22. Суспільний процес виробництва і його основні фактори.

Виробництво-це не лише процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людини, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.

Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фах: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно в кожній з них у певний момент.

Процес виробництва-це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Останній може бути як еволюційним, так і стрибкоподібним.

Види факторів виробництва зумовлені різноманітною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори виробництва с/г призначення або такі, що належать до промисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машинобудування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зайняті в матеріальному виробництві чи духовній сфері, врізних регіонах країни тощо. Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об’єктивною підставою суспільного поділу праці. Для типів факторів виробництва характерною є визначеність. Вони представлені засобами виробництва (речовий фактор) і безпосередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здатністю до праці, яка реалізується у поєднанні з засобами праці. Особистий і речовий фактори набувають найсуттєвішої якості – суспільного характеру, коли постають не як індивідуальні, а яу сукупні фактори.

За неоклас. Теоріею: Праця, капітал, Земля, Підприємливість (тех нологія і інформація). Риси факторів виробництва: Рідкісність або обмеженість; спосіб поєднання факторів (роб сила і власник 1 пика); Продуктивність, Взаємна замінність; Повнота використання.

23. Сутність аграрних відносин. Земельна рента: абсолютна й диференціальна. Визначення земельної ренти, її джерел. Ціна землі.

Ринкові відносини суб’єктів з приводу купівлі –продажу та використання землі називаються рентними відносинами, в яких приймають участь три суб’єкта – землеволодарь, підприємець-орендатор землі та найманий робітник с/г виробництва. Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею.

Форми земельної ренти: диференціальна земельна рента – різність між суспільною ціною виробництва с/г продукції на гірших дільницях землі та індивідуальною ціною її виробництва на кращих та середніх дільницях; диференціальна рента по плодючості; диференціальна рента по місцезнаходженню; диференціальна рента по ефективності на додаткові вкладення факторів виробництва.

Абсолютна земельна рента – це надлишок вартості с/г продукції над ціною її виробництва. У формуванні ціни землі головну роль відіграє рента та банківський відсоток. Ціна землі рівна такій сумі грошей, яка будучи покладена в банк, принесе доход рівний ренті. Такий доход є капіталізованою рентою. Отже, ціна землі – це капіталізована рента.

Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне користування землею, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата за землю містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу.

Монопольна рента: умови утворення: обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Різниця між монопольною високою ціною продукту і екон витратами складають монопольну ренту. Джерело монопольної ренти, як і абсолютної, знаходиться поза с\г, бо вир0во такої продукції не може бути збільшено за рахунок залучення до с\г – обороту нових земель, а постійний і досить високий попит на продукцію не задовольняється і виникає можливість реалізувати її за монопольно високими цінами.

Рента не с\г галузей: виникає як в промисловості, так і в будівництві.

Агр. отношения - это производственные отношения в с/х. Осн. средством с/х пр-ва явл. естественные и свободно искусственно невоспроизводимые зем. участки. Современному с/х пр-ву присуще отсутствие свободных зем. участков, их недостаточно, а потому и монополии собственника и монополии хозяйствующего субъекта на землю. Эти два вида монополии порождены естественностью происхождения зем. участков, их ограниченностью и недостаточностью, невозможностью их искусственного вос-ва. В большинстве стран мира основной массив земель находится в частной собственности, там хозяйствуют фермеры на собственных ими арендованных землях. Аренда земли - форма землепользования, при которой собственник земли (арендатор) передает на определенный строк землю арендатору за определенную плату. Основные субъекты агр. отношений: 1.зем. собственники, сдающие зем. участки в аренду. 2. фермеры, ведущие хоз-во-ие на аренд. земле. 3. наемные работники. В хоз-вах, функционирующих на арендной земле с применением наемного труда вновь созданная стоимость (v+m) распределяется между названными субъектами и выступает в форме зарплаты с/х -ых рабочих, земельной ренты. Зем. рента , как и прибыль предпринимателя, имеет своим источником прибав. стоимость и явл. ее превращенной стоимостью. Зем. рента выступает в форме арендной платы. В случаях, когда в сдаваемые в аренду земли вложен капитал в форме построек, многолетних насаждений, то в арендную плату также вкл., ссудный процент вложенного в землю капитала.

23. Формы земельной ренты.

Монополия частной собственности на землю делает невозможным беспл. использов. зем. участков. А монополия на землю как объект хозяйствования препятствует своб. переливанию капитала в с/х из др. отраслей. Эти обстоятельства способствуют образованию в c/х-ых предприятиях зем. ренты в 3-х формах: 1. абсолютная рента 2. диффер. рента -1. 3. диффер. рента -2. Исторически источником абс. зем. ренты, образующейся во всех фермерских хоз-вах была большая масса прибав. стоимости в связи с более низким органич. строением капитала в с/х, чем в др. отраслях при равных условиях. В соврем. условиях органич. строение капитала в с/х не ниже, чем в др. отраслях, однако абсол. зем. рента сохраняется. Ее источником теперь явл. прибавочная стоимость, создаваемая во всех н/х. Она поступает к с/х предприятиям из гос. бюджета через участие гос-ва в издержках с/х пр-ва через строительство дорог, средств связи, прямых субсидий и льгот, развития с/х науки. Диф. рента 1 образуется на лучших и средних зем. участках, обладающих более высоким плодородием и расположенных ближе к рынкам сбыта. Это повышает производительность труда на этих участках, а стоимость с/х продукции образуется условиями пр-ва на худших зем. участках. В связи с этим на лучших и средних зем. участках создается большая масса продукции, отсюда большая масса прибавоч. стоимости. Диф. рента 2 связана с интенсификацией с/х , дополнительным вложением капитала, как правило, в лучшие и средние зем. участки. Абс. рента и диф. 1 в полном объеме принимают форму арендной платы и присваиваются собственниками земли. Диф. рента 2 до перезакл. договора аренды присваив. арендаторами-предпринимателями. После перезакл. договора аренды диф. рента 2 присваивается собственниками земли.