- •Тема 2. Ґрунтоутворюючі породи і мінеральна частина ґрунту. Екологічні функції ґрунтів, зумовлені його фізичними властивостями.
- •1. Вивітрювання гірських порід і ґрунтоутворення
- •2. Основні ґрунтоутворюючі породи
- •3. Механічний склад ґрунтоутворюючих порід і ґрунтів
- •3.1. Механічні елементи ґрунту та їх класифікація
- •Класифікація механічних елементів ґрунтоутворюючих порід
- •3.2. Класифікація ґрунтів за механічним складом
- •Класифікація ґрунтів і порід за механічним складом
- •4. Вплив ґрунтоутворюючих порід на ґрунтоутворення та формування ґрунтового покриву регіонів
- •5. Загальні фізичні і фізико-механічні властивості ґрунту
- •6.Екологічне значення механічного складу ґрунту
- •6.1 Загальна характеристика
- •Групи рослин, які екологічно пристосовані до росту і розвитку на ґрунтах різного механічного складу
- •6.2 Щільність ґрунту та його екологічне значення.
- •Щільність органічних і мінеральних речовин ґрунту, г/см3
- •6.3. Екологічна оцінка щільності ґрунту
- •6.4. Екологічні функції ґрунтів, зумовлені їх фізичними властивостями.
Класифікація ґрунтів і порід за механічним складом
(за М. А. Качинським)
|
Різновидність ґрунту за механічним складом |
Вміст фізичної глини (<0,01 мм), % |
Вміст фізичного піску (>0,01 мм), % |
|||||
|
Ґрунти |
|||||||
|
підзоли- сті |
степові чорноземи, жовтоземи |
солонці і сильно солонцю- ваті |
підзо- листі |
степові чорнозе-ми, жовтозе-ми |
солонці і сильно солонцю-ваті |
||
|
Піщаний |
0-10 |
0-10 |
0-10 |
100-90 |
100-90 |
100-90 |
|
|
Супіщаний |
10-20 |
10-20 |
10-15 |
90-80 |
90-80 |
90-85 |
|
|
Суглинковий |
20-50 |
20-60 |
15-40 |
85-50 |
80-40 |
85-60 |
|
|
Глинистий |
50-80 |
60-85 |
40-65 |
50-20 |
40-15 |
60-35 |
|
4. Вплив ґрунтоутворюючих порід на ґрунтоутворення та формування ґрунтового покриву регіонів
Механічний склад ґрунтоутворюючої породи має важливе значення в процесі формування ґрунту. Крім того, мінеральний і хімічний склад безпосередньо впливає на хід елементарних процесів, що відбуваються у ґрунті. Залежно від цього ґрунт набуває певних фізичних і фізико-механічних властивостей, які зумовлюють його агровиробничу характеристику.
Так, піщані і супіщані ґрунти легко обробляти сільськогосподарськими машинами. Тому їх називають легкими ґрунтами. Вони мають сприятливий повітряний режим, високу водопроникність, швидко прогріваються. Одночасно вони мають ряд негативних властивостей, а саме: низький вміст гумусу і поживних речовин (внаслідок інтенсивного промивання), низький ступінь оструктуреності, незначну ємкість вбирання катіонів, легко піддаються вітровій ерозії тощо.
Ґрунти, сформовані на глинистих породах, називають важкими. Вони мають високу вологоємкість і водоутримуючу здатність. Як правило, вони багаті на гумус і легкодоступні елементи живлення. В таких ґрунтах при наявності необхідних умов інтенсивно відбувається процес формування структурних агрегатів.
Якщо глинисті ґрунти з тих чи інших причин є безструктурними, вони мають несприятливі фізичні властивості.
Докорінне поліпшення механічного складу ґрунту здійснюють шляхом глинування піщаних і піскування глинистих ґрунтів з одночасним внесенням високих доз органічних добрив.
Мінеральний і хімічний (елементарний) склад ґрунтоутворюючих порід значною мірою впливає на характер і спрямованість хімічних реакцій, перерозподіл хімічних елементів по профілю ґрунту, тобто на геохімію ґрунтоутворення. Все це певним чином впливає і на інші процеси ґрунтоутворення. В результаті на обмеженій території, яка має ділянки, вкриті різними ґрунтоутворюючими породами, формуються різні типи або підтипи ґрунтів.
Так, на території Українського Полісся основним типом ґрунту є дерново-підзолистий, який сформувався на водно-льодовикових відкладах. В Житомирській області в межах Словечансько- Овруцького кряжу поширені сірі лісові ґрунти, які сформувалися на лесах. Це зумовлено різним мінеральним, хімічним і механічним складом водно-льодовикових і лесових відкладів.
Другий приклад. На піщаних алювіальних відкладах заплав річок, які перетинають чорноземну зону (Дніпро, Дон, Волга та інші), формуються дерново-лучні ґрунти, які значно відрізняються від зональних чорноземних ґрунтів.
На заході Українського Полісся, на території прибалтійських держав, Польщі, Німеччини, Франції серед зональних ґрунтів підзолистого типу на алювії карбонатних порід (мергелів, крейди, вапняків) сформувалися перегнійно-карбонатні (дерново-карбонатні) ґрунти. Це пояснюється тим, що наявність значної кількості кальцію нейтралізує кислу реакцію ґрунтового розчину і тим самим запобігає вимиванню елементів живлення і формуванню підзолистого горизонту. Цей тип ґрунту має значно вищу родючість, ніж підзолисті, які його оточують.
В умовах тропічного поясу основні зональні ґрунти формуються на червоноколірних пухких відкладах давньої кори вивітрювання. Серед них на значних територіях (Центральна Африка, Індостан, східна частина Австралії), на давньоалювіальних рівнинах, де ґрунтоутворюючою породою є продукти площинного змиву з оточуючих підвищених елементів рельєфу, поширені чорні тропічні ґрунти.
Таким чином, зміна хімічного складу породи зумовлює формування іншого типу ґрунту.
Тут наведено приклади впливу ґрунтоутворюючої породи на географію ґрунтів на значних територіях суші. Аналогічні приклади мають місце і на невеликих територіях (адміністративний район, окреме господарство), де є ділянки з різними ґрунтоутворюючими породами.
