46. Захист цивільних прав від порушень. Порядок та засоби захисту.

Різні підходи до розуміння поняття „правовий захист”.

- проф. Малеїн М.С.: правовий захист - це система юридичних норм, які спрямовані на запобігання правопорушенням та ліквідацію їх наслідків (Гражданський закон и права личности в СРСР.-М.,1981.-С.192).

- проф. Алексєєв С.С.: правовий захист - це державно-примусова діяльність, спрямована на поновлення порушеного права, забезпечення виконання юридичного обов’язку (Общая теория права.-М.,1981.-Т.1.-С.180).

- проф. Ромовська З.В. розглядає правовий захист в двох аспектах:

1) по-перше, правовий захист - це завжди акт, що вже відбувся; сутність правового захисту полягає в тому, що він є реалізацією обраної правозастосувальним органом міри державного примусу;

2) по-друге, правовий захист розглядається в динаміці як процес захисту, що має свій початок (пред’явлення позову) і завершення (виконання рішення суду) (Защита в советском семеном праве.-Львів.,1985.-С.9).

Охорона цивільних прав та інтересів має місце на етапі до їх порушення, а цивільно-правовий захист - після їх порушення.

- Правовий захист - це результат реалізації права на захист

- У науці теорії права і держави право на захист прийнято вважати однією із складових частин (одним із елементів) суб’єктивного юридичного права.

Захист цивільних прав та інтересів може бути здійснено не лише державою.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на захист цивільного права виникає з трьох підстав, у разі:

1) порушення

2) невизнання цивільного суб’єктивного права

3) оспорювання

Об’єктом правового захисту поряд із цивільним правом є інтерес

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Відповідно до положень Глави 3 ЦК України захист цивільних прав та інтересів може здійснюватися судом, Президентом, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, нотаріусом. Передбачено право на самозахист.

Кожен із перелічених суб’єктів здійснює правовий захист в особливому встановленому для нього порядку, тобто із застосуванням узгоджених між собою юридичних засобів.

Сукупність узгоджених між собою юридичних засобів захисту суб’єктивних прав та інтересів називається формою захисту.

Форми захисту цивільних прав та інтересів виділяються в залежності від суб’єкта, який здійснює захист.

За цим критерієм форми захисту поділяються на:судову та несудову.

Адміністративна форма

Відповідно до ч.1 ст. 17 ЦК України Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Нотаріальна форма

Відповідно до ст. 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.

(Закон України „Про нотаріат” від 02.09.1993 р. Глава 14)

Самозахист цивільних прав як самостійна форма захисту

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Способами захисту цивільних прав називаються встановлені актом цивільного законодавства або договором матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомог яких відбувається відновлення порушених прав і вплив на правопорушника.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права (визнання права власності);

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право (вимога автора твору про припинення незаконного використання твору);

4) відновлення становища, яке існувало до порушення (поновлення на роботі);

5) примусове виконання обов’язку в натурі (фактичне виконання обов’язку за договором);

6) зміна правовідношення (виділення частки в праві спільної власності);

7) припинення право відношення (розірвання договору);

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (стягнення неустойки);

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.