3.Процес виробництва та його структура. Економічні ресурси та фактори виробництва.

Суспільне виробництво – організована діяльність людей з перетворення речовин та сил природи з метою створення матеріальних та нематеріальних благ.

Структура виробництва:

1.Матеріальне виробництво охоплює підприємства та галузі, які виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво) та матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування, ремонт та пошиття одягу, прання, хімічна чистка тощо).

2.Нематеріальне виробництво охоплює галузі, які створюють нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надають нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта, наукові консультації тощо). В цілому суспільне виробництво включає, по-перше, виробництво матеріальних та нематеріальних благ і, по-друге, виробництво матеріальних і нематеріальних послуг.

Економічні ресурси – всі неявні у суспільстві можливості для створення благ та послуг.

Виділяють 2 основних підходи до класифікації економічних факторів виробництва:

1.Маржиналістський:

• праця (фізична та розумова діяльність людей)

• земля (земля та природні ресурси)

• капітал(технічні матеріальні та грошові засоби потрібні для виробництва товарів та послуг)

• підприємницький талант – здатність людини ефективно поєднувати і використовувати фактори виробництва для створення благ та послуг

• наука

• інформація

• екологія

2.Марксистський:

• особистий фактор(робоча сила)

• речовий фактор(засоби праці,предмети праці та природні умови)

Предмети праці — це матеріали, що підлягають обробці. Їх поділяють на два види: 1) речовина, вперше відокремлена людиною від природи для перетворення на продукт, наприклад, вугілля і руда, боксити і пісок тощо; 2) предмети праці, що пройшли раніше певну обробку, тобто сировина, наприклад, залізна руда та вугілля в доменному виробництві, прядиво на ткацькій фабриці.

4.Проблеми раціонального вибору і межа виробничих можливостей суспільства. Закон зростаючих альтернативних витрат.

Проблеми раціонального вибору.

При організації виробництва вирішують з центральні проблеми економіки:

1. Що виробляти?

2. Як виробляти?

3. Для кого виробляти?

 Межа виробничих можливостей суспільства

Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, хліба, телевізорів, верстатів, палива. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок змен­шення виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей. 

Модель виробничих можливостей суспільства, яка побудована на наступних припущеннях:

1. Кількість та якість придатних для використання ресурсів обмежена;

2. Економіка функціонує за умови повного та ефективного використання ресурсів;

3. Технології незмінні;

4. В економіці виробляють 2 товари:

• Товар кінцевого призначення

• Товар виробничого призначення

Закон зростаючих альтернативних витрат.

За повного та ефективного використання ресурсів для виробництва додаткової одиниці одного товару слід відмовитися від іншого у все більшій кількості.