Лісове господарство

Лісами покрито приблизно 4,7 млн. га території Алжиру. Зустрічаються великі простори, покриті чагарником і корковим дубом, а також значні площі, на яких ростують сосна, вічнозелений дуб і кедр. Велика частина деревини використовується на місцях як паливо і будівельний матеріал. У 1991 в Алжиру було перероблено більш 300 тис. куб. м деревини і пробки. По виробництву пробки країна займає третє місце у світі після Іспанії і Португалії.

Видобувна промисловість

По запасах коштовної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць на континенті. Тут добувають нафту, природний газ, залізну руду, фосфати, вугілля, цинк, ртуть і інші рудні копалини. Видобуток залізної руди зосереджений у кількох районах, у першу чергу Уензе, Бені-Сафе і Заккаре на північному сході країни. Основні родовища природного газу зосереджені в районі Хассі-Рмель, а головні нафтові родовища знаходяться в Хассі-Месауде, Еджеле, Хассі-Рмеле, до півдня від Хассі-Месауда й у долині Іллізі.

Промисловість

Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. На заводах Константіни і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляти трактори й іншу сільськогосподарську техніку. У Скікде був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування.

Енергоресурси

Велика частина електроенергії виробляється на теплоелектростанціях і гідроелектростанціях. З 1979 по 1994 обсяг виробництва електроенергії в країні збільшився з 6,1 млрд. квт до 18,7 млрд. квт.

Транспорт

Перші з залізничних магістралей, що знаходяться у власності держави, були споруджені більше ста років тому. Головна залізнична магістраль проходить у північно-західному напрямку від кордону з Тунісом до алжиро-марокканського кордону. Ряд відгалужень зв'язує її з основними портами і містами країни. Автодорожна мережа Алжиру сягає 82 тис. км, велика частина доріг проходить по півночі країни. У 1990 в Алжирі було зареєстровано 1,104 млн. автомобілів.

Державна авіакомпанія "Ер Альжері" здійснює авіарейси в багато міст країни. Найбільш важливі аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтині й Аннабе. У 1995 повітряний флот компанії склав 41 літак. У тому ж році в Алжиру був один вертодром, 66 аеродромів із твердим покриттям і 53 злітно-посадочні смуги з ґрунтовим покриттям.

Головні морські порти Алжиру - Арзев, Беджаія, Скікда, Алжир і Аннаба.

Зовнішньоекономічні зв'язки

До 1996, після кількох років падіння світових цін на нафту і газ, зовнішній борг Алжиру досяг суми 33 млрд. дол. США, що склало 73% ВВП. Головні зовнішньоторговельні партнери Алжиру - Франція, США, Італія й Іспанія.

Грошова система і банківська справа

Банківська система Алжиру знаходиться під контролем держави. Право емісії національної валюти, дінара, належить Центральному банкові. Національний банк, Зовнішньоекономічний банк і Банк "Креди насьональ" забезпечують фінансування проектів розвитку промисловості і сільського господарства, інших державних і часних проектів, здійснюють валютні операції і фінансують зовнішню торгівлю. Створені також спеціалізовані банки розвитку.

Програма економічного реформування, була почата в середині 1980-х, створила умови для організації спеціалізованих банків, таких, як, наприклад, Банк сільськогосподарського і сільського розвитку, що надає кредити сільськогосподарським і харчовим виробництвам, Національний фонд заощаджень, що дає можливість зробити грошові накопичення і надає кредити на покупку житла, Банк обробної промисловості і сфери послуг, пов'язаний зі сферою послуг і легкої промисловості. З 1995 у країні функціонують приватні банки.

Туризм

Розглядаючи туризм як потенційне джерело отримання іноземної валюти, з 1989 уряд Алжиру став виявляти підвищену зацікавленість до цієї галузі економіки. Влада пішла на децентралізацію державної туристичної компанії і надала самостійність кільком державним готелям. Крім того, іноземним компаніям було надане право на експлуатацію нещодавно побудованих готелів, таких, наприклад, як розташований у безпосередній близькості від столиці готель "Хілтон". Розраховуючи протягом найближчого десятиліття збільшити число готельних номерів до 50 тис., уряд продовжував політикуі заохочення місцевих приватних інвестицій і залучення іноземного капіталу для створення спільних підприємств.