Kravchenko_O_Zber_ta_kontr_Lab_2012

5.Бюкси з досліджуваним кормом помістити в сушильну шафу при температурі 100-1050С (кришки відкриті).

6.Через 3-4 год. бюкси вийняти, вмістити в ексикатор, закрити кришками, охолодити протягом 20-30 хв. і зважити.

7.Повторне висушування і зважування слід проводиш через кожну годину до одержання сталої маси. Якщо при наступному зважуванні маса більша за попередню, зважування припиняють.

Масу випаруваної води визначають за різницею між масою

бюкса з кормом до висушування і найменшою масою його після висушування.

Записи про визначення гігроскопічної вологи

Загальну кількість вологи в кормі обчислюють за формулою Х=(а + b) (100 –а) / 100,

де X – вміст загальної вологи,%; а – первинна волога,%, b– гігроскопічна волога, %.

Вміст абсолютно сухої речовини корму визначають як різницю між 100% і відсотком загальної вологи.

Визначення вологи експрес-методом. Наважку корму в бюксах висушують при температурі 1300С протягом 40 хв., після чого його зважують. За різницею у масі до визначають процент вологості за формулою:

,

де Х – вміст загальної вологи,%; m – маса корму до висушування, г; m1– маса корму після висушування, г; a – наважка корму, г.

41

Визначення вмісту сирого протеїну. Метод ґрунтується на окисленні органічних речовин корму концентрованою сірчаною кислотою при нагріванні. При цьому амінокислоти розкладаються до аміаку NH3, який реагує з надлишком кислоти утворюючи сірчанокислий амоній. Реакція проходить за таким рівнянням:

2NH3 + H2SO4 (NH4)2SO4

Вміст протеїну визначають за кількістю азоту, який вивільниться при взаємодії сірчанокислого амонію з концентрованим розчином лугу в спеціальному апараті, уловлюючи вивільнений аміак розчином борної кислоти, утворюючи сіль. Вміст приймальної колби титрують 0,1 н. розчином соляної кислоти, яка з’єднується з іонами амонію. 1 мл 0,1 н розчину соляної кислоти зв’язує 0,0014 г азоту.

(NH4)2SO4 + 2NaOH Na2SO4 + 2NH4OH 2NH4OH 2NH3 + 2H2O

Вміст протеїну визначають за формулою Х = 0,0014а•100 • 6,25 / b,

де X – вміст сирого протеїну, %; а – кількість зв’язаної 0,1 н соляної кислоти, мл; b – маса досліджуваного корму, г; 6,25 – коефіцієнт перерахунку азоту на протеїн.

Обладнання, реактиви, посуд. Аналітичні терези, електричні плитки або газові пальники, перегінний апарат К’єльдаля, колби К’єльдаля, колби конічні, мірні склянки, бюретки, концентрована сірчана кислота, 33%-й розчин гідроксиду натрію, 0,1 н розчин соляної кислоти і гідроксиду натрію, індикатор Таширо або метилоранж.

Хід аналізу.

1.Наважку корму (0,5-2 г) вмістити в тонку довгу пробірку, вміст якої висипати в колбу К’єльдаля. Пробірку зважити спочатку з кормом, а потім порожню.

2.У колбу К’єльдаля долити 15-20 мл концентрованої сірчаної кислоти і поставити на плитку для нагрівання на слабкому вогні. Щоб прискорити окислення органічних речовин, в охолоджену рідину добавляють каталізатор (0,5-1 г сірчанокислої міді і 3-5 г сірчанокислого калію або 2-3 мл пероксиду водню).

3.Вміст колби доводять до кипіння, закривають спеціальним повітряним холодильником або скляною воронкою і продовжують нагрівання. Відбувається мінералізація органічних речовин корму. В період спалювання вміст колби необхідно періодично перемішувати, щоб на її стінках не залишилося незгорілих

42

частинок корму. При появі на шийці колби бурих крапель або темних частинок її слід охолодити, частинки змити в колбу водою і продовжувати спалювання. Рідина в колбі спочатку має бурий або майже чорний колір, але у міру мінералізації органічних речовин розчину в колбі починає виділятися сірчистий ангідрид (S02) і вміст її яснішає. За кольором рідини визначають закінчення мінералізації органічних речовин. Розчин в колбі повинен бути прозорим, безбарвним або злегка жовтуватим.

4.Для перегонки азоту вміст колби К’єльдаля перенести у перегінну колбу, старанно сполоснути 2-3 рази дистильованою водою (100150 мл), доливши її до основного розчину.

5.Колбу з розчином ставлять на колбонагрівач перегінного апарату К’єльдаля, попередньо підібрав до колби пробку.

6.У приймальну колбу влити 20-30 мл розчину борної кислоти

(Н3ВО3), додати 6-8 крапель індикатора Таширо і, підставивши її під холодильник, занурити його кінець у розчин кислоти (для запобігання втрати аміаку)

7.У мірну склянку взяти 60-80 мл 33%-го розчину лугу (у 4 рази більше за кількість внесеної у колбу К’єльдаля сірчаної кислоти) і обережно по стінці вливати у перегінну колбу, яку швидко затикають пробкою, з’єднаною з холодильником, збовтують і вмикають для нагрівання.

8.Перегонка аміаку триває 30-40 хв. Закінчення її визначають за зміною кольору лакмусового папірця (червоний не синіє).

9.Ополоснути дистильованою водою кінець холодильника і вміст приймальної колби відтитрувати 0,1 н розчином соляної кислоти до переходу забарвлення в зеленкувате (індикатор Таширо) або солом'яно-жовте (метилоранж).

Обчислити об’єм зв’язаної 0,1 н сірчаної кислоти.

Записи при визначенні сирого протеїну

Вміст сирого протеїну в абсолютно сухій речовині сіна визначають за формулою:

Х1= 100 х: (100 – В),

де X1–вміст сирого протеїну в абсолютно сухій речовині сіна, %; х – вміст сирого протеїну в сіні повітряно-сухого стану; %; В – загальний вміст вологи, %.

Визначення сирого жиру. Метод заснований на витяганні жиру органічними розчинниками: сірчаним (температура кипіння 350С) або петролейним (30-800С) ефіром, бензином (80-1050С), бензолом (80,30С), сірковуглецем (460С), чотирьоххлористим вуглецем (76,50°С), трихлоретиленом (850С) і деякими іншими. Органічні розчинники витягують з корму не тільки нейтральні жири, але і воскоподібні речовини, фосфатиди, альдегіди, кетон, сірчисті з'єднання, органічні кислоти, смоли, фарбувальні речовини та ін.

Вміст сирого жиру корму обчислюють за формулою:

де Х – вміст сирого жиру в досліджуваному кормі %; m – маса бюкси і пакетика з наважкою корму після висушування до екстрагування жиру; m1 – маса бюкси і пакетика з наважкою після екстрагування і висушування; b – наважка корму в повітряно-сухому стані; 100 – коефіцієнт для перерахунку у відсотки.

Прилади, посуд і реактиви. Апарат Сокслета, органічний розчинник (у лабораторіях частіше використовують сірчаний або петролейний ефір), сушильна шафа, бюксы, эксикатор, паперові пакетики з фільтрувального паперу.

Хід визначення.

1.Приготувавши пакетики з фільтрувального паперу, поміщають їх в бюкси і висушують в сушильній шафі при температурі 100-1050С, охолоджують в ексикаторі і зважують. У пакетик насипають 1-2 г корму, поміщають в бюкс і висушують в термостаті при температурі 100-105 °С до сталої маси.

2.Висушені і зважені в бюксах пакетики з кормом (на пакетиках пишуть простим олівцем номер бюкса) поміщають в екстрактор апарату Сокслета, заливають ефіром і залишають на ніч. Наступного дня підливають в екстрактор стільки ефіру, щоб після його зливання з екстрактора в ньому залишався ще деякий надлишок (50-25 мл) ефіру.

44

3.Колбу апарату Сокслета ставлять на водяну баню, нагрівають на повільному вогні. Нагріваючись в колбі, ефір випаровується і піднімається по широкій трубці екстрактора в холодильник. У холодильнику ефір конденсується і краплями стікає в екстрактор. де знаходяться пакетики з досліджуваним кормом.

4.При рівномірній екстракції протягом 1 ч відбувається 4-5 зливань ефіру. Корми, багаті жиром, екстрагують 10-12год., а корма з низьким вмістом жиру – 5-6год.

5.Після закінчення екстракції пакетики виймають, розкладають на склі і висушують у витяжній шафі. Потім пакетики поміщають у

відповідні бюксы, ставлять їх в термостат і висушують при 1001050С до постійної маси.

Визначення сирої клітковини. Метод ґрунтується на нерозчинності клітковини в слабких розчинах кислот і лугів, тобто на кількісному визначенні маси сухого залишку корму після кип’ятіння і промивання. Спочатку корм кип’ятять у розчині сірчаної кислоти, а потім – їдкого калі.

У слабкому розчині сірчаної кислоти розчиняються нерозчинні у воді вуглеводи (крохмаль, частина геміцелюлози), аміди, мінеральні речовини. Їдке калі гідролізує білки, більшість геміцелюлоз, омилює жири. В нерозчинній частині корму крім целюлози залишається більша частина лігніну, небагато геміцелюлоз, пектинових речовин тощо. За допомогою спирту вилучають розчинні в них речовини, залишки жиру, воску, фарбувальні речовини тощо.

Визначають кількість сирої клітковини за формулою

,

де X – кількість сирої клітковини, %; а – маса сирої клітковини, г; b – маса повітряно-сухого корму, г.

Обладнання, реактиви, посуд. Терези аналітичні, насос вакуумний, шафа сушильна, електроплитки, склянки на 400-600 мл, промивалки, колби Бунзена, бюкси, ексикатори, лійки скляні, палички скляні, 4%-й розчин їдкого калі.

Хід аналізу.

1.У сушильній шафі при 100-1050Свисушити бюкс з паперовим фільтром до сталої маси.

2.Взяти в пробірку близько 1-2 г досліджуваного корму і зважити.

3.Корм висипати в склянку, зважити порожню пробірку. Визначити масу досліджуваного корму.

45

4.У склянку ретельно влити 200 мл підігрітого 4%-го розчину сірчаної кислоти, переставити її на плитку і кип'ятити 5хв.

5.Зняти склянку з плитки, дати відстоятись осаду і надосадну рідину відсмоктати вакуумним насосом через щільну тканину або спеціальну лійку з паперовим фільтром. Промити не менше 3 разів до нейтральної реакції, добавляючи після відсмоктування в склянку дистильовану воду.

6.Після промивання налити в склянку 100 мл 5%-го розчину їдкого калі, об’єм долити до 200 мл дистильованою водою (розчин має бути 2,5%-м). Поставити для нагрівання і кип’ятити 5 хв. (кип’ятити обережно, оскільки можливі поштовхи рідини і сповзання склянок з плитки).

7.Нерозчинний залишок промити, як і після кип’ятіння з кислотою, і перенести на попередньо зважений паперовий фільтр. Клітковину на фільтрі промити 15 мл спирту або ефіру.

8.Паперовий фільтр з промитою клітковиною вмістити в той самий бюкс і висушити до сталої маси.

9.Визначити масу сирої клітковини як різницю між масою бюкса з

фільтром і клітковиною та масою бюкса з фільтром.

Записи при визначенні сирої клітковини

Вміст сирої клітковини в абсолютно сухій речовині сіна розраховують так само, як і вміст сирого протеїну.

За даними хімічного аналізу визначають енергетичну поживність сіна. Кількість обмінної енергії обчислюють за формулою

46

ОЕ= 13,1 (CP–1,05К),

де CP – кількість сухої речовини, кг; К – маса сирої клітковини, кг; 13,1 і 1,05 – сталі коефіцієнти.

Якщо, наприклад, злакове сіно вологістю 16 % містить 280 г сирої клітковини, то в 1 кг його міститься (1 - 0,16) = 0,84 кг сухої речовини; в 1 кг сухої речовини (0,28 : 0,84) = 0,3 кг клітковини.

За формулою визначаємо:

ОЕ = 13,1 (1–1,05×0,3) = 8,5 МДж.

Кількість кормових одиниць (КО) обчислюють за формулою КО = 0,0081ОЕ2 ,

де ОЕ – кількість обмінної енергії в 1кг сухої речовини, МДж; 0,0081 – сталий коефіцієнт.

У нашому прикладі поживність 1 кг сухої речовини сіна становить (8,52×0,0081) = 0,59 корм. од.

Отже, як за кількістю обмінної енергії в 1 кг сухої речовини, так і за поживністю її в кормових одиницях оцінюване злакове сіно належить до другого класу.

Солома. Визначення бур’янів і отруйних трав. Пробу масою 100-300 г поділяють на групи: чисту солому, грубі і неїстівні трави, отруйні рослини. Також проводять дослідження на грибкове ураження соломи.

Полова. У лабораторії досліджують на вміст вологи насіння бур’янів і отруйних рослин, а також піску та землі.

Питання для самоконтролю

1.Методика визначення ботанічного складу сіна.

2.Методика визначення алкалоїдів в отруйних рослинах.

3.Методика визначення неїстівних домішок.

4.Методика визначення первинної вологи в кормах.

5.Методика визначення гігроскопічної вологи в кормах.

6.Методика визначення загальної кількості вологи в кормах та експрес-методом.

7.Методика визначення вмісту сирого протеїну в кормах.

8.Методика визначення вмісту сирої клітковини.

9.Методика визначення сирого жиру в кормах.

10.Визначення обмінної енергії в 1 кг сухої речовини.

47

Лабораторна робота №6

Тема: Лабораторна оцінка соковитих кормів. Оцінка силосу за рН

Мета заняття: визначення якості соковитих кормів лабораторними методами. Вивчити визначення кислотності силосу, якісні проби на виявлення процесів гниття силосу, виробничу оцінку за Міхіним,методики визначення вмісту каротину та сирої золи, методи контролю якості жому, браги та коренебульбоплодів.

Матеріали та обладнання: зразки соковитих кормів,вимоги до класів силосу ДСТУ 4782:2007 та нормативні вимоги до класів сінажу ДСТУ 4684:2006, хімреактиви та лабораторний посуд.

Силос

Визначення кислотності силосу проводять за трьома показниками: величиною рН, загальною кислотністю та вмістом небажаних кислот.

Один з важливих показників якості – рН силосу, за його величиною судять про ступінь консервації. Процес силосування вважається закінченим і силос одержує високу оцінку, якщо його рН – 3,9-4,2. При рН вище 4,2 у силосі можна спостерігати активне гниття білка та інші мікробіологічні процеси, в результаті яких утворюються небажані продукти. Найбільш точну концентрацію водневих іонів визначають за допомогою рН-метра.

В залежності від якості силосу розробляють рекомендації по його використанню.

Силос з високою кислотністю перед згодовуванням рекомендується розкисляти. Для цього використовують 20-25% аміачну воду (8-10л/т), крейду або бікарбонат натрію.

Силос з гички цукрових буряків відрізняється високим вмістом щавлевої кислоти, що негативно впливає на травневу систему тварин і тому його доцільно згодовувати у складі кормосумішок, які містять підвищену кількість грубих кормів. Для нейтралізації щавлевої кислоти та надлишкової кислотності в силосі рекомендується добавляти крейду в розрахунку 1-3 кг/т.

Визначення загальної кількості і вмісту окремих вільних кислот у силосі. Загальну кількість вільних кислот у силосі

48

визначають титруванням витяжки із 100 г силосу 0,1 н розчином NaOH, а окремих вільних кислот (оцтової та масляної) — титруванням дистиляту, добутого кип’ятінням витяжки (з парою в дистилят переходять леткі жирні кислоти). Молочна кислота в дистилят не переходить.

Обладнання, реактиви, посуд. Перегінний апарат, бюретки, 0,1 н розчин їдкого натру, 1%-й розчин фенолфталеїну, мірні циліндри, колби конічні, мірні колби на 100 мл.

Хід аналізу.

- оцтової кислоти О = 3,9620(Д2 + Д3) - 1,3724Д1, мл; - масляної кислоти М = 2,0641Д1- 1,9920(Д2 + Д3), мл,

де Д1, Д2, Д3– кількість 0,1 н NaOH, витрачена на титрування відповідних дистилятів, мл.

9.Вміст вільних кислот визначити за формулами, %:

-оцтової – 0,03О;

-масляної – 0,44М;

-молочної – 0,045(4Д0–О –М).

Примітка: Якщо при визначенні М отримали від’ємне число, то масляної кислоти в силосі немає і М з від’ємним знаком при визначенні молочної кислоти приймають за 0.

49

Записи при визначенні окремих кислот у силосі

Якісні проби на виявлення процесів гниття силосу. У процесі гниття силосу відбувається розкладення білків з утворенням таких продуктів, як вільний аміак, аміачні сполуки та сірководень. У силосі, особливо виготовленому з бобових культур, завжди виявляють сліди аміаку, але він не є показником якості силосу. Аміачні сполуки будуть у силосі і тоді, коли до маси вноситимуть карбамід, аміачну воду чи інші речовини для збагачення корму азотом. У такому випадку визначення хімічних показників процесу гниття не доцільне.

Проба на гниття з реактивом Ебера. (1 частина концентрованої НСl питомою вагою 1,19, 3 частини 960 спирту та 1 частина ефіру.).

Хід аналізу. Підготувати широку пробірку і підібрати до неї корок, через який у середину пропустити дріт із загнутим кінцем у вигляді гачка. У пробірку налити 1-2 мл реактиву Ебера, на гачок надіти шматок силосу, опустити його у пробірку так, щоб він був на 2 см вище поверхні реактиву і закрити корком. При наявності вільного аміаку біля шматка силосу буде помітний білуватий туман із хлориду амонію. Реакцію краще спостерігати у проходячому світлі.

Реакція на аміачні сполуки з реактивом Неслера (якісна проба).

Хід аналізу.25 г подрібненого силосу залити 250 мл теплої води, настояти протягом 4-5 год., профільтрувати. До 10 мл фільтрату, додати 10 крапель реактиву Неслера. Поява яскраво-жовтого або оранжевого кольору вказує на присутність аміаку і аміачних сполук, а випадання цегляно-червоного осаду – на значний їх вміст.

50