6. Заповідальний відказ (легат). Фідеїкоміси.

У римському праві заповідальний відказ називався легатом (legatum). Легат – це безвідплатне заповідальне розпорядження про видачу спадкоємцем певних грошових сум або речей певній особі. Особа, на користь якої здійснювався заповідальний відказ, називається легатарій. Легат здійснювався у формі веління. На підставі легату виникало сингулярне наступництво.

Класичне римське право знало чотири види легатів:

1. легат шляхом віндикації;

2. легат шляхом покладення обов’язку;

3. легат шляхом дозволу;

4. легат шляхом виділу).

Іноді легати поглинали більшу частину спадщини. Для того, щоб гарантувати інтерес спадкоємців в І ст. до н.е. законом Фальцидія була введена фальцидієва чверть. Відповідно до цього закону заповідальний відказ не міг перевищувати ¾ спадкової маси.

Фідеїкоміс (fideicommissum) – це прохання (рекомендація) спадкодавця до спадкоємця за заповітом передати спадкову масу або її частину третій особі. Отже, на підставі фідеїкомісів могло мати місце як універсальне, так і сингулярне наступництво.

Фідеїкоміси – це неформальні легати, які містили усне чи письмове прохання особи, яка помирає, дати або зробити що-небудь на користь іншої особи, не вказаної у заповіті. Це прохання здійснювалося під чесне слово спадкоємця.