним правам і свободам громадян, справляють негативний вплив на всi важливi сфери су спiльного життяпiдри вають авторитет держави у міжнародних відносинах, перешкоджають утвердженню демократичних основ суспiльства, функцiонуванню державного апарату, порушують принципи верховенства права і закону. В економiчнiй сферi заходи із запобігання службовим злочинам включають:визначення чiтких критерiїв державного фiнансування еко номiки i вiдповiдальностi за нецiльове використання бюджетних коштiв; Запобігання службовим злочинам заходами правового характеру означає:– здiйснення повної систематизацiї антикорупцiйного законодавства;

76.Поняття та кримінологічна характеристика професійної злочинності. Непрямо про рівень професійної злочинності можна судити шляхом детального аналізу опублікованих систематичних даних про загальний і особливо спеціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінального професіоналізму. Загальний рецидив корисливих злочинів, слід зазначити, останніми роками є досить високим і коливається у межах від 15 до 20 %.За даними вибіркових досліджень, більшість сучасних професійних злочинців — це люди молодого і середнього віку. Найбільшу частку серед них складають особи віком 19 — 35 років (77 %). Професійна злочинність- це вид злочинної діяльності,яка є для суб'єкта основним або єдиним джерелом коштівдо існування, є стійким видом злочинного заняття --спеціалізацією, вимагає наявності у злочинця певних знань інавичок, припускає наявність стійких зв'язків з антисоціальної, тобтозлочинним середовищем.Рисою професійного злочинця є, найчастішеобов'язкова, знання та дотримання кримінальних традицій і звичаїв, кримінальногожаргону, знання яких він набуває в процесі навчання кримінальноїпрофесії і під час подальшої діяльності. Професійні злочинціявляють собою найбільш активну, небезпечну, злісну групузлочинців.

77.Причини умови та попередження професійної злочинності. Професійна злочинність детермінується на загальносоціальному рівні криміногенними явищами різного змісту, а саме:гострими економічними суперечностями в країні; зменшенням можливостей для легального заробітку;поширенням випадків, коли покращення достатку громадян здійснюється лише шляхом неправомірної злочинної діяльності;тривалим замовчуванням про наявність існування професійної злочинності, що сприяло її подальшому розвитку;недооцінюванням державою підвищеної суспільної небезпеки професійної злочинності. Сприяють існуванню професійної злочинності деякі умови. Це:незадовільна робота слідчих органів у справі своєчасного розкриття злочинів з боку професійних злочинців;ліквідація спеціалізованих оперативних підрозділів, що існували раніше, співробітники яких мали значний досвід у розкритті професійних злочинів. Ідеологічний напрямок у профілактиці професійної злочинності включає роботу з розвінчання кримінальних традицій, підриву авторитету лідерів кримінального середовища, а також формування у громадян певного відношення до антигромадської субкультури з метою ослаблення механізму її впливу на неповнолітніх.

78.Кримінологічна характеристика,детермінація та попередження жіночої злочинності. Злочинність жінок тісно пов’язана із загальною злочинністю, особливо неповнолітніх. Разом з тим вона має певні особливості, які визначаються соціально-психологічним і біологічним статусом жінки. Якщо у 1972 році в Україні було виявлено 29340 жінок, які скоїли злочи­ни, то у 2005 році їх кількість зросла майже вдвічі - до 52847, а про­цент від загальної кількості осіб склав 16,7%.Погіршуються також якісні показники жіночої злочинності, зростає число агресивних злочинів, які у принципі не властиві жіно­чій психології. Спостерігається тенденція криміналізації молодих жінок та дівчат, у тому числі неповнолітніх. Загрозливих розмірів набуває проституція та транснаціональнаторгівля жінками. Важлива роль у радикальному зниженні жіночої злочинності належить передбаченню і своєчасному випередженню виникнення і поширення криміногенних явищ, які можуть детермінувати або детермінують злочинність жінок.

79.Кримінологічнахарактеристика організованої злочинності. Що ж стосується їх морального обличчя, то для них характерні такі риси, як правовий нігілізм, неповноцінна правосвідомість, відкидання морально-соціальних цінностей, поглинаюче прагнення до збагачення.Викликає тривогу політизація вітчизняної організованої злочинності. Її організатори і керівники мають на меті розширити не тільки свою економічну, а й політичну владу шляхом проникнення в ешелони влади з тим, щоб там були «свої люди», щоб певні політичні структури лобіювали їхні інтереси. Організована злочинність - це системно пов'язана сукупність злочинів, учинених учасниками стійких, ієрархізованих, тих, що діють планомірно, злочинних структур (груп, співтовариств, асоціацій), діяльність яких прямо чи опосередковано взаємно підтримується та узгоджується, будучи спрямованою на отримання максимального прибутку зі злочинного бізнесу на визначеній території або у визначеній сфері, що взята під її контроль.

80.Причини,умови та попередження організов.злочинності. Причини, що обумовлюють виникнення та тривале існування організованої злочинності можна розділити на причини об’єктивного та суб’єктивного характеру.До об’єктивних слід віднести такі, що обумовлені особливостями соціально-економічного устрою життя у суспільстві та особливостями злочинної діяльності таких груп, а до суб’єктивних – ті, що обумовлені недоліками діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю в цілому.Об’єктивними причинами виникнення та тривалого існування бандитських формувань, на нашу думку, є такі:Зростання майнового розшарування населення;Погіршення криміногенної обстановки в умовах кризових явищ в економіці, падіння виробництва, розладу колишніх виробничих відносин;Дедалі зростаюча активність “тіньової економіки”.До причин суб’єктивного характеру, які сприяють тривалому існуванню організованої злочинності, можуть бути віднесені такі:Відсутність дієвої законодавчої основи боротьби з організованою злочинністю,Зниження ролі профілактично-попереджувальних заходів. Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є створення правової бази, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективності цієї боротьби, організація міжнародного співробітництва у цій сфері.

81.Кримін.характ.корупції. Корупційна злочинність — це сукупність злочинів, що полягають у зловживанні посадовими особами органів державної влади чи місцевого самоврядування наданими їм повноваженнями у власних або третіх осіб інтересах. Переважна більшість викритих фактів хабарництва стосувалася посадових осіб нижчої ланки (керівників структурних підрозділів підприємств, голів чи секретарів сільських рад, спеціалістів установ районного рівня, оперативних уповноважених, слідчих, інспекторів тощо). Це свідчить про те, що офіційна статистика не відображує реальних масштабів хабарництва, оскільки воно має дуже високу латентність. Варто зазначити, що такий стан речей у цій сфері притаманний не лише Україні, а й зарубіжним країнам, насамперед тим, що виникли на теренах колишнього CPCP. Хабарництво становить 0,3—0,5 % від загальної кількості зареєстрованих злочинів. У 1990—1999 pp. спостерігалася тенденція до зростання хабарництва.

82.Причини умови та попередження корупції. Корупція процвітає там, де інститути управління є слабкими, де політика уряду і діяльність органів влади створюють для цього сприятливі умови, і де інститути контролю не приймають проти цього належних заходів або самі перетворилися в корумповані структури.   Політичні фактори - Рівень корупції залежить від рівня захищеності громадянських свобод, особливо, рівня свободи преси, спроможності громадян створювати неурядові організації, а також рівня активної політичної конкуренції. Правові фактори - Фактором, який значно впливає на рівень корупції, є якість правової системи держави, особливо, забезпечення нею можливості затримання і належного покарання за вчинення корумпованої діяльності. Економічні фактори. 5 жовтня 1995 року базовий Закон України "Про боротьбу з корупцією", встановив правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Цей Закон вперше визначив поняття корупції і корупційних діянь та заклав основу для створення нормативної бази для подальшого регулювання питання боротьби з корупцією.

83.Причини,умови та попередження економічної злочинності. Економічні умови. Саме в економіці виявляються суперечності, які формують корисливу протиправну мотивацію громадян. Впливовість таких факторів підтверджує новітня історія України. У період економічної кризи останього століття валовий внутрішній продукт країни скоротився майже у 2,5 разу. Непослідовні економічні реформи обумовили масове зупинення виробництва. Небезпечною є також тенденція монополізації економіки країни, що знищує підприємницькі можливості громадян як джерело їх легального самозабезпечення. Щорічно статистика фіксує збільшення кількості порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Ефективність протидії економічній злочинності пов'язана насамперед з удосконаленням податкового законодавства, наскільки воно буде виконувати стимулюючу функцію і не душитиме виробника. Це ліквідує підґрунтя економічної злочинності — тіньову економіку.

84.Кримінологіч.характ злочин.проти власності. Характерними ознаками даної групи злочинів є родовий об’єкт — власність, предмет — майно,корисливі мотиви та мета, умисна форма вини. Ці злочини вирізняються за способами злочинного посягання, що дозволяє їх класифікувати на дві групи: корисливі ненасильницькі та корисливі насильницькі. Злочини проти власності становлять майже 60 % від усієї злочинності. Найбільш поширеними корисливими ненасильницькими злочинами є крадіжки, а корисливими насильницькими — грабежі і розбої. За місцем посягання домінують крадіжки із житла та іншого приміщення); за ними йдуть крадіжки із транспортних засобів та крадіжки у натовпі («кишенькові»), які є найбільш латентними і переважно вчиняються злодіями-професіоналами.Предметами посягання частіше (понад 60 %) є цінні речі: гроші, валюта, вироби із дорогоцінних металів, мобільні телефони, оргтехніка, аудіо-, відеотехніка; дещо рідше — вироби із чорних та кольорових металів, одяг, худоба, продукти харчування, спиртні напої, предмети домашньої обстановки тощо. За місцем вчинення грабежі і розбої можна поділити на вчинені у громадських місцях, із проникненням у житло та вчинені на транспорті.Злочинці в більшості чоловіки.

85.Причини,умови та попередж зл.проти влас-ті. Серед головних причин та умов вчинення злочинів проти власності слід назвати такі:демонстрація можновладцями всіх рівнів численних прикладів розкрадання бюджетних коштів, сенсаційні корупційні викриття високопосадовців, оприлюднені факти «світського життя» політиків і держслужбовців та ін.;неефективна економічна політика держави,безробіття, соціальної незахищеності, стійка недовіра народу до політиків, комерційних установ, органів влади, які маніпулюють суспільною свідомістю, обманом і переконаннями перманентно наживаються за рахунок чеснот;хижацька політика великого бізнесу, кабальні кредити, економічно необґрунтовані зростання цін на товари та послуги.несформованість середнього класу. Заходи запобігання злочинам включають наступне:1) проведення виваженої і послідовної кадрової політики, що сприятиме: а) викоріненню в органах влади проявів корупції.підвищення ефективності національної економіки, розвиток малого і середнього бізнесу, поліпшення морального мікроклімату в суспільстві, відновлення системи виховання підростаючого покоління,здійснення віктимологічної профілактики серед потенційних жертв майнових злочинів, забезпечення безпеки громадян з боку правоохоронних органів у громадських місцях, на автошляхах, за місцем проживання.

86.Крим.хар-ка.тяжкої насильницької зло-ті. Насильницька злочинність проти життя і здоров’я — це сукупність умисних посягань, спрямованих на втручання у фізичну і психічну цілісність жертви злочину з метою заподіяння їй смерті або тілесного ушкодження. Злочини проти життя людини: умисне вбивство; умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Злочини проти здоров’я людини: умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Найбільша кількість злочинів учиняється під час сварок, які переходять у взаємні образи і бійки. Суттєво знизився рівень вбивств на замовлення. При загальній кримінологічній характеристиці насильницьких злочинів слід враховувати регіональні, демографічні, сезонні і часові коливання та особливості. Влітку їх реєструється більше, ніж узимку. Переважна біль шість злочинців мають базову або базову спеціальну освіту.

87.Причини і попередження тяжк.нас-х злоч-ів. Залежно від набору криміногенних явищ, а також структури і процесів, що лежать в основі міжособистісних криміногенних конфліктів, умисні вбивства і тілесні ушкодження з цих кримінологічних класифікаційних підстав можна об’єднати у чотири групи: 1) сімейно-побутові;2) ситуаційні; 3) ті, що заздалегідь плануються; 4) патологічні.Важливим криміногенним детермінантом конфліктів і насильницьких злочинів є алкоголізація мікросередовища та безпосередніх їх учасників — сторін конфліктних інцидентів.Невисокий соціальний статус багатьох злочинців, обумовлений демографічними, сімейно-виробничими характеристиками (невисока заробітна плата, погані житлові умови, безробіття, сумнівний бізнес та ін.); посилення психічного навантаження і напруження;Заходи попередження:підвищення рівня уваги до поведінки акцентуйованих осіб і осіб з психічними аномаліями та ін., обмеження практики застосування такого покарання, як позбавлення волі, і доцільність заміни його альтернативними видами покарань,орієнтація правоохоронних органів на превентивну роботу з молоддю, Залучення громадськості до запобігання насильницьким злочинам.Широке залучення громадян у сферу запобіжної діяльності передбачає розвиток правосвідомості і розуміння єдності суспільних і особистих інтересів.

88.Хуліганство та його попередження. Визначається як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За даними кримінологічних досліджень, понад 90 % хуліганських дій спрямовані проти особи. Хуліганство супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Особлива зухвалість має місце тоді, коли хуліганські дії поєднуються із насильством, заподіянням тілесних ушкоджень, або вперто не припиняються, продовжуються тривалий час, або були пов’язані зі знищенням чи пошкодженням майна, зривом масових заходів і т. ін.Види:просте,групове,злісне хуліганство. Як правило, хуліганські дії вчиняються у нетверезому стані.Попередження:підвищення і відносне вирівнювання життєвого рівня основних прошарків населення,гарантування загальної трудової зайнятості,створення нормальних умов побуду,впровадження у свідомість громадян основних моральних принципів,підняття культурного рівня.

89.Крим.характ.злочинів вчинених з необережності їх попередження. Необережна злочинність є складовою частиною загальної злочинності і містить сукупність передбачених чинним кримінальним законодавством злочинів, вчинених у результаті злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. Необережні злочини, вчинені у сфері дії або використання технічних засобів, машин, механізмів та інших джерел підвищеної небезпеки. До цієї групи слід відносити ті злочини, при яких необережні дії особи приводять до виходу техніки з-під контролю цієї особи. Це злочини проти безпеки руху та експлуатації різних видів транспорту: залізничного, водного, повітряного, автомобільного. Необережні злочини, вчинені у сфері професійної діяльності. Кримінологічні дослідження показують, що у структурі необережної злочинності переважають злочини проти безпеки дорожнього руху й експлуатації автомобілів та інших механічних транспортних засобів. Серед осіб, що вчиняють необережні злочини, переважають особи віком від 20 до 40 років.Попередження: Вплив на особу. Цей напрямок передбачає належний підбір працівників для роботи, що пов’язана з джерелами підвищеної небезпеки, не тільки за професійним критерієм, а й з урахуванням психологічних та психофізичних якостей.

90.Причини,умови та попередження необережно злочинності.Попередження: Вплив на криміногенну ситуацію. Цей напрямок передбачає забезпечення належного технічного стану об’єктів, що становлять або можуть становити підвищену небезпеку поступове скорочення, нейтралізацію і ліквідацію джерел підвищеної небезпеки залежно від об’єктивної можливості й економічної доцільності,Вплив на особу. Цей напрямок передбачає належний підбір працівників для роботи, що пов’язана з джерелами підвищеної небезпеки, не тільки за професійним критерієм, а й з урахуванням психологічних та психофізичних якостей, навчання правилам транспортної і пожежної безпеки, правилам експлуатації і використання побутової техніки та пожежонебезпечних пристроїв. До обставин, які створюють можливість виникнення небезпечної ситуації, і яка, у свою чергу, може призвести до вчинення необережного злочину, слід віднести:зниження рівня контролю з боку посадових або спеціально уповноважених осіб за технікою безпеки, за дотриманням норм і правил з охорони праці;низький рівень професійної підготовки фахівців і спеціалістів в окремих галузях людської діяльності, де використовуються механізми підвищеної небезпеки,порушення працівниками встановлених умов експлуатації устаткування

91.Кримінологічна хар-а злочинності неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх є загальним поняттям, яке охоплює випадки, коли злочини вчинено особами від 14 до 18 років. З 1992 р. динаміка даного виду злочинності постійно знижується.Однак інший показник — судимості, навпаки, зростає.Більшість неповнолітніх була засуджена за тяжкі та особливо тяжкі злочини — 67 %. Це свідчить про те, що злочинність щороку стає молодшою.Найчастіше діти вчиняють такі види злочинів: крадіжки, грабежі, розбої, хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами, зґвалтування, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, тілесні ушкодження. Останніми роками спостерігається збільшення кількості тяжких злочинів, учинених з особливою жорстокістю. У 80 % випадків злочинам передує девіантна поведінка: вживання алкоголю, наркотиків, ранні сексуальні стосунки, прояви вандалізму. Згідно з кримінологічною типологією злочинців можна відокремити такі типи неповнолітніх злочинців: 1) випадкові; 2) ситуаційні;3) нестійкі; 4) злісні. Більшість неповнолітніх, що вчинили злочини, належать до перших двох типів. Щороку збільшується питома вага підлітків із розладами психіки і поведінки. Як і серед дорослих злочинців, більшість неповнолітніх на момент вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися. Для неповнолітніх правопорушників характерними є такі риси морально-психологічної та емоційно-вольової сфери: скептичність і байдужість щодо інших, відсутність інтелектуальних інтересів, емоційна нестійкість.

92.Причини,умови та попередження злочинності неповнолітніх. Що стосується причин та умов даного виду злочинності, то необхідно виокремити як обставини, що породжують делінквентність у сфері формування особистості, так і ті чинники, які пов’язані з конкретною несприятливою ситуацією.Зазначимо, що безпосередньою причиною злочинної поведінки неповнолітніх є антисуспільна мотивація (спрямованість) конкретної особи.Існують багаточисленні пояснення злочинної поведінки дітей, які втілились у відповідних теоріях. Більшість із таких теорій сконцентровані на ролі тих чи інших складових мікросередовища, які негативно впливають на процес соціалізації неповнолітніх.Саме на мікрорівні проблеми в сім”ї, у школі, серед найближчого оточення поєднані з проблемами перехідного віку і здоров’я, призводять до появи серед неповнолітніх великої групи ризику. Ряд негативних факторів у системі загальноосвітньої школи і професійно-технічних закладів, які є найважливішими інститутами виховання дитини, можуть об’єктивно і суб’єктивно призводити до  формування антисоціальної мотивації.Попередження:соціальна профілактика розглянутих злочинів, що включає комплекс заходів, спроможних усунути негативні соціальні явища, які породжують злочинність неповнолітніх,безпосередня профілактика полягає в організації служби соціальної допомоги, залученні до адміністративної та кримінальної відповідальності дорослих, що роблять негативний вплив на неповнолітніх, влаштування в дитячі установи неповнолітніх, які втекли з дому через важку обстановки в сім'ї.

93.Кримінологічна характеристика,детермінація та попередження злочинності в місяцях позбавлення волі. Цей різновид злочинності характеризується такими ознаками, як специфічне місце вчинення злочину (виправно-трудова установа, слідчий ізолятор тимчасового утримання), своєрідний суб'єкт злочину (тільки особа, позбавлена волі), його спрямованість проти інших засуджених або проти осіб адміністративного персоналу установи. Щодо динаміки злочинності в місцях позбавлення волі, то за офіційними даними майже за всіма кількісно-якісними показниками вона мас тенденцію до зниження. За даними деяких досліджень переважна більшість осіб - чоловіки за віком - до 30-ти років, за освітою - з середньою або неповною середньою освітою, за службовим становищем - переважно некваліфіковані робітники або безробітні.Попередження: проведення комплексних профілактичних операцій увиправно-трудових установах за участю всіх підрозділів, залучення сил і засобів інших установ для вирішення нагальних проблем, забезпечення психологічної підтримки засудженим і ін.