- •Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів
- •1.Методика визначення категорій складності пішохідного маршруту.
- •2. Методика визначення категорій складності лижних маршрутів
- •Зведена таблиця параметрів маршруту
- •Оцінка категорованої перешкоди (бали)
- •Максимальні категорії складності лижних маршрутів
- •3. Методика визначення категорій складності маршрутів гірських походів
- •4.Методика визначення категорій складності маршрутів походів з водного туризму
- •6. Спелеологічний туризм (спелеотуризм)
- •Характеристика категорій трудності печер (к.Тр.)
- •5.Методика визначення категорій складності велосипедних маршрутів
- •7.Автомобільний та мотоциклетний туризм (автомототуризм).
- •8 Вітрильний туризм.
3. Методика визначення категорій складності маршрутів гірських походів
Категорія складності маршруту гірського походу визначається набором перевалів і вершин певних категорій трудності. Під поняттям "перевал" в гірському туризмі розуміють місце перетину хребта або його відрогу при переході з однієї долини в іншу. Перевальна точка може не співпадати з найнижчою точкою вододілу- В спортивному туризмі прийнято 6 напівкатегорій трудності перевалів - від 1А до ЗБ. Перевали, простіші за 1А категорії трудності, називаються некатегорійними (н/к). Класифікація перевалів наведена в "Переліку класифікованих перевалів високогірних районів" і в додатках до нього.
Категорія трудності (к.т.) перевалів в залежності від умов (пори року, снігової і льодової обстановки...-) може змінюватись на напівкатегорію. При заліку походу перевали повинні бути класифіковані однозначно (наприклад, 2А або 2Б, але не 2А*). Знак * у перевалі ЗБ означає, що для його подолання учасники групи (її керівник) повинні мати досвід проходження (керівництва) перевалів ЗБ.
Послідовність проходження двох і більше перевалів, якщо значна за протяжністю частина спуску в долину з одного і підйому з долини на наступний перевал випадає, розглядається як перевальна зв'язка і зараховується як один перевал.
Кількість і категорія трудності перевалів повинна відповідати додатку 3.3. Правил проведення змагань туристських спортивних походів (далі — Правил).
У гірські походи можуть включатися сходження на вершини і траверси хребтів, які повинні логічно вписуватися в нитку маршруту. Категорія трудності сходження або траверса, які не є елементами проходження перевалу, повинна оцінюватися МКК на підставі переліку класифікованих вершин. Категорія трудності сходження або траверса не повинна перебільшувати трудність перевала, який визначає категорію складності походу.
При визначенні категорії трудності вперше пройдених перевалів рекомендується користуватися "Таблицею трудності перевалів". При цьому слід враховувати таке:
1.Наведені у графах 2, 3 і 4 таблиці трудності перевалів характеристики технічної складності ділянок і способів їх подолання характерні тільки для даної категорії трудності перевалів і не зустрічаються при подоланні перевалів попередніх категорій. Допускається наявність ділянок будь-якої протяжності зі складністю, характерною для перевалів попередніх категорій.
2. Під точками страховки розуміються місця (позиції) закріплення і протравлювання вірьовки за допомогою льодоруба, гаків з карабінами, скельних виступів, льодових стовпчиків, через плече, поперек і т.п., необхідні для навішування перил і для страховки того учасника, який йде першим на підйомі і останнім під час спуску.
3.Наявність потенційно небезпечних ділянок (каменепади, лавини, льодові обвали) не впливає на категорію трудності перевалу і повинна враховуватись у тактиці проходження і в підборі спорядження.
4. Для проходження перевалів будь-якої категорії трудності в зимових умовах або при глибокому сніговому покриві на схилах додатково необхідно мати: лавинні шнури (20 м) на кожного учасника і лавинні лопати по одній на кожних 2-3 учасників.
Таблиця трудності перевалів
|
Кате- горія труд- ності пере- валів |
Характер найскладніших ділянок шляху |
Техніка і умови пересування |
Загальний час (t) подолання перевалу. Кількість точок страховки (n). Довжина визначальної ділянки (L) |
Необхідне спеціальне спорядження |
|
1А |
Прості, осипні, снігові і скельні схили крутизною до 30°; пологі (до 15°) льодовики без тріщин; круті трав'янисті схили, на яких можливі ділянки скель, наявність стежок на підходах |
Найпростіша індивідуальна техніка пересування; самостраховка альпенштоком або льодорубом. При переправах через ріки на підходах можливе застосування страховки за допомогою вірьовки. Ночівлі, як правило, в лісовій або луговій зоні. |
Декілька годин. n=1, L=0 |
Взуття на неслизькій підошві, альпенштоки, страховочні пояси (грудні обв'язки) і карабіни на кожного учасника. 1-2 основні вірьовки на групу. |
|
1Б |
Нескладні скелі, снігові і обсипні схили середньої крутизни (від 20 до 45°), а інколи і ділянки льоду на схилах, як правило, покритих снігом; закриті льодовики з ділянками схованих тріщин |
Найпростіша колективна техніка; одночасний рух в зв'язках схилами і закритими льодовиками. Навішуання перил на схилах і при переправах. Можливі ночівлі на межі льодовикової зони. |
Не більше одного дня. n=до 5;L= до 40-50 м. |
Черевики на рифленій підошві, альпенштоки або льодоруби (1-2 льодоруби на групу обов'язкові), страховочні системи і карабіни на кожного учасника. По одній основній вірьовці на кожних 3-4 чоловіки. Гаки скельні і льодові (3-4 на групу), скельний і льодовий молотки. |
|
2А |
Скельні, снігові, льодові схили середньої крутизни (від 20 до 45°); закриті льодовики і нескладні льодопади |
Складніша індивідуальна і колективна техніка, поперемінна або групова (перильна) страховка, застосування "кошок" або прорубування сходин; може знадобитись гакова страховка. Можливі ночівлі в льодовиковій зоні. |
Не більше доби n=5-10; L=до 80-100м (2-3 вірьовки підряд) |
Крім перерахованого для перевалів 1Б к.т. льодоруби і "кошки" на кожного учасника, гаки у необхідній кількості та в асортименті. По одній основній вірьовці на кожних 2-3 чоловіки. |
|
2Б |
Круті (більше 45°) снігові, льодові і скельні схили середньої складності, можливі короткі (до 10-15м) стінні ділянки; льодопади середньої складності. |
Застосування всього найрозповсюд-женішого арсеналу технічних прийомів; перильна або поперемінна страховка, застосування гаків, рух першого на підйом' і останнього при спуску без рюкзака, відокремлений підйом і спуск рюкзаків; спуск по вірьовці ("дюльфер"). Як правило, неминучі ночівлі в льодовиковій зоні. |
Не менше доби. n=5-20; L=до 200м (3-5 вірьовок підряд) |
Крім перерахованого для перевалів 2А к.т. - гальмівні прилади для спуску по вірьовці і (бажано) затиски для підйому. Допоміжна вірьовка, петлі, витратні кінці вірьовок і гаки для спуску. |
|
3А |
Круті (від 45 до 65 °) снігові, льодові і скельні схили значної протяжності; стінні ділянки до 1-2 вірьовок підряд; складні льодопади. |
Застосування різноманітних прийомів пересування і страховки на протяжних ділянках, включаючи застосування штучних опор, драбинок, якорів і т.п. Як правило, необхідна попередня розвідка і обробка маршруте, Тактика набирає переважного значення. Неминучі неодноразові ночівлі в льодовиковій зоні. Організація бівака може вимагати великих витрат часу і сил. |
До двох діб. n= 10-40. L=від 200 до 500м (до 10 вірьовок підряд) |
Крім перерахованого вище спорядження, затиски для підйому по вірьовці; можливе застосування основних і допоміжних вірьовок збільшеної довжини; можливе застосування драбинок, закладок і гаків, які витягуються при спуску. |
|
3Б |
Те ж, що і для ЗА, але при більшій протяжності складних ділянок, різноманітному їх характері і максимальній складності, включаючи стіни крутизною 60° і більше. |
Необхідність практично безперервної взаємної і групової страховки протягом кількох годин і навіть діб; спеціальної, розрахованої на подолання даного перевалу, підготовки; відміного володіння технікою всіма учасниками; бездоганної тактики. Можлива відсутність місць для ночівель, що потребує організації "сидячих" або "висячих" біваків. |
Не менше двох діб n=більше 30; L=500 м і більше (більше 10 вірьовок підряд) |
Те ж, що і для ЗА. Може знадобитись спорядження, спеціально підготовлене для подолання конкретного перевалу. |