§ 4. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Збір запроваджений в Україні з 1 липня 1999 р. і є загальнодер­жавним. Стягується на основі Закону України «Про збір на розви­ток виноградарства, садівництва і хмелярства» та постанови Кабіне­ту Міністрів України «Про затвердження Порядку стягнення збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 29 червня 1999 р. № 1170. Форми звіту затверджено наказом ДПАУ від 28 березня 2002 р.1

1 Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмеляр­ства» від 9 квітня 1999 р. № 587-XIV// Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20—21. — Ст. 191 (з наступними змінами та доповненнями); Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми звіту та суми нара­хованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та Поряд­ку його заповнення і подання, а також форми довідки про суми зазначеного збору» від 28 березня 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 16. — Ст. 891.

І Іеподаткові доходи в системі державних доходів

363

Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності неза­лежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оп­тово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

Об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива.

Ставка збору становить 1 % від об'єкта оподаткування.

Порядок обчислення та сплати. Збір обчислюється самостійно платником і нараховується на всю суму виручки, включаючи ПДВ. Термін подання звітності—до 20 числа місяця, наступного за звітним. Збір сплачується щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним (за липень — 13 серпня).

Збір сплачується на спеціальний рахунок Державного казначей­ства України щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду. ЗО % нарахованих сум збору залишаються на спеці­альних рахунках управлінь Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим та в областях і використовуються на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. 70 % нарахо­ваних сум збору перераховуються на спеціальний рахунок Держав­ного казначейства України, розпорядником цих коштів є централь­ний орган виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства. Суми збору, які над­ходять на спеціальний рахунок Державного казначейства України, розподіляються та використовуються таким чином: 70% — на розви­ток виноградарства, ЗО % — на розвиток садівництва і хмелярства. Законодавством заборонено нецільове використання коштів, що надійшли від справляння збору.

Контрольні запитання:

1. Які вади неподаткових доходів Ви можете назвати?

2. Дайте загальну характеристику мита, що стягується митницею, та митних платежів.

3. Розкрийте суть ресурсних платежів. Які види ресурсних платежів Ви

можете назвати?

4. Які рентні платежі справляються в Україні?

ЛЕКЦІЯ 20 Правові основи державного кредшу

§ 1. Поняття та функції державного кредиті/

Державний кредит — складова фінансової системи держави. Інститут державного кредиту є інститутом Особливої частини фінан­сового права, на який поширюють свою дію норми Загальної части­ни. Йдеться про методи правового регулювання, характерні також для відносин у сфері державного та муніципального кредиту, особ­ливості фінансово-правових норм, статус суб'єктів фінансових відно­син, що виникають у сфері залучення коштів шляхом оформлення зовнішніх або внутрішніх позик та повернення таких коштів. Як і в будь-якій іншій сфері фінансової діяльності, у сфері державного кредиту актуальним є питання організації і проведення фінансового контролю, роль якого є визначальною у цій сфері, оскільки йдеться про необхідність обов'язкового повернення залучених коштів та сплату процентів за придбаним кредитом.

Державний кредит як метод мобілізації державою додаткових грошових коштів — явище складне й неординарне. Цей процес суп­роводжується певним ризиком як на стадії виникнення даного виду правовідносин (тобто чи зацікавляться кредитори можливістю вкла­сти свої гроші в державні цінні папери), так і з точки зору доціль­ності використання запозичених коштів та можливості їх поверну­ти, сплативши передбачену винагороду. Йдеться про наслідки, адже показником ефективності таких операцій є державний борг. Еконо­мічний зміст і юридична природа державного кредиту водночас пе­редбачають надходження до державного бюджету, оскільки суми державних позик становлять його доходну частину, та разом з тим ці кошти не дають нових прибутків і повинні погашатися. Власне характерні ознаки добровільності, терміновості, платності і поворот­кості відмежовують кошти, акумульовані шляхом державного кре­диту, від доходів держави.

Суми державних позик — державні кошти, оскільки держава може їх вільно використовувати і повністю ними розпоряджатися, однак за своїм фінансовим і економічним характером вони істотно відрізняються від постійних доходів, оскільки пов'язані з певними видатками: відшкодуванням вартості державного цінного папера;

Правові основи державного кредиту

365

виплатою процентів за державними позиками тощо. Отже, одер­жані державою суми державних позик згодом тягнуть за собою видатки з державного бюджету на погашення державного боргу. Як і інші сфери фінансової діяльності держави, відносини у галузі зовнішніх та внутрішніх запозичень є предметом постійного конт­ролю з боку уповноважених фінансових органів та органів загаль­ної компетенції.

Інститут державного кредиту не допускає однобічності вирішення питання і є надзвичайно чутливим до політичних, економічних змін. Обслуговування і погашення державного боргу — одна з найвагомі­ших витратних статей державного бюджету. Проте, з власного до­свіду і досвіду зарубіжних країн відомо, що найкраще запозичені кошти спрямовувати до виробничої сфери. Залежно від того, які га­лузі народного господарства фінансуватимуться за рахунок цих коштів, визначаються терміни, на які можна їх вкладати, з тим щоб сплата процентів здійснювалася за рахунок одержаних доходів від проінвестованих галузей. Принцип цільового використання позиче­них коштів є виправданим на будь-якому рівні чи за будь-якої фор­ми кредитування: банківський кредит, державне кредитування, кре­дити, надані міжнародними фінансово-кредитними установами тощо, Водночас використання позик на погашення заборгованості з заробітної плати, погашення раніше випущених позик тощо не вир­ішує проблему в глобальному розумінні, а лише збільшує незабез-печений борг.1 В умовах перебудови економіки слід налагоджувати, розширювати, за потреби перебудовувати національне виробницт­во, з тим щоб створювати робочі місця, конкурентоспроможну на­ціональну продукцію, оживляти міжнародні економічні зв'язки тощо.

Державний кредит дістає своє відображення у сумах державного боргу, який виникає у держави перед зовнішніми та внутрішніми позичальниками. Зрозуміло, що державний борг, як і будь-яка інша категорія фінансового права, є водночас предметом дослідження фінансової науки, економіки тощо, тобто має складну природу.

Державний борг — це загальний розмір, накопиченої заборго­ваності уряду власникам державних цінних паперів, який дорів­нює сумі минулих бюджетних дефінигів за вирахуванням бюджет­них надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зов­нішнього боргу держави.

1 Гладких Д. Державний борг як фактор інфляції // Вісник НБУ. — 1998. — Липень. — С. 26—28.

366

Лекція 20

Відповідно до ст. 12 Бюджетного кодексу України класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання дер­жави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'я­зання.

Бюджетне законодавство встановлює також вимоги щодо гранич­ного обсягу боргу. Зокрема, граничний обсяг внутрішнього та зовніш­нього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місце­вого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлю­ються на кожний бюджетний період згідно з Законом про Держав­ний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу має не перевищувати 60 % фактич­ного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення зазначеної граничної величини Кабінет Міністрів Ук­раїни зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з встановленими законодавством вимогами.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави домогос-подарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Внутрішній борг України умовно можна поділити на боргові зобо­в'язання двох видів: ринкові, що існують у формі державних емісій­них цінних паперів, та неринкові, що виникли за підсумками вико­нання державного бюджету, інші позики та зобов'язання. До нього належить також заборгованість, що утворилася в результаті компен­сації гарантованих заощаджень громадян чи інших державних бор­гових сертифікатів Радянського Союзу, розміщених свого часу се­ред населення. В Україні виник специфічний державний борг перед населенням через несвоєчасну виплату заробітної плати, пенсій, сти­пендій, інші соціальні програми та виплати.

Відповідно до законів України «Про державний внутрішній борг України»1, «Про структуру державного внутрішнього боргу України за станом на 1 січня 1996 р. і граничний розмір державного внутріш­нього боргу України на 1996 та 1997 роки»2, постанови Верховної Ради

1 Закон України «Про державний внутрішній борг України» від 16 вересня 1992р. № 2604-ХІІ //Відомості Верховної Ради України. — 1992.—№ 41. — Ст. 598 (з наступни­ми змінами та доповненнями).

2 Закон України «Про структуру державного внутрішнього боргу України за станом на 1 січня 1996 р. і граничний розмір державного внутрішнього боргу Ук­раїни на 1996 та 1997 роки» від 23 січня 1997 р. // Відомості Верховної Ради Украї­ни. — 1997. — № 11. — Ст. 90 (з наступними змінами та доповненнями).

Правові основи державного кредиту

367

України «Про структуру бюджетної класифікації»' державний внутріш­ній борг має свою структуру, в якій відображається заборгованість Уряду України.

1.Заборгованість перед юридичними особами: сума заборгова­ності за внутрішніми позиками.

2. Заборгованість перед банківськими установами, у тому числі: а) перед Національним банком України; б) за позиками, одержани­ми для фінансування дефіциту бюджету поточного року; в) за пози­ками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету минулих років; г) за іншими позиками та зобов'язаннями; д) за компенсацій­ними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху; е) за залишками вкладів населення, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенса­ціями за ними; є) заборгованість перед іншими банками.

3. Заборгованість сільськогосподарських підприємств за довго­строковими та короткостроковими позикам, віднесена на держав­ний борг.

4. За сумами, спрямованими на індексацію оборотних коштів дер­жавних підприємств і організацій.

5. Інша внутрішня заборгованість.

6. Заборгованість перед фізичними особами за цінними папера­ми та компенсаціями за ними.

Слід зазначити, що структура державного боргу згідно із Зако­ном України «Про державний внутрішній борг України» повинна визначатися щорічно Верховною Радою України водночас із затвер­дженням Державного бюджету України на наступний рік.

Зовнішній державний борг — це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. В індустріальне розвинутих країнах порівняно незначна частка сукупного державного боргу відносить­ся на зовнішній борг, переважна частина державного боргу припа­дає на вітчизняних інвесторів.

Основними причинами створення і збільшення державного бор­гу є: збільшення державних видатків без відповідного зростання дер­жавних доходів; циклічні спади й автоматичні стабілізатори еконо-

1 Структура бюджетної класифікації України. Затверджена постановою Вер­ховної Ради України від 12 липня 1996 р. № 327 // Бюлетень законодавства і юри­дичної практики України. Бюджетне законодавство України. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 162—182.

368

Лекція 20

міки; скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат; вплив політичних бізнес-циклів — надмірне збільшення видатків напере­додні виборів для завоювання популярності виборців та збережен­ня влади.

Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного де­фіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує держав­ний борг, а зростання боргу у свою черіу потребує додаткових вит­рат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджет­ний дефіцит.

На обсягу бюджетного дефіциту відображаються всі зміни у ве­личині державного боргу, в тому числі зумовлені впливом інфляції. Тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалася у реаль­них, а не лише в номінальних величинах1.