21. Облік амортизації основних засобів п(с) бо №7 “Основні засоби”.

Амортизація основних засобів Положенням (стандартом) 7 "Основні засоби" визначено, що об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; - фізичний та моральний знос, що передбачається; - правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. Згідно із П(С)БО 7 амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного; 2) зменшення залишкової вартості; 3) прискореного зменшення залишкової вартості; 4) кумулятивного; 5) виробничого. Треба зауважити, що підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Отже, шостим методом нарахування амортизації, є податковий. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів. Використовуючи дані наведеного прикладу, покажемо порядок визначення амортизації використовуючи зазначені методи щодо її розрахунку. Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою: Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де Б(а) — балансова вартість групи на початок звітного періоду; Б(а-1) — балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; П(а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

22. Класифікація господарських засобів підприємства.

Господарські засоби – сукупність матеріальних цінностей, які залучені до господарської діяльності, або є її результатом, а також грошові кошти та різні права. Тому в практиці бухгалтерського обліку всі господарські засоби підприємств і організацій прийнято класифікувати за певними ознаками, а потім відображати за відповідними групами, які одержані в результаті такої класифікації. Господарські засоби групують за двома ознаками: - за видами і розміщенням (або за функціональною роллю в процесі відтворення, або за складом і розміщенням). Це групування дозволяє отримати інформацію про те, якими засобами володіє підприємство, з чого вони складаються, як вони розміщені;- за джерелами утворення і цільовими призначеннями. Це групування не стосується речової форми засобів, їх складу і розміщення, а дозволяє встановити джерела утворення господарських засобів і їх призначення. за видами і розміщенням господарські засоби розділяються на такі групи:- необоротні активи;- оборотні активи;- витрати майбутніх періодів. Необоротні активи – активи призначені для використання протягом періоду більше операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців. Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців, або операційного циклу, якщо він більше дванадцяти місяців. Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або (товарів, послуг). Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. Необоротні активи поділяються на матеріальні і нематеріальні. До матеріальних необоротних активів належать основні засоби (будівлі, споруди, транспортні засоби), незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні матеріальні активи. Незавершені капітальні вкладення – це вкладення коштів у незакінчені будівництвом об’єкти. Довгострокові фінансові інвестиції –внески підприємства в цінні папери інших підприємств (акції, облігації) на строк більше одного року. Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість фізичних і юридичних осіб даному підприємству, яка має бути погашена протягом періоду більше дванадцяти місяців, або операційного циклу, якщо він більше за рік. Інші необоротні матеріальні активи – це інструменти, інвентар, які використовуються протягом періоду більше одного року, бібліотечні фонди тощо. Нематеріальні активи – це активи, які не мають матеріальної форми, але сприяють одержанню підприємством доходу. До них належать права користування природними ресурсами, інтелектуальною власністю, товарними знаками, торговими марками, фірмовими назвами, патенти, ліцензії та ін. Оборотні активи у сфері виробництва поділяються на: - предмети праці – сировина, матеріали, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб. Сировина – продукція видобувної промисловості та сільського господарства. Сировина і основні матеріали складають основу продукції. Допоміжні матеріали використовуються для сприяння нормальній роботі засобів праці (мастильні), або для внесення якісних змін в основні матеріали (фарби, лаки, клей), або для обслуговування процесу виробництва (паливо для опалення). Напівфабрикати – це матеріали, які пройшли деякі стадії обробки, але не стали готовою продукцією. - незавершене виробництво –це матеріали, які безпосередньо знаходяться на стадії обробки. Оборотні активи у сфері обігу складаються з: - предметів обігу, до яких належать готова продукція і товари; - грошових коштів, які використовуються для здійснення платежів; - коштів в розрахунках - це заборгованість інших підприємств або осіб (дебіторів), яка має бути погашена впродовж періоду менше дванадцяти місяців, або операційного циклу, якщо він більше за дванадцять місяців. До вилучених з обігу коштів відносять збитки підприємства.