- •Методи та типи правового регулювання підприємницької діяльності
- •2. Завдання державного регулювання антимонопольної діяльності
- •3. Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)
- •4.Співвідношення понять «правове регулювання» та «державне регулювання» підприємницької діяльності
- •5. Способи демонополізації та заходи щодо їх реалізації
- •Відповідно до зазначених способів демонополізації Програмою передбачається реалізувати такі заходи:
- •6. Особливості продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, комісійної торгівлі непродовольчими товарами, а також продажу товарі у кредит
- •7. Державне регулювання оподаткування
- •8. Мета опублікування звітів амку. Принципи їх оприлюднення
- •9. Правові гарантії забезпечення належної якості товарів
- •10. Державне регулювання захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів
- •11. Обов’язки суб’єктів природних монополій
- •12. Гарантійні строки та терміни як спосіб посилення захисту прав споживачів
- •14. Порядок визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку
- •15. Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг
- •16. Галузі народного господарства та їх класифікація
- •17. Види правопорушень антимонопольного законодавства
- •18. Право споживача на інформацію про товари (роботи,послуги)
- •19. Правове регулювання матеріально – технічного постачання та збуту
- •20. Неправомірне використання ділової репутації підприємця
- •21. Право споживача на обмін товару належної якості
- •22. Правове регулювання енергопостачання
- •23. Неправомірне збирання, розголошення,використання та схилення до розголошення комерційної таємниці
- •24. Основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини
- •25. Фінансова та банківська діяльність
- •26. Захист від недобросовісної конкуренції на основі спеціального законодавства
- •27. Судовий захист прав споживачів
- •28. Правове регулювання договорів комерційної концесії
- •29. Яка інформація вважається комерційною таємницею?
- •30. Поняття та види правопорушень у сфері захисту прав споживачів
- •31. Принципи державного регулювання підприємницької діяльності.
- •32. Порівняльна реклама і закони про товарні знаки.
- •33. Суб’єкти банкрутства.
- •34. Функції та цілі державного регулювання підприємницької діяльності.
- •35. Визначення недобросовісної конкуренції на основі статті 10 – Біз Паризької конвенції з охорони промислової власності.
- •36. Судові процедури банкрутства
- •37. Правові наслідки прийняття органами державної влади та управління неправомірних актів, що порушують законні інтереси підприємництва.
- •38. Кримінальні санкції щодо захисту від недобросовісної конкуренції.
- •39. Учасники та сторони в процедурі неплатоспроможності.
- •40. Нормативне забезпечення державного регулювання підприємницької діяльності.
- •41. Рішення антимонопольного комітету, його територіальних відділень у справах про недобросовісну конкуренцію.
- •42. Підвідомчість та підсудність справ про банкрутство господарським судам.
- •43. Контроль і нагляд державних органів та їх посадових осіб.
- •44. Визначення недобросовісної реклами за Законом України "про рекламу"
- •45. Правові вимоги до заяви боржника, кредитора про порушення справи про банкрутство.
- •46. Уповноважені державні органи загальної та спеціальної компетенції. Субєкти контролю.
- •47. Антимонопольний комітет України, його правовий статус.
- •48. Підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.
- •49. Державне регулювання риинку цінних паперів.
- •50. Адміністративно-процесуальні засади діяльності Антимонопольного комітету України.
- •51. Загальні умови порушення провадження у справі про банкрутство.
- •52. Правове положення, мета діяльності та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
- •53. Особливості антимонопольно-конкурентної відповідальності
- •Глава 28. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- •54. Забезпечення грошових вимог кредиторів
- •55. Державне регулювання інвестиційної діяльності (перебрати можна ще)
- •56. Види відповідальності за порушення антимонопольного законодавства
- •57. Припинення провадження у справі про банкрутство
- •58. Правове регулювання приватизації державного майна
- •59. Адміністративно-правові санкції за порушення антимонопольного законодавства
- •60. Наслідки визнання боржника банкрутом
- •61. Корпоративне управління: поняття та правове закріплення.
- •62. Джерела правового регулювання відносин у сфері захисту прав споживачів.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.
- •64. Правове регулювання промислової власності. Поняття та зміст.
- •65. Міжнародні договори у сфері захисту прав споживачів.
- •66. Державна політика запобігання банкрутства.
- •67. Суб’єкти державного регулювання та державного управління у сфері промислової власності.
- •68. Правове значення договорів про надання фінансово-кредитних послуг для захисту прав споживачів (покупців)
- •69. Підстави для застосування процедур банкрутства до суб’єктів підприємництва.
- •70. Уповноважені державні органи в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •71. Система державних органів, що здійснюють захист прав споживачів, їх повноваження.
- •72. Стадія провадження у справах про банкрутство.
- •73. Державне регулювання природних монополій.
- •74. Обов’язки виробників, продавців (постачальників)
- •75. Мирова угода. Поняття та порядок укладання.
- •76. Податки в системі державного регулювання і стимулювання господарської діяльності.
- •77. Розгляд скарг на рішення органів державної виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, також на дії таких осіб.
- •78. Основні принципи державного регулювання неплатоспроможності.
- •79. Особливості державного забезпечення захисту прав споживачів.
- •80. Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.
- •81. Поняття банкрутства як засіб відновлення платоспроможності боржника.
- •82. Система державних органів, що здійснюють захист прав споживачів.
- •83. Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.
- •84. Особливості санаційної процедури.
- •85. Державні гарантії щодо забезпечення громадянам захист їх інтересів як споживачів.
- •86. Обов’язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадянського харчування та сертифікація систем якості їх виробництва ( надання).
- •87. Мирова угода як засіб відновлення платоспроможності.
- •88. Державна система сертифікація.
- •89.Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини ісупутніх матеріалів в Україну.
- •90. Повноваження державного органу з питань банкрутства.
10. Державне регулювання захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів
Загальні засади державного регулювання захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначені в ст. 20 ГКУ, де зазначається, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання, відповідно до зазначеної статті, та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, які можуть бути захищені наступним шляхом:
• визнання наявності або відсутності прав;
• визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
• відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
• припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
• присудження до виконання обов'язку в натурі;
• відшкодування збитків;
• застосування штрафних санкцій;
• застосування оперативно-господарських санкцій;
• застосування адміністративно-господарських санкцій;
• установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
• іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається ГКУ та законами України "Про захист прав споживачів", "Про стандартизацію", "Про оцінку відповідності", "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" та ін.
11. Обов’язки суб’єктів природних монополій
Допустимість наявності та функціонування монополій в економіці України закріплена на конституційному рівні. Так, у ст. 42 Конституції України визначено: “ Види й межі монополії визначаються законом ”.
Природні монополії — це один з тих видів монополій, існування і функціонування яких в економіці санкціонується державою. Дійсно, природні монополії відносяться до тієї об'єктивної економічної необхідності, що існує сьогодні в усьому світі.
Поняття і діяльність природних монополій та суб'єктів природних монополій регулюється різними нормативно-правовими актами, серед яких: Господарський кодекс України, Закон України “Про природні монополії”, Повітряний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства України, закони України “Про захист економічної конкуренції”, “Про Антимонопольний комітет України”, “Протранспорт”, “Про зв'язок”, “Про трубопровідний транспорт”, “Про залізничний транспорт”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про електроенергетику” та інші нормативно-правові акти.
У законодавстві існує легальне визначення понять “природна монополія” і “суб'єкт природної монополії”. Так, у ч. 1 ст. 28 ГК України визначено, що стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку із чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), — вважається природною монополією.
Виходячи з дефініції, можна виділити основні ознаки природної монополії:
- відсутність конкуренції на товарному ринку, в силу її малоефективності, тому що теоретичне припущення про її наявність призвело б до істотного підвищення цін на вироблені товари (роботи, послуги);
- вироблені товари (роботи, послуги) не мають замінників або перехід до них для споживачів практично неможливий або утруднений (електроенергія, теплова енергія, водопостачання, послуги портів тощо);
- зміна ціни на товари природних монополістів не впливає істотно на зміну споживчого попиту, тобто попит є нееластичним.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про природні монополії” від 20.04.2000 р. під суб'єктом природної монополії розуміється суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
В основу даних дефініцій закладений структурний підхід. Конкуренція в ряді випадків може розглядатися як недоцільне явище (у науковій літературі пропонувалося на рівні природних монополій розвивати нетрадиційну (штучну) конкуренцію). Суб'єктом природної монополії є тільки юридична особа, що здійснює господарську діяльність. Природна монополія та державна монополія — це різні поняття, які не повинні змішуватися, тому що суб'єкт природної монополії може функціонувати, ґрунтуючись на будь-якій формі власності, а державна монополія характеризується, насамперед, наявністю в основі права державної власності.
Уперше загальний перелік сфер діяльності суб'єктів природних монополій був наданий в Указі Президента України “Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій” від 19.08.97 р. Він включав: сферу електроенергетики, нафтогазовий комплекс, сферу транспорту, сферу зв'язку, житлово-комунальне господарство.
Зараз перелік сфер діяльності суб'єктів природних монополій міститься в ст. 5 Закону України “Про природні монополії ”: транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передачі та розподілу електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; централізованого водопостачання та водовідведення; централізованого постачання теплової енергії; спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.1999 р. № 182 затверджений перелік спеціалізованих послуг транспортних терміналів аеропортів, портів, які підлягають ліцензуванню: послуги аеропортів із забезпечення зліт-посадки та стоянки повітряних суден і авіаційної безпеки; послуги морських і річкових портів з технічного обслуговування суден; послуги з транспортного оброблення вантажів в частині перевантаження вантажів з вагонів однієї колії у вагони іншої колії на транспортних терміналах.
Практично з'ясувати, які підприємства визнані суб'єктами природних монополій, можна з переліків, що складаються Антимонопольним комітетом України щодо загальнодержавного ринку та його територіальних відділень щодо регіональних ринків.
Відповідно до загальної спрямованості державного регулювання за діяльністю природних монополій, законодавчо установлені обов'язки суб'єктів природних монополій:
- дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
- вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;
- забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;
- надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами;
- забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні.
Крім цього, суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до законодавства, або до зміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.
