1. Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. Принцип обмеженого централізму

Закономірність зближення рівнів соціально – економічного розвитку регіонів пов’язана з процесами територіального поділу й регіональною інтеграцією. Це об’єктивна закономірність, яку треба враховувати в економічній політиці.Між регіонами існують відмінності, зумовлені неоднаковістю природних, економічних та соціальних умов, бо ми вже згадували, що на Землі нема двох однакових районів. Однак ці відмінності стосуються галузевої структури економіки, форми її територіальної організації. Закономірність полягає в дальшому узгодженні рівнів соціально-економічного розвитку через посилення взаємозв’язків між регіонами. Як же розуміти тоді рівень розвитку регіону? Звичайно, не як обсяг виробництва чи економічний потенціал, бо регіони мають різні економічні параметри (розмір території, чисельність населення тощо). Так Індія за економічним потенціалом переважає Швейцарію, але поступається їй за рівнем соціально-економічного розвитку. В українській науці дедалі більше переважає погляд, що найточнішим показником рівня розвитку регіону є розмір національного доходу на душу населення.Принцип обмеженого централізму обґрунтував В. Поповкін Сутність принципу полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, підприємців, населення. Держава не повинна втручатися в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів влади. Вона створює за допомогою економічних важелів, системи пільг і оподаткувань таку територіально – галузеву структуру, котра сприяла б і інтересам загальнодержавним і інтересам регіональним, допомагаючи підвищувати життєвий рівень населення.

Дотримання принципів розміщення продуктивних сил є основою регіональної політики держави. Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті. Регіональна політика характеризується такими напрямками.

- співвідношення й взаємодія рішучих сил регіонального розвитку в державному, кооперативному, приватному та інших секторах національної економіки;

- співвідношення державного й регіонального аспектів розвитку, центрального й регіонального рівнів управління;

- зближення рівнів соціально – економічного розвитку регіонів;

- регіональні аспекти демографічної, екологічної політики ;

Науково обґрунтована політика особливо актуальна для України. За роки існування системи жорстокого централізованого управління економічні й соціальні структури країни дуже деформувалися ; це стосується й регіонального рівня. Власне, відомчий підхід до розміщення виробництва ігнорував інтереси регіонів. Через це багато де в Україні посилилась екологічна й соціальна напруженість.

Метою регіональної політики України має бути забезпечення населенню гідних умов життя. Для цього потрібні докорінна зміна структури територіальної організації господарства, технологічне оновлення виробництва. Основними принципами політики України повинні бути :

- перевага інтересів регіону над інтересами галузей, відомств, окремих підприємств і організацій;

- всебічне врахування економічних, технологічних, утнічних, екологічних та соціально - демографічних передумов та факторів розміщення продуктивних сил і розвитку регіону з наданням переваги чинникам соціальним та екологічним;

- пріоритет інтенсивного, ресурсозберігаючого підходу до розміщення продуктивних сил при обмеженні матеріаломісткого виробництва;

- потреба поступового зближення рівнів соціально – економічного розвитку регіонів ;

Засобом регулювання територіальної організації суспільства мають стати державні регіональні програми, які мусять забезпечуватися відповідними грошовими та матеріальними ресурсами.