12. Доходи і видатки дб.

Доходи бюджету виражають відносини між державними та юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. Видатки бюджету- це економічні відносини, які виникають у звязку з розподілом і використанням грошових коштів держави за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.Формою прояву категорії “доходи бюджету” служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріяльним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет..Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з підприємствами, організаціями, і громадянами в процесі формквання бюджетного фонду країни.Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних задач, які вирішуються суспільством. Так, країни з ринковою економікою, доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. Бюджетні доходи , з однієї сторони, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різноманітними учасниками відтворювального процесу, а з іншої- віступають обєктом подальшого розподілу вартості, так як остання використовується для формування бюджетних фондів територіального, галузевого і територіального призначення. Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових засобів в бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від вирішуваних суспільсьвом економічних задач.Категорія “видатки бюджету” проявляється яерез конкретні види видатків, кожний з яких може бути охарактеризований як кількісно, так і якісно.Якісна характеристика дозволяє встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна- їх величину. Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій і поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо.бюджет відіграє також важливу роль у соціальному захисті громадян, розвиткові невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату управління. 1.За джерелами утворення:доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);доходи, що входять до складу фонду відшкодування (частина амортизаційних відрахувань);доходи від реалізації національного багатства.2.За соціально-економічними ознаками доходи поділяються на:доходи від господарської діяльності;доходи від використання природних ресурсів; доходи від зовнішньоекономічної діяльності доходи від банківської діяльності; доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;державне мито;митні платежі; збори та інші неподаткові доходи; доходи від приватизації;доходи від громадян тощо.3. За методом залучення коштів: податкові надходження: неподаткові надходження: державні цільові фонди: доходи від операцій з капіталом: офіційні трансферти:4.За умовами формування: безповоротні - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин; поворотні - це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бути повернені у визначені строки.5.За рівнем централізації державні доходи діляться на: централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави; децентралізовані - які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування).Розмежування видатків за економічними ознаками:Поточні видатки - видатки на товари та послуги; оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання предметів постачання і матеріалів; витрати на відрядження; оплату послуг бюджетних установ; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; виплату процентів; трансфертні платежі органам державного управління.Капітальні видатки – це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави. Чотири групи видатків:1. група видатків відносять державні видатки на послуги загального призначення державне управління; судова влада; міжнародна діяльність;фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу; національна оборона; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.2. освіта; охорона здоров'я; соціальний захист та соціальне забезпечення; житлово-комунальне господарство; культура та мистецтво; засоби масової інформації; фізична культура і спорт.3. видатки, спрямовані на державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю, а також видатки на регулювання і підвищення ефективності господарської діяльності. 4. державні видатки на обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу.

13.Реорганізація банків— це добровільне чи вимушене припинення діяльності банку і зміна його організаційно-правової форми шляхом передачі його майна, прав та обов'язків іншим банкам чи правонаступникам .Реорганізація банку на відміну від ліквідації банку, здійснюється з метою запобігання процедурі банкрутства, збереження потенціалу і основних засобів банківської установи, відновлення ефективної діяльності.Вона сприяє: активізації процесів консолідації банків; розвитку структури банківського сектору в напрямі оптимального поєднання великих банків з розгалуженою мережею філій, універсальних і спеціалізованих банків; створенню умов для розширення спектру банківських послуг та розвитку нових сегментів ринку банківських послуг. У цілому злиття обходяться значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво банків, і власники надають перевагу саме їм.Реорганізація банку може бути здійснена за рішенням його власників, за рішенням Національного банку України, або за рішенням тимчасової адміністрації, погодженим з Національним банком України.Порядок здійснення реорганізації банку за рішенням Національного банку України або тимчасового адміністратора встановлюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку України.Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із Законом України "Про господарські товариства", нормативноправовими актами Національного банку України за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.За змістом способи реорганізації можуть бути об'єднувальні, розподільчі та реорганізація шляхом перетворення.До об'єднувальних способів належать злиття та приєднання. Злиття передбачає припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав і зобов'язань цих банків новоствореному банку. Приєднання передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу усіх його майнових прав і зобов'язань іншому банку на правах філії чи без відкриття філії.

До основних чинників, що визначають необхідність та доцільність злиття банківських установ та їх приєднання, можна віднести такі: підвищення рівня капіталізації; збільшення частки банку на ринку кредитів, депозитів чи інших видів банківських послуг; зниження рівня витрат і собівартості банківських послуг; зниження рівнів фінансових і нефінансових ризиків; вихід на нові ринки; підвищення конкурентоспроможності тощо.До розподільчих способів реорганізації можна віднести поділ та виділення. Поділ передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи і передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов'язань кільком новоствореним банкам. Виділення передбачає створення банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов'язання банку, який реорганізовується.При об'єднувальних та розподільчих способах реорганізації не допускається реорганізація, що не забезпечує відновлення ліквідності і платоспроможності та необхідного рівня капіталізації.Слід зазначити, що з метою підвищення ефективності роботи великих банків, а також в умовах кризової ситуації може виникнути потреба розділити капітал великих банків, реорганізувати банки через їх поділ, а також виділення (за умови достатності капіталу кожного з банків, у тому числі новостворених), підставами для чого можуть бути: наявність значного обсягу проблемних кредитів і збитків; неякісний менеджмент, ускладнення прийняття оптимальних управлінських рішень і їх реалізація; конфлікт інтересів власників; необхідність виділення спеціалізованих банків, діяльність яких спрямована на обслуговування певних галузей, народногосподарських комплексів, для реалізації конкретних програм, проектів.Крім того, реорганізація банку може відбуватися шляхом перетворення, яке передбачає зміну юридичною статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права і зобов'язання банку, що реорганізовується.Підставами для реорганізації банку шляхом перетворення можуть бути: переорієнтація напрямів діяльності, збиткова діяльність окремих філій, необхідність зміни умов капіталізації та управління тощо.Різні способи реорганізації можуть бути застосовані не тільки щодо проблемних банків, а й до будь-яких, що функціонують нормально. У ході реорганізації банк може вирішувати такі типові проблеми: зміна організаційної структури (відкриття відокремлених структурних підрозділів, у тому числі філій, скорочення й ліквідація частини підрозділів, зміна, оновлення складу та чисельності працівників і керівників); зміна складу учасників, а також організаційно-правової форми; входження до тих чи інших банківських груп; зміна наявних бізнес-процесів, технологічного процесу обслуговування клієнтів, менеджменту в цілому.Банки, які внаслідок реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення припиняють свою діяльність як юридичні особи, виключаються з Державного реєстру банків і втрачають ліцензію на здійснення усіх банківських операцій. Банки — юридичні особи, створені в результаті реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення, зобов'язані здійснити реєстрацію банку та отримати ліцензію на проведення банківських операцій у Національному банку. При реорганізації банку шляхом приєднання, перетворення вносяться відповідні зміни до статуту банку-правонаступника. При реорганізації банку шляхом виділення зі зменшенням статутного капіталу банку, що реорганізовується, вносяться відповідні зміни до статуту банку, що реорганізовується.

14. Внутрішні держ. запозичення, їх доцільність та напрямки.

Для кожної країни питання як зовнішньої, так і внутріш­ньої заборгованості завжди мають свою актуальність. На об­слуговування боргів відволікаються значні фінансові ресурси, збільшується навантаження на бюджет держави, посилюються інфляційні процеси.Мобілізація коштів на внутрішньому ринку має деякі від­мінності. Найпоширенішою формою внутрішніх запозичень є позики. За їх допомогою мобілізуються тимчасово вільні кош­ти юридичних і фізичних осіб для фінансування потреб дер­жави. Держава випускає і продає цінні папери, як правило, облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продають­ся й гасяться. З огляду на номінальну вартість облігацій ви­плачуються проценти.

Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевими органами та розповсюджуватися лише серед насе­лення або лише серед юридичних осіб. Залежно від способу виплати доходу позики поділяють на процентні, виграшні, процентно-виграшні, безпроцентні і безпрограшні.За виграшними позиками власники облігацій одержують твердий дохід у формі процента від номінальної вартості облі­гації. При виграшних позиках увесь дохід власники облігацій одержують у формі виграшу. Дохід виплачується не за всіма облігаціями, а лише за тими, на які випав виграш. Безпрог­рашні позики випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть усі облігації. Безпроцентні позики не передбачають виплату доходів, але гарантують одержання товару, на який не задовольняється попит на ринку. Вартість кожної випущеної облігації дорівнює ціні товару (легкового автомобіля, телевізора, холодильника тощо). Місцеві органи влади можуть проводити цільові позики на будівництво доріг або інші заходи, в яких зацікавлено населення регіону. За строками погашення позики поділя­ються на короткотермінові (до 5 років) і довготермінові (по­над 5 років).

За методами розміщення розрізняють позики добровільні та примусові. Облігації добровільних позик вільно продаються й купуються банківськими установами. Державні позики можуть бути облігаційними і безоблігаційними. Безоблігаційні позики оформляються підписними зобов'язаннями.Іншою формою державного кредиту є передавання ощадними установами частини або всієї суми коштів насе­лення, які розміщені в ощадному банку чи в інших ощад­них установах держави, для покриття своїх витрат. Таке передавання може здійснюватися шляхом випуску білетів державної скарбниці, сертифікатів або оформлення безоблігаційних позик. Нині найпоширенішою формою державного кредиту є ви­користання державою коштів позикового фонду. Держава мо­білізує через кредитні установи частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Ця форма державного кредиту еконо­мічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси

15. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:- надходження від продажу основного капіталу; - надходження від реалізації державних запасів товарів;- надходження від продажу землі та нематеріальних активів; - податки на фінансові операції та операції з капіталом. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.