Розділ іv. Стимулювання охорони праці.

Стаття 29. Економічне стимулювання охорони праці.

До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором). Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Стаття 30. Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завданих порушенням вимог щодо охорони праці.

Крім відшкодування шкоди працівникам (стаття ІІ цього Закону), власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв'язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.

У разі незабезпечення вимог щодо охорони праці власник відраховує кошти на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за підвищеними тари­фами, що періодично переглядаються залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливості умов праці в порядку, який ви­значається Кабінетом Міністрів України з участю профспілок.

Власник відшкодовує витрати на лікування і професійну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків і професійних захворювань, сплачує витрати на проведення робіт по рятуванню потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, розслідування і проведення експертизи причин аварії або нещасного випадку, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.

Стаття 31. Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та установ.

За порушення нормативних актів про охорону праці, невико­нання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть притягатись органами державного на­гляду за охороною праці до сплати штрафу.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи.

Штрафи накладаються керівниками Державного комітету України по нагляду за охороною праці та його місцевих органів.

Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання, які сталися на виробництві з його вини. Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у десятикратному розмірі.

Конкретні розміри і порядок накладання штрафів визначаються законодавством.

Штрафи надходять до фондів охорони праці, зазначених у статті 21 цього Закону.

Власник має право оскаржити в місячний строк рішення про стягнення штрафу у судовому порядку.

Несплата штрафу протягом місяця після остаточного вирішення спору тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Стаття 32. Відшкодування шкоди у разі ліквідації підприємства.

У разі ліквідації підприємства відшкодування шкоди, Заподіяної працівникам, іншим підприємствам або державі порушенням вимог щодо охорони праці аваріями, нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, проводиться у порядку, передба­ченому чинним законодавством.