5.4 Створення реєстрового козацтва

Щоб приборкати непокірну козацьку вольницю, польський уряд ви­рішив узяти невелику заможнішу частину козаків на державну службу, да­ти їм деякі привілеї і їхніми руками придушити решту козаків, повернути їх у панське ярмо. При цьому переслідувалася й мета посилити власні вій­ськові сили на українсько - татарському порубіжжі.

Ідея взяти частину козаків на державну службу виникла у 1524р. за правління великого князя литовського і польського короля Сигізмунда І. Однак за браком коштів уряд був змушений відмовитися від організації найманого козацького війська. І тільки в 1572 р. король Сігізмунди II Аз-густ видав універсал про формування найманого загону з 300 чол., які ма­ли перебувати на державному утриманні. Зараховані на службу козаки вписувалися до реєстру (списку), звідки й дістали назву реєстрових. Від­тоді польський уряд визнавав козаками лише тих чоловіків, котрі були внесені до реєстру.

А переважна більшість людей, шо вважала себе козаками потрапила у становище невизнаної маси й тим самим була поставлена поза законом. Першим старшим реєстрових козаків було поставлено польського шлях­тича Яна Бадовського, одночасно надававши йому й вищу судову владу.

Реєстрові козаки були зобов'язані охороняти південні кордони та брати участь у каральних походах польських військ проти повсталого українського селянства і козацтва. Проте загін реєстрових козаків проіснував не­довго і швидко розпався. Але невдачі в Лівонській війні й загрозлива об­становка на Придніпров'ї знову змусила уряд повернутися до ідеї віднов­лення реєстрового козацького війська. У 1578 р. король Стефан Баторій взяв на державну службу 600 козаків і надав їм певні права і привілеї.

Реєстровці звільнялися від різних податків і поборів, одержували зе­млю на правах рангового володіння, військово - адміністративну незале­жність від місцевої влади, судовий імунітет. Військо Запорозьке реєстрове розташувалося на території вище Січі від Чигирина до містечка Трахте-мирова включно. Реєстровці дістали військові клейноди - корогву (пра­пор); бунчук, печатку, інші атрибути - влади, а також кілька гармат, лита­ври і ін. Військо Запорозьке реєстрове було зобов'язане тримати на Січі постійну залогу, чисельність якої чітко не визначилася. Але реєстрове вій­сько опинилося у скрутному становищі. З одного боку, воно мусило кори­тися уряду й виконувати його накази, а з іншого, - складаючись з місцевих жителів, не могло стояти осторонь тих проблем, які стосувалися як неви-знанного владою козацтва, так і всього українського народу.

Таке двоїсте становище позначилося на всій подальшій долі реєстро­вих козаків. Як показало майбутнє, переважили національні інтереси. Мрії зляків про розкол і міжусобиці козаків не збулися. У вирішальні момен­ти реєстровці виступали спільно з нереєстровим козацтвом та іншими вер­ствами українського народу проти соціального і національно - релігійного гноблення. З цього приводу польські пани зазначили: «Легше вовком ора­ти, аніж козаком проти козака воювати». І дійсно, реєстрові козаки не раз підгримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеода­льних селянську - козацьких повстаннях кінця XVI - І пол. XVII ст. під керівником К. Косинського, С. Наливайко, І. Сулімия, Остряного та ін.