11. Особливості розробки і складання програми та методики аудиту торговельних закладів

Одной из причин убыточной работы торговых предприятий потребительской кооперации является ослабление контроля за товарными операциями.

Контроль это комплексное изучение деятельности организаций потребительской кооперации и их структурных подразделений; экономической эффективности и законности осуществляемых хозяйственных операций, достоверности учетной информации и бухгалтерской отчетности, состояние объектов контроля и соответствие их учетным данным.

Аудит товарных операций позволяет произвести в потребительском обществе объективную оценку организации системы внутреннего контроля, оценить постановку бухгалтерского учета, выявить искажения бухгалтерской отчетности и обнаружить нарушения требований нормативных документов и внутриведомственных актов, которые устраняются во время проверки или после ее завершения. В связи с этим, наряду с главной целью внешнего независимого аудита - подтверждение достоверной бухгалтерской отчетности - в процессе аудита товарных операций вырабатываются рекомендации по совершенствованию системы внутреннего контроля торговой деятельности потребительского общества и соответствия совершенных товарных операций требованиям действующего законодательства. Рекомендации аудиторов и их оперативное использование в процессе проведения аудита позволяют исправить существенные ошибки в учете операций, повысить эффективность торговой деятельности потребительского общества, снизить убытки.

Предприятия розничной торговли потребительской кооперации имеют ряд особенностей в приобретении товаров и формировании издержек обращения. Так, определенная часть товаров приобретается посредством закупок сельскохозяйственной продукции у населения, а затем дорабатывается, перерабатывается и в розничной торговле используется как товар, с низкой торговой надбавкой.

Предмет и объект исследования. Предметом исследования являются методика и практика проведения аудита товарных операций розничной торговли потребительской кооперации. В качестве объекта исс.тедования избраны потребительские общества осуществляющие розничную торговлю и аудиторские фирмы осуществляющие аудит торговых предприятий.

13. Питання інформації та шляхи використання контрольної інформації підприємства.

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА НАДАЄТЬСЯ АУДИТОРУ КЕРІВНИЦТВОМ ПІДПРИЄМСТВА

1. Метою нормативу є встановлення правил використання інформації, наданої керівництвом підприємства в якості аудиторських доказів.

2. Цей норматив визначає процедури оцінки і документальне оформлення даних, які отримуються від керівництва, а також заходи, котрі необхідно зробити у випадку, коли керівництво підприємства відмовляється надавати відповідну інформацію.

3. Аудитор повинен отримати від керівництва підприємства інформацію, яка необхідна для досягнення мети його роботи.

Відповідальність керівництва підприємства за достовірність інформації стосовно фінансової звітності, яку він надає аудитору підприємства

4. Аудитору необхідно отримати докази того, що керівництво підприємства, яке перевіряється, знає міру своєї відповідальності за надання аудитору достовірної фінансової звітності підприємства, складеної з урахуванням вимог українського законодавства, і що керівництво підтверджує її достовірність і повноту. Подібні докази аудитор може отримати шляхом співбесіди з членамиради директорів клієнта та отримання від них запевнювальних листів.

Інформація як аудиторські докази, що надається керівництвом

5. Аудитору необхідно отримати письмові докази достовірності всіх суттєвих аспектів фінансової звітності підприємства, з припущенням того, що жодних інших доказів, цілком напевно, не існує. Імовірність виникнення непорозуміння між аудитором і керівництвом клієнта знижується, коли усні бесіди підтверджуються документальними записами. Наприклад, листи керівництву з питань інформації, наданої ним з деякими основними деталями проведеної зустрічі.

6. Під час отримання документально оформленої інформації від керівництва можна обмежитися інформацією, визнаною аудитором, окремо або в сукупності, суттєвою для звітності підприємства. За певних обставин, може виникнути потреба пояснити керівництву клієнта, що саме розуміє аудитор під суттєвістю в конкретному випадку.

7. Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати безліч інформації від керівництва підприємства, яка надається як за власним бажанням керівництва, так і на вимогу аудитора. Причому, якщо така інформація стосується суттєвих позицій фінансової звітності підприємства, від аудитора вимагається: отримати перевірені докази з внутрішніх джерел інформації підприємства або із зовнішніх; оцінити зрозумілість та відповідність даних, наданих керівництвом клієнта та зіставити їх з іншими аудиторськими доказами, в тому числі з іншою інформацією, отриманою від керівництва підприємства; вирішити для себе, чи особи, які надають інформацію стосовно фінансової звітності підприємства, в достатній мірі можуть пояснити її зміст.

8. Інформація, яка надається керівництвом підприємства, не може заміняти інші докази, котрі аудитор може отримати. Наприклад, нова інформація про витрати на придбання того чи іншого активу не може заміняти інші аудиторські докази з цього питання. Якщо аудитору не вдалося отримати необхідну кількість доказів щодо показників, як визнані суттєвими, а такі докази на думку аудитора існують в принципі, можливість скласти думку з цього питання вважається обмеженою, навіть при умові, що з цього питання інформація від керівництва отримана.

9. Аудитор може опинитися в ситуації, коли інформація, надана керівництвом клієнта, буде єдиним доступним джерелом аудиторських доказів. Наприклад, вважається сумнівною можливість отримання будь-яких доказів щодо операцій підприємства, крім інформації від керівництва на підтвердження його намірів.

10. Якщо інформація, отримана від керівництва клієнта, суперечить іншим аудиторським доказам, аудитору необхідно з'ясувати причину цих суперечностей і, в разі необхідності, переглянути надійність всіх інших наданих керівництвом даних.

Документальне оформлення інформації, що отримується від керівництва клієнта

11. Як правило, аудитор повинен включити в свої робочі документи докази, отримані від керівництва клієнта у вигляді нотаток змісту бесід з представниками керівництва або письмової інформації від них.

12. У якості аудиторського доказу бажано було б отримати письмову інформацію від керівництва клієнта, причому така інформація може бути надана в одній з наступних форм: лист, підписаний керівництвом клієнта; документ, підготовлений аудитором, який включає інформацію, отриману від керівництва клієнта відповідним чином підписаний керівництвом; копія протоколу засідання ради директорів або правління підприємства чи завірена копія звіту підприємства.

Основні елементи листа від керівництва клієнта

13. Аудитору необхідно проконтролювати, щоб в листі від керівництва було зазначено, кому він адресований, зміст листа має передавати необхідну інформацію. На листі повинна бути дата і підпис особи, що його склала.

14. За звичайних обставин, на листі від керівництва проставляється така сама дата, що і в аудиторському звіті. В окремих ситуаціях лист, який стосується окремої операції або написаний з конкретного питання, можна отримати під час перевірки або після дати аудиторського висновку, наприклад на день початку офіційного розміщення акцій.

15. Лист керівництва з поставлених аудитором питань про відповідність їх знань, які вони повинні мати на рівні їх службового становища, як правило підписується кожним керівником особисто (директор або фінансовий директор). У деяких випадках аудитор може отримати такі свідчення від інших співробітників підприємства. Наприклад, аудитор може вимагати інформацію про повноту представлених протоколів зборів засновників, засідань ради директорів, інших важливих засідань від особи, яка відповідає за зберігання подібної інформації.

Відмова керівництва клієнта надати інформацію

16. Якщо керівництво відмовляється надати інформацію, необхідну для аудиторської перевірки, то можливість аудитора сформувати висновок вважається обмеженою і він може скласти аудиторський висновок, який відрізняється від позитивного. У таких випадках аудитору необхідно оцінити надійність всієї іншої, наданої керівництвом, інформації і визначити розмір впливу такої відмови керівництва на твердження аудиторського висновку.